• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Заходи в умовах надзвичайного стану

- встановлення особливого режиму в’їзду, виїзду та пересування по території надзвичайного стану;

- обмеження руху та огляд транспортних засобів;

- посилення охорони громадського порядку та об’єктів життєзабезпечення населення;

- заборона масових заходів та зборів;

- заборона страйків.

Згідно з Законом України «Про цивільну оборону» громадяни України мають право на захист свого життя і здоров’я від наслідків аварій, катастроф, значних пожеж, стихійного лиха і вимагати від Уряду України, інших органів державної виконавчої влади, адміністрації підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання гарантій щодо його реалізації.

Держава як гарант цього права створює систему цивільної оборони, яка має своєю метою захист населення від небезпечних наслідків аварій і катастроф техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.

Заходи щодо захисту населення плануються та проводяться по всіх районах, населених пунктах, охоплюють усе населення. Характер та зміст захисних засобів встановлюється залежно від ступеня загрози, місцевих умов з урахуванням важливості виробництва для безпеки населення, інших економічних та соціальних чинників. З цією метою міста розподіляються за групами важливості, а об’єкти – за категоріями стосовно захисту населення у разі НС. Цей розподіл здійснює Кабінет Міністрів України.

Для міст встановлені такі групи:

Ø особливої важливості;

Ø першої групи;

Ø другої групи;

Ø третьої групи.

Для підприємств та організацій встановлені такі категорії:

Ø особливої важливості;

Ø першої категорії;

Ø другої категорії.

Для організації життєзабезпечення населення в умовах НС та організації робіт з ліквідації наслідків аварій, катастроф, стихійних лих створюються Державні комісії з надзвичайних ситуацій – ДКНС.

Організація життєзабезпечення населення в умовах НС – це комплекс заходів, спрямованих на створення і підтримання нормальних умов життя, здоров’я та працездатності людей.

З метою ліквідації наслідків НС у мирний час може проводитисяцільова мобілізація.

Всі задачі щодо ліквідації наслідків НС виконуються поетапно, у певній послідовності в мінімальні строки.

І етап – 1)екстрений захист населення:

- Оповіщення про небезпеку;

- Використання засобів захисту;

- Дотримання режиму поведінки;

- Евакуація з небезпечних зон;

- Використання засобів медичної профілактики;

- Надання медичної та інших видів допомоги.

2) підготовка рятувальних та інших невідкладних робіт:

- приведення до готовності органів управління, сил та засобів;

- ведення розвідки осередку ураження та оцінка ситуації, що склалася.

ІІ етап –виконання рятувальних та інших невідкладних робіт.

3. МЕТА І ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РЯТУВАЛЬНИХ ТА ІНШИХ НЕВІДКЛАДНИХ РОБІТ ПІД ЧАС НС

Внаслідок НС виникають руйнування будинків, споруд, шляхів сполучення, зараження місцевості радіоактивними та хімічними речовинами, затоплення, пожежі тощо. Люди можуть опинитися у завалах, у пошкоджених, підтоплених або палаючих будинках, інших непередбачуваних ситуаціях.

Рятувальні та інші невідкладні роботи (РіНР) проводять з метою: порятунку людей та надання допомоги ураженим, локалізації аварій та усунення пошкоджень, створення умов для наступного проведення відновлювальних робіт. При виконанні РіНР велике значення має дотримання таких умов, як: своєчасне створення угруповань, сил, що залучаються для проведення РіНР; своєчасне ведення розвідки; швидкий рух і введення сил в осередок ураження; безперервне проведення РіНР до їх повного завершення; тверде й оперативне управління силами, що залучаються до проведення РіНР; всебічне забезпечення їх діяльності.

Рятувальні роботи включають:

- розвідку маршрутів висування формувань і об'єктів робіт;

- локалізацію і гасіння пожеж на маршрутах висування і на ділянках робіт;

- пошук уражених і витягування їх з пошкоджених та палаючих будинків, загазованих, затоплених, задимлених приміщень, із завалів;

- розкриття зруйнованих, пошкоджених, завалених споруд та рятування людей, які там знаходяться;

- подання повітря в завалені споруди з пошкодженою фільтро-вентиляційною системою;

- надання першої долікарської допомоги ураженим та евакуація їх до лікарських установ;

- виведення (вивезення) населення з небезпечних зон у безпечні райони;

- санітарну обробку людей, ветеринарну обробку сільськогосподарських тварин, дезактивацію та дегазацію техніки, засобів захисту, одягу, продовольства, води, фуражу. Крім того проводяться інші невідкладні роботи.

