Тема 5. Філософське розуміння світу: буття, матерія.

1. Філософське розуміння категорії “буття”.

2. Матеріальна єдність світу.

3. Рух, простір і час як спосіб і форми буття матерії.

При розгляді першого питання «Філософське розуміння категорії “буття”» студенту необхідно звернути увагу на те, що проблема буття являє собою фундаментальну світоглядну і методологічну проблему.

Буття (лат. esse – є, бути, існувати) - одне з центральних понять філософії. Воно було введено у її вжиток давньогрецьким філософом Парменідом (VI- V ст. до н.е.)

Загальною тенденцією в осмисленні проблеми буття була і залишається на сьогодні постановка питання про існування світу “тут і тепер”, про його вічність і нескінченність. І якщо констатація того, що світ є, існує “тут і тепер”, тобто є в наявності в просторі і часі, спирається на очевидні передумови, факти людського життя, то ідея про світ, що є неминущим і не має меж, не може виникнути внаслідок безпосередніх спостережень, з повсякденного досвіду людей. Звідси можна зробити висновок, що перший аспект проблеми буття пов'язаний з усвідомленням суперечливої єдності неминущого і минущого буття речей, станів, у яких перебувають природа, суспільство, людина.

Другий аспект проблеми буття пов'язаний з питанням про єдність світу. Буття світу як цілого є невіддільним від буття у світі всього того, що існує. Світ у своєму існуванні утворює нерозривну цілісність, деяку єдність.

Третій аспект проблеми буття зводиться до усвідомлення того, що світ є об'єктивна реальність. Ця реальність виступає як сукупна (нерозчленована) цілісність, як єдине буття, що має власну логіку існування і розвитку. Частиною цієї реальності є життєдіяльність людей.

Особливо необхідно зазначити, що не тільки природне, але й духовне, ідеальне варто розглядати як наявне, як дане, таке, що має характер особливої, суб'єктивної реальності.

Студентам варто знати, що філософія трактує категорію буття як складний зв'язок загального характеру, що поєднує все існуюче у світі. Іншими словами, під буттям у філософії розуміється вірогідність існування всього того, що (і хто) існує. Буття - це існування чого-небудь узагалі. Воно містить у собі усі види матерії, із усіма видами ідей, поглядів, почуттів, установок.

Буття, як всеохоплююче поняття, має певну структуру. Не вдаючись до її докладного аналізу, відзначимо основні форми буття.

1.Буття речей, процесів і станів природи. В ньому розрізняють стани природи, що: а) виникли й існували до людини, тобто “першу природу”; б) речі, створені людиною, тобто “другу природу”.

2. Буття людини. Яким би унікальним не було буття людини у світі речей й безпосередньо людське буття, воно має спільні сторони з будь-якою річчю природи. Людина з'являється як річ серед речей. У той же час ідентифікація людини зі світом речей не зводить її сутність до фізіологічних процесів, що відбувають у людському організмі. Власне людське буття містить у собі природно-біологічний, психологічний і соціально-історичний компоненти.

3. Буття духовне. Воно містить у собі буття індивідуалізованого й об’єктивованого духовного. Індивідуалізоване духовне - це насамперед самосвідомість. Її специфіка полягає в тому, що вона є невіддільною від природно-біологічних процесів, але не зводиться до них, будучи за своєю суттю ідеальним (духовним). Об’єктивоване духовне буття так само має свої особливості. Його окремі фрагменти (ідеї, ідеали, норми, цінності, природні і штучні мови тощо) здатні зберігатися, удосконалюватися і вільно переміщатися в соціальному просторі і часі.

4. Буття соціального. Воно містить у собі буття окремої людини в суспільстві і буття суспільства.

5. Віртуальне буття зв'язане з існуванням віртуальної реальності. Ця реальність являє собою синтетичне середовище, що виникає в результаті взаємодії новітньої технології (комп'ютера) і відповідної інформації. У цьому середовищі людина може здійснювати будь-які перетворення і неймовірні дії, не обтяжуючи себе турботою про наслідки своїх вчинків.

Розглядаючи друге питання “Матеріальна єдність світу” студенту слід виходити з того, що в категорії буття поєднуються за ознакою існування всілякі явища, предмети і процеси.

