• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Методичні рекомендації до практичного заняття

При розгляданні ситуаційних завдань щодо гарантій охорони праці жінок насамперед необхідно зазначити, що законодавство України про охорону праці встановлює рівні права жінки і чоловіка у трудових відносинах (при прийомі на роботу, в оплаті праці), але, враховуючи фізіологічні особливості жіночого організму, соціальну роль матері, передбачає пільги для працюючих жінок.

Законом України “Про охорону праці” забороняється застосування праці жінок на важких роботах і роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт по санітарному та побутовому обслуговуванню), залучення жінок до підіймання і переміщення вантажів, маса яких перевищує встановлені граничні норми.

Міністерство охорони здоров’я України затвердило “Перелік важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок”.

Багато пільг надає держава вагітним жінкам і жінкам, які мають неповнолітніх дітей. Так, забороняється залучати вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до 3 років, до нічних, понадурочних робіт, робіт у вихідні дні і направляти їх у відрядження.

Більш повно ці питання можна вивчити за Законом України “Про охорону праці” (Розділ II, ст.10), а також КЗпП України (Розділ XII, ст.174-186).

При розгляданні ситуаційних завдань відносно обов’язків роботодавця щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці необхідно зазначити, що відповідно до Закону України “Про охорону праці” власник розробляє (за участю профспілок) і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, профілактики виробничого травматизму, профзахворювань та аварій.

Комплексні заходи є основою для складання розділу “Охорона праці” у колективному договорі, в якому обумовлена сума коштів з фонду охорони праці підприємства на їх виконання.

Організаційні заходи:

- проведення навчання та інструктажів з охорони праці, виробничої санітарії, пожежної безпеки;

- робота щодо професійного відбору;

- здійснення контролю за дотриманням працівниками вимог інструкцій з охорони праці.

Технічні заходи:

- модернізація технологічного, піднімально-транспортного обладнання, перепланування, розміщення обладнання;

- впровадження автоматичного та дистанційного керування виробничим обладнанням.

Санітарно-виробничі заходи:

- придбання або виготовлення пристроїв, які захищають працюючих від дії електромагнітних випромінювань, пилу, газів, шуму тощо;

- улаштування нових і реконструкція діючих вентиляційних систем, систем опалення, кондиціювання;

- реконструкція та переобладнання душових, гардеробних тощо.

Медико-профілактичні заходи:

- придбання молока, миючих та знешкоджуючих засобів;

- організація профілактичних медичних оглядів;

- організація лікувально–профілактичного харчування.

Ці питання більш глибоко можна вивчити за Законом України “Про охорону” (Розділ II, ст.6-9), а також КЗпП України (Розділ I, VIII, XI).

При підготовці до рішення ситуаційних завдань з питань тривалості робочого часу працівників насамперед треба зазначити, що робочим вважається час, на протязі якого робітник, згідно з чинним законодавством або договором, повинен виконувати свої трудові обов’язки.

Нормування тривалості робочого часу здійснюється державою за участю профспілок. Законодавством встановлена звичайна, скорочена й неповна тривалість робочого часу.

Звичайна тривалість робочого часу не може перевищувати сорока годин на тиждень.

Скорочена тривалість робочого часу менше у порівнянні із звичайною та встановлюється законом у залежності від суб’єктів трудових правовідносин або від умов праці.

Ці питання більш повно можна вивчити за КЗпП України (Розділ IV-VI, XII).

При підготовці до рішення ситуаційних завдань з питань щодо прав неповнолітніх у трудових правовідносинах необхідно зазначити, що враховуючи фізичні, фізіологічні, психологічні особливості, властиві, неповнолітнім Закон України про “Про охорону праці” надає додаткові гарантії у сфері трудової діяльності.

Закон забороняє застосування праці неповнолітніх на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах. Порядок трудового і професійного навчання неповнолітніх професіям, пов’язаним з цими роботами, визначено у відповідному Положенні, затвердженому Держнаглядохоронпраці.

Забороняється також залучати неповнолітніх до підіймання і переміщення вантажів, маса яких перевищує встановлені граничні норми.

Неповнолітні приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду.

Ці питання більш повно можна вивчити за Законом України “Про охорону праці” (Розділ II, ст.11), а також за КЗпП України (Розділ XIII, XIV).

