Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Лекція 8

Методика контролю знань, умінь і навиків студентів

1. Основні функції і принципи контролю і оцінки знань.

2. Види перевірки навчальної роботи студентів.

3. Критерії і норми оцінки знань.

4. Рейтингова система оцінки знань.

Контроль і оцінка знань студентів – явище історичне. Як спеціально організована система контроль навчальної роботи студентів виник у XVIII ст. у вищій школі Німеччини. Там почали вивішувати списки студентів, у яких напроти кожного прізвища ставилися крапки (одна, дві, три). Ці крапки означали розряди: 1 – найвищий; 2 – середній; 3 – найнижчий. Згодом середній розряд поділили на 3. З часом кількість розрядів збільшилась до 12.

Необхідність контролю навчальної роботи й оцінки знань має об’єктивний характер.

Контроль досягнутих результатів має низку функцій:

1) навчальна – контроль сприяє поглибленню, розширенню і удосконаленню знань студентів;

2) діагностична – виявлення знань, умінь і навичок, а також існуючих в них прогалин;

3) вимірювання і оцінка знань і навичок студентів – виставлення оцінок;

4) виховна – функція стимулювання навичок систематичної самостійної праці;

5) розвиваюча – сприяє розвитку уваги, пам’яті, мислення, пізнавальної активності, мовлення;

6) прогностично-методична. Передусім стосується викладача, який отримує точні дані для оцінки своєї праці, результатів впровадження своєї методики викладання, шляхів подальшого вдосконалення навчання.

Принципи організації контролю і оцінки знань студентів визначаються метою навчально-виховного процесу у внз, а також об’єктивними закономірностями педагогічного процесу в них:

1. Принцип індивідуального характеру перевірки й оцінки знань студентів – передбачає індивідуальну роботу викладача із студентами. В історії вітчизняної школи мав місце короткочасний період роботи викладача із студентом, коли знання студентів не перевірялися і не оцінювалися, або оцінювалися на основі бригадного методу. Цей досвід виявився невдалим.

2. Принцип системності перевірки оцінки знань – вимагає здійснення контролю протягом усього періоду навчання студента у внз.

3. Принцип тематичності – передбачає контроль і оцінку знань за кожною темою, що вивчається.

4. Принцип диференційованої оцінки успішності навчання студентів – здійснення оцінювання на основі визначення однакових рівнів засвоєння знань.

5. Принцип єдності вимог викладачів до студентів – врахування діючих загальнодержавних стандартів з підготовки спеціалістів стосовно всіх студентів.

6. Принцип об’єктивності – передбачає постійну увагу викладача до підтримання необхідного рівня підготовки майбутніх спеціалістів.

Визначені принципи визначають конкретні види, методи, критерії та норми оцінки знань.

2. У роботі вищої школи склалися такі види перевірки навчальної роботи студентів:

1) Міжсесійний контроль: попередня перевірка, поточна перевірка, тематична перевірка.

Попередню перевірку здійснюють з метою визначення ступеня готовності студентів до навчання. Мета: встановлення рівня знань студентів; визначення питань, що потребують повторення тощо. Форми: письмові контрольні роботи, фронтальне опитування, усна перевірка.

Поточна перевірка:

– усна співбесіда (10-15 хв.) за матеріалами розглянутої теми на початку наступної лекції з оцінкою відповідей студентів;

– письмове фронтальне опитування студентів (10-15 хв.) під час лекції;

– фронтальний стандартизований контроль за кількома темами лекційного курсу (5-20 хв.);

– контрольні роботи;

– домашні завдання;

– практична перевірка знань на практичних заняттях;

– тестова перевірка знань студентів.

Тематична перевірка знань студентів здійснюється на семінарських заняттях, колоквіумах, консультаціях. Завдання: надати можливість студентам осмислити тему в цілому, у взаємозв’язках. Семінарські заняття присвячуються найважливішим темам дисципліни.

Колоквіуми (лат. – розмова, бесіда) – своєрідна співбесіда викладача і студентів за найважливішими питаннями теми, розділу лекційного курсу, чи питаннями, що вивчаються студентами самостійно.

Консультації бувають двох видів:

1. Викладач перевіряє конспекти першоджерел, самостійну роботу студентів над допоміжною літературою.

2. Відпрацювання для студентів, які пропустили лекції, семінарські заняття.

2) Підсумковий контроль: заліки, екзамени, курсові, дипломні роботи, виробнича і педагогічна практика.

Кількість іспитів за семестр не повинна перевищувати 5, кількість заліків – 6, з яких не більше 2 диференційованих.

Заліки, як правило, проводяться без білетів і оцінок, у вигляді бесіди зі студентами.

Іспитискладаються за білетами, затвердженими кафедрою. Види іспитів:

– іспит у вигляді вільної бесіди – запитання білета виступають стрижнем такої бесіди;

– іспит «з відкритим підручником» розрахований на перевірку вміння студентів швидко знайти необхідну інформацію, користуватися навчальними посібниками, додатковою літературою;

– практичний іспит – виготовлення схем, макетів, підготовка п’єси;

– іспит-автомат;

– державні випускні екзамени.

Крайнощі у позиціях викладачів:

1) нехтування поточною перевіркою знань студентів;

2) перебільшення значущості поточної перевірки знань, відстоювання без сесійної системи навчання у вузах.

Найбільш ефективні методи перевірки і контролю успішності студентів:

1) метод спостереження викладача за роботою студентів під час аудиторних та поза аудиторних занять;

2) метод усної перевірки та контролю знань;

3) метод письмових робіт;

4) метод практичних робіт;

5) метод програмованого контролю.