Перша долiкарська допомога – це комплекс простих термінових дій, спрямованих на збереження здоров’я i життя потерпілого.

При наданні ПМД треба керуватися такими принципами:

- правильність;

- доцiльнiсть;

- швидкість;

- продуманість;

- рiшучiсть;

- спокій.

Послiдовнiсть надання ПМД:

1) усунути вплив на організм факторів, що загрожують здоров’ю та життю потерпілого;

2) оцінити стан потерпілого, визначити характер i тяжкість травми, що становить найбільшу загрозу для життя потерпілого, i послiдовнiсть заходів щодо його спасіння;

3) виконати необхiднi дії щодо спасіння потерпілого в порядку термiновостi (забезпечити прохiднiсть дихальних шляхів, провести штучне дихання, зовнiшнiй масаж серця, зупинити кровотечу, іммобілізувати місце перелому, накласти пов’язку тощо);

4) викликати швидку медичну допомогу чи лікаря або вжити заходи для транспортування потерпілого в найближчу медичну установу;

5) підтримувати основні життєві функції потерпілого до прибуття медичного працівника, пам’ятаючи, що зробити висновок про смерть потерпілого має право лише лікар.

Виконуючи ці дії, необхідно бути уважним i обережним, щоб не спричинити шкоду собі i не завдати додаткової травми потерпілому. Якщо надають допомогу кілька осіб, деякі з зазначених вище дій можна виконувати паралельно.

Людина, яка надає першу допомогу, повинна знати основні ознаки порушення життєво важливих функцій організму людини, загальні принципи надання першої долiкарської допомоги i її прийоми стосовно характеру отриманих потерпілим пошкоджень.

При наданні ПМД людина повинна вміти:

Ø оцінити стан потерпілого i визначити, якої допомоги насамперед той потребує;

Ø забезпечити вільну прохiднiсть верхніх дихальних шляхів;

Ø виконати штучне дихання та зовнiшнiй масаж серця i оцінити їх ефективність;

Ø зупинити кровотечу накладанням джгута, стисної пов’язки або пальцевим притискуванням судин;

Ø накласти пов’язку при пошкодженні;

Ø іммобілізувати пошкоджену частину тіла при переломі кісток, важкому забитті, термічному ураженні;

Ø надати допомогу при тепловому i сонячному ударах, утопленні, отруєнні, блюванні, втраті свiдомостi;

Ø використати пiдручнi засоби при перенесенні, навантаженні i транспортуванні потерпілого;

Ø визначити необхiднiсть вивезення потерпілого машиною швидкої допомоги чи попутним транспортом;

Ø користуватися аптечкою першої допомоги.

Склад аптечки першої долiкарської допомоги:

Одночасно з рятувальними роботами в районі НС проводяться і інші невідкладні аварійно-відновлювальні роботи з метою забезпечення швидкого рятування людей і попередження катастрофічних наслідків аварій та пошкоджень. До цих робіт відно­сяться:

1. прокладання колоних шляхів, улаштування проїздів в завалах і на заражених
ділянках;

2. локалізація аварій на газових, енергетичних, водопроводних. каналізаційних і
техно-логічних мереж з метою створення умов для проведення рятувальних робіт;

3. укріплення або обрушування конструкцій будинків і споруд, які загрожують обва­
лом та перешкоджають безпечному руху і проведенню рятувальних робіт;

4. ремонт і відновлення пошкоджених та зруйнованих ліній зв'язку і комунально-
енергетичних мереж з метою забезпечення рятувальних робіт, а також захисних
споруд для укриття людей у випадку повторення надзвичайних ситуацій;

5. виявлення, знешкодження та знищення невибухнувших боєприпасів і інших вибухонебезпечних предметів.

Рятувальні і інші невідкладні роботи (РІНР) проводяться безперервно, вдень і вночі в любу погоду до повного їх завершення.

4. ЗДІЙСНЕННЯ КАРАНТИННИХ ТА ІНШИХ САНІТАРНО-ПРОТИЕПІДЕМІЧНИХ ЗАХОДІВ У ЗОНІ ВИНИКНЕННЯ НС

Медичний захист передбачає своєчасне надання допомоги потерпілим і лікування їх, забезпечення епідемічного благополуччя в районах надзвичайних ситуацій. Для цього проводять такі заходи:

1. Планують і використовують сили й засоби органів охорони здоров'я незалежно від відомчої належності їх.