При розгляданні ситуаційних завдань з питань щодо відшкодування роботодавцем шкоди працівникам у разі ушкодження їх здоров’я насамперед необхідно зазначити, що роботодавець повинен відшкодувати працівнику шкоду, заподіяну йому у разі ушкодження його здоров’я згідно з Законом України “Про охорону праці”.

За працівниками, які втратили працездатність у зв’язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, зберігається місце роботи (посада) та середня заробітна плата на весь час до відновлення працездатності або визнання їх в установленому порядку інвалідами.

У випадку неможливості виконання потерпілим попередньої роботи роботодавець зобов’язаний забезпечити згідно з медичними рекомендаціями його перепідготовку й працевлаштування, встановити пільгові умови й режим праці.

Якщо роботодавець не має можливості працевлаштувати на своєму підприємстві осіб, які частково втратили працездатність, але не стали інвалідами, він зобов’язаний відрахувати цільовим призначенням до Державного фонду сприяння зайнятості населення кошти у розмірі середньорічної заробітної плати робітників за кожне створене робоче місце для таких осіб. Працевлаштування цих осіб здійснюється Державною службою зайнятості населення.

Крім того, відповідно до Закону України “Про охорону праці” (ст.22) власник зобов’язаний проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій.

Порядок розслідування, реєстрації та обліку нещасних випадків на виробництві регламентується “Положенням про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях”.

Розслідування проводиться за участю представників профспілкової організації. Членом якої є потерпілий. У розслідуванні групових та зі смертельними наслідками нещасних випадків бере участь представник органу державного нагляду.

Більш повно ці питання можна вивчити за Законом України “Про охорону праці” (Розділ III, ст.22), за КЗпП України (Розділ XVII).

При розгляданні шостого питання насамперед треба зазначити, що відповідно до Закону України “Про охорону праці” (ст. 25) власник зобов’язаний проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій.

Порядок розслідування та облік нещасних випадків регламентується відповідно до Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях.

Нещасний випадок (травма) - це порушення анатомічної цілісності, фізіологічних функцій тканин чи організму людини в цілому, яке спричинене зовнішнім впливом. Травма є наслідком дії на людину небезпечних факторів, котрі можуть бути: механічними, термічними, електричними, хімічними, радіоактивними тощо. Відповідно, механічні фактори можуть призвести до поранення, ушибів, переломів; термічні - до опіків, теплових ударів, обморожень; електричні - загальних пошкоджень, опіків, металізації шкіри, електричних знаків, електроофтальмологічних ушкоджень; хімічні - до опіків, отруєнь; радіоактивні - до опромінення.

Нещасні випадки поділяються: по тяжкості, кількості потерпілих та зв’язку з виробництвом (страховій ознаці).

А.За тяжкістю нещасні випадки поділяються на мікротравми, легкі, тяжкі та смертельні.

Мікротравма - це травма, після якої непрацездатність триває не більше доби. Часто до таких травм відносяться травми шкіри, неглибокі порізи, незначні ушиби. Наприклад, потерпілий отримав поріз долоні, звернувся в медпункт. Лікар (фельдшер) виконав дезинфекцію порізу, наклав лейкопластир, запропонував повернутися на робоче місце або стати до роботи наступної зміни. Якщо потерпілий має можливість приступити до виконання роботи вже наступної зміни, то така травма вважається мікротравмою.

Легка травма - травма, результатом якої є нестійка втрата працездатності за професією більше як на одну добу. Після відповідного лікування стан здоров’я відновлюється повністю.

Тяжка травма призводить до стійкої втрати працездатності за професією (повністю або частково). Процес лікування, як правило, триває довго, при цьому може встановлюватися відповідна група інвалідності.

Смертельною вважається травма, після отримання якої смерть наступила одразу чи під час лікування, ще до встановлення групи інвалідності.

Тяжкість травм визначає лікувальний заклад згідно з Переліком травм, які відносяться до груп тяжкості, затвердженим Міністерством охорони здоров’я України. У процесі лікування тяжкість травми може бути змінена лікувально-технічною експертизою.

Б. За кількістю потерпілих травми поділяються на одиночні та групові.

Груповою вважається травма, що має три ознаки: одночасність, одна причина, кількість потерпілих від двох чоловік і більше.

В. За страховою ознакою (зв’язку з виробництвом) травми поділяються на виробничі та невиробничі.

