Штучна радіоактивність. Трансуранові елементи

Штучна радіоактивність була відкрита в 1934 році французьким подружжям Ірен і Фредеріком Жоліо-Кюрі. Вони досліджували вплив α-частинок на ядро алюмінію. Після того, як опромінення алюмінієвої фольги α-частинками було припинено, фольга залишалася радіоактивною, випромінювала за законом радіоактивного розпаду і мала позитивну радіоактивність.

Явище самовільного розпаду ядер штучно добутих ізотопів має назву штучної радіоактивності:

Згодом Фермі почав опромінювати нейтронами всі елементи по черзі з періодичної системи, внаслідок чого отримав радіоізотопи майже для всіх елементів; на сьогоднішній день їх нараховується понад 1,5 тис., тобто кожен елемент має свої радіоізотопи, які можливо штучно отримати.

До 1925 року періодична система закінчувалася ураном-92, але ще були й пусті місця в таблиці з номерами 43, 61, 85, 87 тощо. Першим елементом, отриманим штучно, яким була заповнена 43 клітинка в таблиці, був технецій:

За допомогою штучної радіоактивності були заповнені всі пусті місця періодичної системи.

Елементи, які були одержані після урану, були названі трансурановими.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Правила зміщення. Радіоактивні ряди	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.