2. Розгортають у надзвичайних умовах потрібну кількість лікувальних закладів.

3. Своєчасно застосовують профілактичні медичні препарати.

4. Здійснюють контроль за харчовими продуктами, питною водою і джерелами водопостачання.

5. Завчасно створюють і підготовляють спеціальні формування.

6. Накопичують медичні засоби захисту, медичне та спеціальне майно і техніку.

7. Контролюють стан довкілля, санітарно-гігієнічну та епідеміологічну ситуацію.

8. Готують медичний персонал і проводять загальне медико-санітарне навчання населення.

Біологічний захист – це захист від біологічних засобів ураження, який включає своєчасне виявлення чинників біологічного зараження залежно від їх виду і ступеня ураження, проведення комплексу адміністративно-господарських, режимно-обмежувальних і спеціальних протиепідемічних та медичних заходів.

Біологічний захист передбачає:

- своєчасне використання колективних та індивідуальних засобів захисту;

- запровадження режимів карантину та обсервації;

- необхідне знезаражування людей, тварин тощо;

- своєчасну локалізацію зони біологічного ураження;

- проведення екстреної та специфічної профілактики;

- дотримання протиепідемічного режиму підприємствами, установами та організаціями та населенням.

Карантин –це система державних заходів, які включають режимні, адміністративно-господарські, протиепідемічні, санітарні і лікувально-профілактичні заходи, направлені на локалізацію і ліквідацію осередків бактеріального ураження.

Карантин (обсервація) вводиться наказом начальника цивільної оборони країни (області) після отримання попередніх результатів бактеріологічних досліджень із встановленням збудника інфекції (Закон України "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру" № 1809-ІІІ від 08.06.2000, де визначаються завдання всім службам, які задіяні на ліквідації осередку особливо небезпечної інфекції).

Введення карантину супроводжується одночасним введенням режиму обсервації на всіх адміністративних територіях приблизно в радіусі 10 км.

Методичне керівництво з організації та проведення карантинних обсерваційних заходів в осередках особливо небезпечної інфекції (ОНІ) покладається на медичну службу, яка разом з виконанням заходів з медичного забезпечення попередньо встановлює принципи та вихідні положення з тактики дій служб цивільної оборони щодо локалізації та ліквідації осередку ОНІ, дає конкретні рекомендації з режиму, бере участь у контролі за проведенням карантинних заходів.

Карантин (обсервація) відміняється наказом начальника цивільної оборони України (області) не раніше ніж пройде термін інкубаційного періоду цього захворювання з моменту ізоляції останнього хворого і проведення заключної дезінфекції в осередку ураження.

Начальником карантину призначають представника адміністрації, заступником – епідеміолога від санітарно-епідеміологічної служби. Комендантську службу очолює представник служби охорони громадського порядку. Також призначають по одному представнику від служб цивільної оборони, які задіяні в ліквідації осередку ОНІ.

При запровадженні карантину передбачається:

· озброєна охорона всієї зони карантину;

· суворий контроль за в'їздом та виїздом населення і вивозом майна із зони карантину;

· заборона проїзду через осередок ураження автомобільного транспорту;

· створення обсерваторів та проведення заходів з обсервації осіб, що знаходились в осередку і вибувають за межі карантину;

· обмеження спілкування між окремими групами населення;

· встановлення протиепідемічного режиму для населення, роботи міського транспорту, роботи торговельної мережі і підприємств громадського харчування, об'єктів народного господарства залежно від епідемічної обстановки, що склалась, але який забезпечує їх безперервну роботу;

· забезпечення населення продуктами харчування і промисловими товарами першої необхідності з урахуванням правил протиепідемічного режиму;

· встановлення суворого протиепідемічного режиму роботи медичних закладів;

· проведення заходів із знезаражування об'єктів зовнішнього середовища, промислової продукції та санітарної обробки населення;

· переведення всіх об’єктів харчової промисловості на спеціальний технологічний режим роботи, який гарантує нешкідливість продукції, яку випускає об’єкт;

· проведення екстреної неспецифічної та специфічної профілактики;

· раннє виявлення інфекційних хворих, їх ізоляція та госпіталізація;

· контроль за суворим виконанням населенням, підприємствами, міністерствами та відомствами встановлених правил карантину;

· проведення санітарно-просвітницької роботи.