До виробничих травм належать нещасні випадки, що сталися під час виконання робіт за нарядом, за розпорядженням адміністрації, при виконанні службових обов’язків або інших робіт на виробництві в урочний чи неурочний час, під час дії в інтересах підприємства за ініціативи працівника (попередження аварій, пожеж тощо), на вахті, під час відрядження, при доставці працівників на місце робіт чи з роботи на транспорті підприємства або орендованому ним транспорті, а також при слідуванні працівника на роботу (з роботи) на власному транспорті, якщо на його використання в службових цілях існує письмовий дозвіл адміністрації.

За результатами розслідування виробничих нещасних випадків складається акт за формою Н-1 (за винятком самогубства, природної смерті).

Контроль за правильністю розслідування нещасних випадків надається органам державного управління та нагляду за охороною праці. Громадський контроль здійснюють трудовий колектив через своїх уповноважених та представники профспілки.

Порядок розслідування виробничих нещасних випадків залежно від їх видів ілюструє таблиця 1.

Таблиця 1.

Розслідування та облік нещасних випадків

При підготовці до сьомого питання насамперед необхідно зазначити, що під час роботи на працюючих впливають різні шкідливі фактори виробничого середовища, які за характером свого впливу поділяються на фізичні, хімічні, біологічні та психофізіологічні.

Кожен з цих факторів впливає на організм людини, викликає у ньому функціональні зміни, професійні захворювання або отруювання.

Гігієна праці – це наука, що вивчає вплив виробничого процесу та навколишнього середовища на організм працюючих з метою розробки санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних засобів, які направлені на створення найбільш сприятливих умов праці, забезпечення здоров’я та високого рівня працездатності людини.

Виробнича санітарія – це система організаційних та технічних заходів, які направлені на усунення потенційно небезпечних факторів, запобігання професійних захворювань та отруєнь.

Засвоївши це питання студенти повинні знати та уміти характеризувати такі суттєві поняття як:

- шкідливі фактори;

- хімічні фактори;

- біологічні фактори;

- психофізіологічні фактори;

- виробнича санітарія;

- гігієна праці.

При підготовці до восьмого питання необхідно розглянути технологічне обладнання, що нині використовується у виробничій діяльності, надзвичайно різноманітне за принципом дії, конструктивними особливостями, типами та габаритами. Однак не зважаючи на це існують деякі загальні вимоги, дотримання яких при конструюванні обладнання дозволяє забезпечувати вимоги безпеки при його експлуатації.

Нині існує дуже багато методів забезпечення безпеки технологічного обладнання, а з часом вони постійно будуть розширюватися й вдосконалюватися.

Методи забезпечення безпеки обладнання поділяються на:

· загальні;

· часткові.

До загальних належить механізація і автоматизація технологічних процесів, дистанційне управління і спостереження, блокування і сигналізація, надійність і міцність конструктивного виконання.

До часткових методів належать захист обладнання від певної безпеки. Це може бути герметизація, екранування, теплоізоляція, звукоізоляція, амортизація, огородження, заземлення і т. ін.

Безпека технологічного обладнання забезпечується правильним вибором методів захисту. Крім цього безпека праці забезпечується:

· використанням у конструкціях спеціальних захисних засобів;

· дотриманням ергономічних вимог;

· включенням вимог безпеки у технічну документацію з монтажу, експлуатації, ремонту і ін.

Конструктивні елементи технологічного обладнання не повинні мати гострих країв, кутів, нерівних, гарячих чи переохолоджених поверхонь.

Рухомі частини технологічного обладнання, а також пасові та ланцюгові передачі мають бути огородженні або захищенні іншим шляхом якщо огородження не допускається.

Огородження запобігає проникненню людини або частини її тіла у небезпечну зону. Огороджувальні пристрої мають різноманітне конструктивне виконання. Вони бувають стаціонарні, рухомі та переносні і такі, що не погіршують спостережень за роботою технологічного обладнання. Вони повинні мати гладку поверхню, бути пофарбованими в один колір з технологічним обладнанням і виконуватися відповідно до вимог стандартів.

Також при підготовці до рішення завдань восьмого питання необхідно звернуть увагу на особливості елекротравматизму

Статистика свідчить про те, що майже у всіх галузях промисловості та сільського господарства, де використовується електричний струм, має місце ураження людей.

Ураження струмом є несподіваним для потерпілого видом виробничого травматизму. Ця особливість пояснюється тим, що електричний струм неможливо виявити за зовнішніми ознаками, ні за звуком, ні за запахом. Ураження струмом виникає з такою швидкістю, що людина не спроможна самостійно звільнити себе від струмоведучих частин, при цьому спрацьовує невідповідність швидкості дії впливу та швидкості рефлексів людини (І.П. Павлов).

