МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
ПРИНЦИПИ ФОРМУВАННЯ ІМІДЖУ ПАРТІЇУ сучасному виборчому PR можна виділити такі основні принципи формування іміджу партії: - ключ до перемоги – професійна підготовка партійного іміджу; - імідж партії створюється задовго до початку виборів. Він не може бути абсолютно новим, міняючись перед кожними виборами. Постійною залишається певна основа іміджу, яка поступово доповнюється новими елементами, що з'являються в залежності від вимог часу; - в іміджевих характеристиках мають відбиватися електоральні очікування та проблеми, з якими виборці мають справу в повсякденному житті. Виклад самих проблем та бачення шляхів їх вирішення повинен здійснюватися простою, доступною мовою; - приступаючи до формування іміджу партії, слід визначити ступінь важливості проблем, на які за передбаченнями робитиметься акцент виборцями, та рівень довіри до партії в плані її здатності вирішувати ті проблеми; - партія повинна заволодіти увагою виборців та постійно утримувати її. Для цього необхідні регулярні виступи в ефірі, та друкованих виданнях згідно з розробленим графіком комунікативної активності. Прийнятним щодо цього є ряд способів, таких, наприклад, як: публікування фотознімків, демонстрація роликів; проведення опитувань громадської думки та озвучення їх результатів, які підтверджують вірність обраного шляху й недалекоглядність партії-суперника; програмні заяви з інтерпретацією важливих подій політичного, економічного чи культурного життя; надання інформації про чітко сформульовані плани певних перетворень і конкретні пункти цих планів; - щоб постійно підтримувати імідж партії, необхідно звертати увагу виборців на симпатії відносно неї як визнаних у суспільстві авторитетів, так і простих людей; - імідж партії повинен мати цілісний, узгоджений характер. Суперечливість і непослідовність поставлених партією завдань є неприпустимим; - необхідними є безпосередні зв'язки з виборцями. Важливим каналом таких зв'язків може бути адресна розсилка інформації про партію із стислим викладенням у 4 – 5 пунктах її основних ідей; - у формуванні іміджу партії провідна роль належить лідеру та його соціально-політичному образу, тому все, що було сказано про імідж кандидата, не втрачає актуальності й по відношенню до лідера партії. При цьому навіть найкраща характеристика політичного портрета лідера не допоможе, якщо в суспільстві склався негативний імідж самої партії; - популярна партія, навіть очолювана непопулярним лідером, має значні шанси на успіх. І навпаки, шанси непопулярної партії, очолюваної впливовим лідером, досить мізерні; - імідж партії реалізується постійно, а не тільки перед виборами. Це відбувається через організацію та участь у різноманітних заходах, але лише таких, які матимуть позитивний відгук в електоральному полі; - при формуванні іміджу партії перш за все слід показувати переваги партійної політики, а не окремих членів організації. Лідери змінюються, партія залишається; - імідж партії є більш стійким, ніж іміджі окремих лідерів, але й не варто створювати імідж лідера за рахунок постійного акцентування уваги на перевагах політики партії; - бажано надати Іміджу партії оригінальних, звучних рис, але тільки не за рахунок нереальних обіцянок; - дуже корисним є створення символу партії та його популяризація; - партійні з'їзди слід перетворювати на яскраві рекламні акції; -для цілеспрямованого формування іміджу партії ефективним є використання театралізованих мітингів і конференцій за заздалегідь розробленими сценаріями; Слід відзначити існування досить поширеної омани, що демонстрації по телебаченню соціальної реклами достатньо для "розкрутки" партії. Насправді цього замало. Необхідне проведення цілого комплексу заходів, спрямованих на відтворення її іміджу. Разові й непродумані акції можуть нанести лише шкоду. Дуже обережно треба ставитись і до таких широко розповсюджених заходів, як, скажімо, конкурси краси, помпезні шоу, пишні презентації з мізерного приводу, навіть благодійні акції. Зважаючи на етно-психологічні особливості українського електорату, такі заходи нерідко дають зворотний ефект і викликають негативні відгуки. Вірний вибір заходів краще за все можуть зробити фахівці на основі вивчення електоральних очікувань. На жаль, аналізуючи діяльність багатьох партій в Україні, можна констатувати, що тільки одиниці з них кваліфіковано підходять до роботи над створенням власного іміджу. Іншого марно й чекати, оскільки наш "совковий" менталітет все ще має великий вплив на прийняття рішень. Багато людей, серед яких, на жаль, немало й політичних діячів чи навіть лідерів, вважають, що на футболі й політиці розуміються всі. Тому й займаються процесами партійного будівництва військові та інженери, юристи та агрономи, не переобтяжуючи себе розумінням, що перед початком такої відповідальної справи треба отримати відповідну фахову підготовку. Отже, й бачимо ми на екранах телевізорів соціальні відеороліки, отримуємо на роздатках партійні буклети, які викликають у пересічного громадянина почуття, протилежні тим, на які розраховувати доморощені політичні менеджери. Доводиться повторювати очевидне: якщо ви вирішили зайнятися політичним будівництвом, звергайтесь до фахівців з політичного менеджменту, не займайтесь самодіяльністю. І без того заморочила пересічному громадянинові голову наша багатопартійність, у якій більшість політичних сил не має власного обличчя, і вся різниця між ними хіба що в обличчях їх лідерів.
Читайте також:
|
||||||||
|