При проведенні обсервації передбачаються:

- обмеження виїзду, в'їзду і транспортного проїзду всіх видів транспорту через зону обсервації;

- проведення знезаражування об’єктів зовнішнього середовища;

- активне виявлення хворих, їх ізоляція, госпіталізація;

- проведення санітарної обробки ураженого населення;

- проведення екстреної профілактики серед осіб, які були в контакті з хворими;

- посилення медичного контролю за проведенням санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів;

- посилення ветеринарно-бактеріологічного контролю за ураженими сільськогосподарськими тваринами і продукцією тваринництва;

- встановлення протиепідемічного режиму роботи медичних закладів.

Комендантська служба організовується для забезпечення ізоляції карантинної зони, щоб виключити винесення інфекції за її межі і зменшити передачу інфекції в осередку.

Озброєна варта забезпечується службою охорони громадського порядку разом з військовими підрозділами шляхом встановлення постів охорони по периметру осередку і цілодобового патрулювання.

Для контролю за здійсненням протиепідемічного режиму при в'їзді та виїзді населення, вивезенні вантажів розгортаються спеціальні формування – контрольно-пропускні пункти (КПП), до складу яких входять санітарно-контрольні пункти (СКП).

Із зони карантину дозволяється вивозити різні вантажі за наявності документів про їх знезараження. Виїзд, вихід людей із зони карантину дозволяється особам за наявності в них документа про проходження обсервації. Увіз вантажів у зону карантину (до передавально-перевантажувального пункту) здійснюється особами, які супроводжують вантажі, при суворому виконанні встановлених правил карантину.

У зону карантину безперешкодно допускаються формування цивільної оборони та окремі фахівці, направлені для проведення заходів з ліквідації осередків ураження, а також особи, які постійно проживають на території зони карантину, але виїхали з неї до встановлення карантину.

Санітарно-контрольний пункт призначається від санітарно-епідеміологічної служби і на нього покладається:

- перевірка посвідчень про проходження обсервації в осіб, які вибувають із зони карантину;

- перевірка документів про проведення вакцинації (за необхідності в осіб, які прибувають у зону карантину);

- в окремих випадках видача засобів термінової неспецифічної профілактики особам, які прибувають у зону карантину;

- медичний нагляд за особами, які супроводжують вантаж, транспортними бригадами, особовим складом КПП;

- виявлення інфекційних хворих серед осіб, які вибувають із зони карантину і які прибувають до неї, та їх ізоляція.

Вивіз вантажів із карантинної зони здійснюється після їх знезараження. Документи про знезараження вантажів та їх нешкідливість видаються відомствами, які відправляють вантажі.

Продукція харчових підприємств із карантинної зони має бути в захисній тарі та перевозитися в щільно закритих ящиках.

Обмеження спілкування населення в карантинній зоні встановлюється залежно від епідемічної обстановки і досягається шляхом:

- заборони вільного пересування населення і транспорту всередині населених пунктів, на які накладено карантин;

- відміни занять у всіх навчальних закладах, закриття дитячих закладів або переведення їх на цілодобову роботу;

- заборони масових заходів, закриття театрів, клубів;

- закриття ринків;

- організації забезпечення населення продуктами харчування та речами першої потреби.

Населення в зоні карантину повинно дотримуватися наступних правил:

- використовувати індивідуальні засоби захисту органів дихання;

- застосовувати засоби екстреної та специфічної профілактики;

- проходити санітарну обробку, проводити знезараження одягу та помешкання;

- своєчасно повідомляти про появу в сім'ї, у квартирах хворих;

- суворо дотримуватися особистої гігієни.

Читайте також:

1. II. Загально-шкільні заходи
2. А. Заходи, які направлені на охорону навколишнього середовища та здоров’я населення.
3. Адміністративно-запобіжні заходи
4. Адміністративно-правове регулювання державної реєстрації актів цивільного стану, державної виконавчої служби, нотаріату та адвокатури.
5. Актуальність і завдання курсу безпека життєдіяльності. 1.1. Проблема безпеки людини в сучасних умовах.
6. Аналіз і оцінка стану охорони праці
7. Аналіз показників складу, структури й технічного стану основних фондів.
8. Аналіз ризикованості підприємства на основі показників фінансового стану.
9. Аналіз руху грошових коштів у контексті нової фінансової звітності Важливим завданням аналізу фінансового стану підприємства є оцінка руху грошових коштів підприємства.
10. АНаліЗ СТанУ ЗДОРОВ'Я ДІТеЙ І ДОРОСЛИХ В УКРАЇНІ
11. Аналіз стану й оцінка рівня нормування праці
12. Аналіз стану основних засобів

Переглядів: 953