Ураження неізольованої від землі людини електричним струмом може виникати тоді, коли вона:

· доторкнулася до однієї або двох фаз електроустановки під напругою;

· наблизилась на небезпечну відстань до неізольованих струмоведучих частин електроустановки під напругою;

· доторкнулася до металевих корпусів електрообладнання, що перебуває під напругою внаслідок пошкодження електричної ізоляції;

· потрапила під крокову напругу, що виникає в місцях розтікання струму в землі і ін..

Основними причинами електротравматизму є:

· порушення правил техніки безпеки при експлуатації електричного устаткування;

· незадовільне огородження струмопровідних частин установки при випадковому до них доторканні;

· незадовільне заземлення електроустановок та незадовільна ізоляція струмоведучих частин;

· невідповідність машин, інструментів, кабелів і провідників умовами їх експлуатації;

· робота машин біля ЛЕП, що перебувають під напругою;

· низький рівень кваліфікації обслуговуючого персоналу, незнання правил безпеки, відсутність належних засобів захисту.

Важливим завданням охорони праці лишається розробка і забезпечення відповідних заходів електробезпеки.

Електробезпека– це система організаційних і технічних заходів, що забезпечують захист людини від шкідливої та небезпечної дії електричного струму, електричної дуги, електромагнітного поля і статичного струму.

Тести

1. В завдання курсу ОП входять:

а) аналіз ефективності праці в залежності від умов робітничої діяльності;

б) економічний аналіз більш ефективних прийомів праці;

в) економічний аналіз з охорони праці в галузі;

г) впровадження більш безпечних умов праці.

2. До документів ОП соціального напрямку відносять:

а) Кодекс законів про працю (КЗОТ);

б) ССБТ;

в) СНиП;

г) Закон України «Про пожежну безпеку».

3. До документів ОП технічного характеру відносять:

а) Конституція України;

б) ССБТ;

в) СНиП;

г) Кодекс законів про працю (КЗОТ).

4. Що з цих розділів входить до охорони праці:

а) техніка безпеки;

б) опір матеріалів.

в) виробнича санітарія;

г) інженерна етика.

5. На які категорії громадян не розповсюджується дія «Закону України «Про охорону праці»:

а) на нелегальних імігрантів;

б) на всіх емігрантів;

в) на військовослужбовців;

г) на робітників СБУ;

д) на тимчасових робітників;

ж) на неповнолітніх.

6. Забороняється залучення до надурочних робіт:

а) жінок с дітьми молодше 12 років;

б) жінок з неповнолітніми дітьми взагалі;

в) неповнолітніх;

г) працюючих інвалідів.

7. Скільки цифр включає код ДНАОП міжгалузевого рівня:

а) 6;

б) 8;

в) 10.

8. Скільки конвенцій МОП з охорони праці ратифіковано Україною:

а) 24;

б) 50;

в) 181.

9. Якій граничний норматив підіймання і переміщення вантажів для жінок:

а) 8;

б) 10;

в) 12.

10. Як часто проводиться перегляд інструкцій, що належать до ДНАОП міжгалузевого характеру:

а) раз в 10 років;

б) раз в 5 років;

в) раз в 3 роки.

Рекомендована література

Основна

[1]; [2]; [3]; [7]; [17]; [18]; [19]; [21]; [22]; [23]; [27]; [29]; [31]; [38]; [39]; [47].

Додаткова

[1]; [3]; [5]; [6];[9]; [13]; [14]; [15]; [18]; [24]; [25]; [28].

Читайте також:

1. I. ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
2. II. Основна частина ЗАНЯТТЯ
3. IV ПІДСУМОК ЗАНЯТТЯ.
4. VІ. План та організаційна структура заняття
5. А. Підготуйте і запишіть висновки-рекомендації для автора, який перекладає текст з російської мови на українську.
6. Безпечне поводження з хімічними речовинами та рекомендації щодо їх зберігання
7. Будова СВА. Стандарти практичного застосування.
8. ВЗАЄМОДІЯ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА З БАТЬКАМИ ШКОЛЯРІВ
9. Вид заняття: лекція
10. Вид заняття: лекція
11. Вид заняття: лекція
12. Вид заняття: лекція

Переглядів: 454