Основні форми організації перевірки знань студентів:

1) індивідуальна перевірка;

2) фронтальна перевірка;

3) самоконтроль;

4) рейтингова система.

Важливим критерієм перевірки ступеня готовності студента до творчої праці є його участь у науково-дослідній роботі.

3. Критерії оцінки – це ті положення, урахування яких є обов’язковим при виставленні тієї чи іншої оцінки.

Виставляючи студентові оцінку викладач має враховувати:

1) характер засвоєння вже відомого знання (рівень усвідомлення, міцність запам’ятовування, обсяг, повноту і точність знань);

2) якість виявленого студентом знання (логіку мислення, аргументацію, послідовність і самостійність викладу, культуру мовлення);

3) ступінь оволодіння вже відомим способами діяльності, уміннями і навичками застосування засвоєних знань на практиці;

4) оволодіння досвідом творчої діяльності;

5) якість виконання роботи (зовнішнє оформлення, темп виконання, ретельність тощо).

Норми оцінки – це опис умов, на які має спиратися викладач, виставляючи студентові оцінку.

Оцінки «відмінно» заслуговує студент, який виявив всебічні, систематичні і ґрунтовні знання навчально-програмового матеріалу, вміння вільно виконувати завдання, передбачені програмою, ознайомлений з основною і додатковою літературою, що рекомендована програмою. Як правило, оцінка «відмінно» виставляється студентам, які засвоїли взаємозв’язок основних понять дисципліни для набутої професії, виявили творчі здібності в розумінні і використанні навчально-програмового матеріалу.

Оцінки «добре» заслуговують студенти, які виявили повне знання навчально-програмового матеріалу, успішно виконують передбачені програмою завдання, засвоїли основну літературу, рекомендовану програмою. Як правило, оцінка «добре» виставляється студентам, які засвідчили систематичний характер знань із дисципліни і здатні до їх самостійного поповнення і оновлення у ході подальшої навчальної роботи і професійної діяльності.

Оцінки «задовільно» заслуговує студент, що виявив знання основного навчального матеріалу в обсязі, необхідному для подальшого навчання і майбутньої роботи за професією, який справляється з виконанням завдань, передбачених програмою, ознайомлений з основною літературою, рекомендованою програмою. Як правило, оцінка «задовільно» виставляється студентам, що припустилися огріхів у відповіді на іспиті і при виконанні екзаменаційних завдань, але продемонстрували спроможність усунути ці огріхи.

Оцінка «незадовільно» виставляється студентові, який виявив прогалини у знаннях основного навчально-програмового матеріалу, припустився принципових помилок у виконанні передбачених програмою завдань. Як правило, оцінка «незадовільно» ставиться студентам, які неспроможні продовжити навчання чи приступити до професійної діяльності після закінчення вузу без додаткових занять із відповідної дисципліни.

З урахуванням викладених критерії із особливою увагою встановлюються вимоги до оцінки знань на екзаменах і диференційованих заліках з іноземних мов, вивчення яких спрямовується переважно на формування практичних умінь, навичок і професійної майстерності.

4. Навчальний рейтинг – це певна оціночна шкала, розряд, ранг, це комплексний показник успішності, своєрідний індекс, клас.

Рейтингова система оцінки знань виникла за необхідності заміни традиційної чотирибальної системи оцінювання знань студентів, яка має певні недоліки:

1) недостатня мотивація до наполегливого навчання: «склав» – «не склав»;

2) репродукція пам’яті і мислення в екстремальних сесійних умовах, швидке вивітрювання знань;

3) суб’єктивізм в оцінці знань студентів;

4) фактичне нівелювання студентів – відсутність можливостей точного порівняння навчальних успіхів студентів.

В основі рейтингової системи лежить накопичення оцінок за певний період навчання (модуль, семестр, рік, 5 років) і за різнобічну діяльність. Сума цих оцінок виступає в ролі кількісного показника якості роботи студента порівняно з успіхами його товаришів.

Принципи побудови рейтингової системи та умови її функціонування:

1) кожна навчальна дисципліна і робота студента оцінюється у залікових одиницях, сумою яких визначається рейтинг; залікові одиниці – це максимальні оцінки кожного навчального предмета, які визначаються при складанні навчального плану спеціальності і в процесі навчання присвоюються кожному студентові з відповідним поправочним коефіцієнтом, враховуючи рівень засвоєння ним даної навчальної дисципліни у даному семестрі. Обчислений у такий спосіб рейтинг може бути підвищений студентом лише за рахунок вивчення додаткових навчальних предметів з числа дисциплін за вибором;

2) обов’язково ведеться облік поточної роботи студента, який потім відображається в підсумковій оцінці (у залікових одиницях);

3) обов’язково враховуються особливості викладання різних предметів (складність, значення даної дисципліни у навчальному плані). Цей показник називається вагомим коефіцієнтом або множником складності.

Види контролю: вихідний, поточний, проміжний, підсумковий, тестова перевірка знань.

У практиці навчання студентів США рейтингова система оцінки знань була введена ще наприкінці 50-х рр. XX ст. Вона включає:

1. Оцінку в балах усіх результатів при поточному, проміжному і підсумковому контролі знань, підсумування їх і визначення рейтингу кожного студента.

2. Підсумок тижневих заліків.

3. Систему залікових годин:

Індекс успішності = оцінки за кожний * кількість залікових

пройдений годин

курс

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Практичних занять у вищій школі	\|	ТЕМА: ПРЕДМЕТ, МЕТОД ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.