Виділяючи головні сфери буття (природу, суспільство, свідомість), мислителі всіх часів вважали, що різноманіття явищ, подій, процесів, включених до цих сфер, поєднується деякою спільною основою. Ідея єдності всього різноманіття світу втілюється в понятті “субстанція” (лат. substanctia - сутність, основа). Субстанцією як загальною основою всього, що існує, може бути і дух, і матерія.

Ідеалісти вважають, що в основі предметів і явищ лежить деяка ідеальна субстанція у вигляді божественної волі, абсолютної ідеї, світового розуму (Платон, Гегель) або комплексу відчуттів (Берклі, Фіхте).

Давньокитайські, давньоіндийські і давньогрецькі філософи-матеріалісти під субстанцією розуміли матерію (лат. materia – речовина) у вигляді речовини, що найбільш часто зустрічається в природі: води, повітря, вогню, землі.

Матеріалісти XVIII ст. відзначали, що матерією є все що, впливає на органи почуттів людини, і викликає відчуття. Іншими словами, під матерією розуміли речовину.

На початку XX ст. В.І.Ленін дає визначення матерії як філософської категорії для позначення об'єктивної реальності, що дана людині у її відчуттях і існує незалежно від них. Фактично, й це визначення розглядало матерію як речовину.

З огляду на те, що матерія існує не тільки у вигляді речовини (часток і макросистем, що мають масу спокою) але й полів (гравітаційного, електромагнітного і т.п., що не мають маси спокою) і що поля, як правило, не фіксуються людськими відчуттями, а реєструються за допомогою приладів, деякі дослідники намагаються уточнити поняття матерії (іноді говорять “про просторово-часовий континуум”). Дамо попереднє визначення поняття матерії. Матерія - це об'єктивна реальність, що існує незалежно від свідомості й постає перед нами у вигляді речовини, поля й інших її об'єктивних станів.

Матерія виступає як загальність, що у ході власних взаємоперетворень залишається, в остаточному підсумку, тотожною самій собі, тобто об'єктивною реальністю, незалежною від кого б то не було. Основною ознакою матерії як об'єктивної реальності виступає здатність “існувати незалежно від свідомості”. У цьому відношенні свідомість є вторинною, похідною від матерії, є її особливою властивістю.

Матерія є невичерпною, має нескінченну кількість видів і властивостей. Разом з тим вона має складну системну організацію. Будь-який об'єкт матеріального світу може бути розглянутий як система. Стійкі зв'язки і відносини між елементами системи утворюють її структуру.

Сучасна наука розрізняє три рівня організації, або три види матерії: неживу, живу і соціально організовану. Усі рівні (види) матерії пов'язані між собою генетично, тобто кожний розвивається з іншого. Кожен рівень організації матерії є надзвичайно складним і має власні закономірності.

Взаємозв'язок усіх рівнів (видів) матерії, розуміння кожного матеріального об'єкта, у тому числі й людини, як продукту глобальної космічної еволюції, дозволяє науково вирішити проблему єдності світу.

Приступаючи до розгляду третього питання “Рух, простір і час як спосіб і форми буття матерії”, студенту необхідно знати, є такі властивості матерії, без яких вона не може існувати. Ці властивості називають атрибутами. До них відносяться такі невід'ємні властивості матерії як рух, простір і час.

Матерія у всіх своїх видах і формах знаходиться в русі. У самому загальному розумінні, рух – це будь-яка зміна взагалі. Він охоплює різні типи мінливості, що спостерігаються в об'єктивному світі, починаючи від переміщення об'єктів у просторі і закінчуючи процесами соціальної еволюції.

Рух є загальною властивістю матерії, способом її існування. Йому притаманні такі властивості як об'єктивність, загальність, абсолютність, його не можна знищити й створити.

Під об'єктивністю руху розуміється його існування незалежно від свідомості як внутрішня властивість матеріальних об'єктів. Властивість загальності пов'язана з відсутністю у світі матеріальних об'єктів, які не знали б ніяких змін.

Розуміння абсолютності руху пов'язано з поняттям “спокій”. Рух і спокій розглядаються як протилежності, пов'язані між собою. Спокій є моментом будь-якого руху, характеризує матеріальний об'єкт зі сторони його стійкості. Спокій є минущим, тимчасовим, відносним, а рух - постійний, вічний, абсолютний. Про спокій можна говорити тільки стосовно певної системи відліку (якщо мова йде про механічну змінюваність) чи певної форми руху (якщо мова йде про інші типи змін). Спокій є відносним, оскільки його форми завжди минають і знімаються в сукупному русі матерії.

Теза про нествореність й незнищуваність руху випливає із самого його визначення як атрибута матерії. Про це свідчить і закон збереження та перетворення енергії. З нього випливає, що рух не може зникнути, а здатний переходити з однієї форми в іншу, зберігаючи свої кількісні і якісні параметри.

Основним видам матерії, що якісно відрізняються, відповідають певні форми руху. Класифікація форм руху була вперше зроблена Аристотелем, що виділив шість видів руху. У Новий час Ф.Бекон виділяв 19 його видів. У XIX ст. Ф.Енгельс вказав на п’ять форм руху, кожна з яких зв'язана з певним матеріальним носієм. Це такі форми руху: механічний - матеріальним носієм є макротіла, фізичний - молекули, хімічний - атоми, біологічний - білок, соціальний - людина, матеріальне виробництво. На цей час ця класифікація вже застаріла: механіка стала розділом фізики, був відкритий електрон, а разом з ним стало відомо про ядерну форму руху.

Сучасне уявлення про форми руху зв'язано з трьома видами, чи рівнями організації матерії: неорганічною природою, органічною природою, суспільством. Органічну природу характеризують, у першу чергу, фізична і хімічна форми руху, органічну - біологічна, а суспільство - соціальна. Крім цього, виділяють ще геологічну форму руху (матеріальним носієм є планета), гравітаційну (Сонячна система), космічну (Галактика) та ін.

Розглядаючи взаємозв'язок форм руху, слід виходити з того, що класифікація основних форм руху визначається ступенем зростання їхньої складності. Кожна наступна форма руху матерії генетично обумовлена попередньою. Кожна вища форма руху являє собою природний продукт розвитку нижчих форм. Разом з тим кожна з форм руху має свою якісну визначеність. Вона не зводиться ні до вищих, ні до нижчих стосовно неї форм. Наприклад, сутність людини не можна пізнати через вивчення біохімічних процесів, що відбуваються у живому організмі. У свою чергу, соціальними закономірностями не можна пояснити біохімічні, фізичні й ін. процеси, що відбуваються у природі.

Усі тіла і явища у світі знаходяться не тільки в русі, але й мають певну довжину і часову тривалість, тобто мають просторові і часові форми свого існування.

Простір - це форма буття матерії, що характеризує довжину, структурність усіх складових частин її матеріальних систем.

Час - це форма буття матерії, що виражає тривалість її існування, мінливість станів у зміні і розвитку всіх матеріальних систем.

До загальних властивостей, що характеризують простір і час як форми існування (буття) матерії, насамперед, відносяться об'єктивність і загальність.

До основних властивостей простору відносяться тривимірність (довжина, ширина, висота), дотяг, однорідність і ізотропність (рівноправність усіх напрямків).

Час характеризується такими властивостями як одномірність, незворотність. Він тече від минулого через сьогодення до майбутнього.

Далі студенту варто зупинитися на особливостях просторово-часових відносин, характерних для різних рівнів організації матерії. Так, у неорганічній природі існує мега-, макро- і мікросвіт, де простір і час мають певну специфіку свого прояву. В органічній природі просторово-часові структури виявляються у формах лівизни і правизни, симетрії й асиметрії. У суспільстві простір і час має якісно своєрідну структуру, що не зводиться до відносин матеріальних речей, а включає їхнє відношення до людини, її соціальні зв'язки й ті значення і смисли, що фіксуються в системі суспільно значимих ідей. По-різному протікає час у тварин і людини. Соціально-історичний час виміряється поколіннями, століттями, що характеризують ті чи інші події в пам'яті людства.

На закінчення необхідно зазначити, що уявлення про рух, простір і час постійно поглиблюються, розширюються.

^* _* ^*

Для більш детального ознайомлення з питаннями теми в довідковій літературі звертайтесь до статей:

Новаяфилософская энциклопедия. В 4-х т. - М.: 2001. Ст.: “Бытие”, “Субстанция”, “Материя”, “Движение”, “Пространство”, “Время”.

Філософський енциклопедичний словник. - К.: 2002. Ст.: “Буття”, “Субстанція”, “Матерія”, “Рух”, “Простір”, “Час”.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
III. Загальнотеоретична філософія	\|	Тема 6. Філософське розуміння свідомості.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.