Студопедия
Новини освіти і науки:
Контакти
 


Тлумачний словник






Хвороби органів травної системи

Пептична виразка трапляється приблизно у 10% населення розвинених країн. Відомі декілька причин цього захворювання. Однак, 90% виразок дванадцятипалої кишки та 70% виразок шлунка розвиваються під впливом бактерії Helicobacter pylori. Іншими факторами можуть бути не стероїдні протизаплідні засоби (НСПЗЗ), куріння, стрес, алкоголь, обтяжена спадковість. Основним симптомом є періодичний біль у верхній ділянці живота, який зникає після вживання їжі або антацидів.

Пептична виразка переважно уражає дванадцятипалу кишку. Основною локалізацією виразки у шлунку є мала кривина. Виразка може виникати також у стравоході та тонкій кишці.

У нормі внутрішня оболонка стінки шлунка та дванадцятипалої кишки захищена шаром слизу від дії хлористоводневої кислоти, пепсину (травного ферменту) та різноманітних шкідливих речовин. Ушкодження виникає внаслідок порушення слизового бар’єру органу та контакту шлункового соку з клітинами внутрішньої оболонки шлунка. На ранній стадії відбувається лише часткове ураження слизової оболонки шлунка у вигляді неглибокого ушкодження, яке називається ерозією.

При виразці ушкоджуються слизова, підслизова та м’язова оболонки. Пептичні виразки мають круглу або овальну форму. Вони можуть ставати хронічними і загоюватися з утворенням рубців.

Пептична виразка може уражати усю товщу стінки органу. Це спричиняє ушкодження артерії та кровотечу або перфорацію із запаленням серозної оболонки черевної порожнини (перитоніт). Іншим ускладненням є звуження вихідного отвору шлунка внаслідок утворення рубців.

Доброякісні виразки шлунка та дванадцятипалої кишки (пептичні виразки) належать до найпоширеніших захворювань верхніх відділів травного тракту. Крім цього, виникають грижа стравохідного отвору, запалення (гастрит та дуоденіт) і рак шлунка.

Грижа стравоходу – вихід частини шлунка в грудну клітку через нормальний отвір у діафрагмі. Здебільшого виникає в людей з надмірною масою тіла, середнього або похилого віку, особливо в жінок. При діафрагмальних грижах органи черевної порожнини виходять через патологічні отвори в діафрагмі. Ковзна грижа стравоходу – це найпоширеніший тип грижі. Виникає, якщо нижня частина стравоходу або верхня частина шлунка ковзає в грудну клітку через отвір у діафрагмі. Внаслідок цього порушується нормальний тиск у ділянці сполучення шлунка та стравоходу, вміст шлунка проникає в стравохід (рефлюкс), розвивається печія.



Интернет реклама УБС

Гастрит -запалення стінки шлунка.Можливими причинами розвитку гастриту є подразнення, зумовлені алкоголем, димом тютюну, НСПЗЗ. Останні дослідження підтверджують роль бактерії Helicobacter pylori як чинника розвитку гастриту. Гастрит може розвиватися повільно або виникати раптово. Симптоми: нудота, біль у верхній ділянці живота, порушення травлення.

Хвороби печінки.Основною причиною захворювань печінки є надмірне споживання алкоголю. До інших причин належать вірусні інфекції печінки, небажані ефекти ліків та отруєння хімічними сполуками. Такі ушкодження можуть спричинити цироз. У печінці іноді розвивається рак, але переважно він поширюється з травного тракту та легень. Рідко трапляється природжена вада – артезія жовчних проток. Якщо дітей з цим захворюванням не лікувати у перші тижні життя, у них розвивається жовтяниця та виражене ушкодження печінки.

Тривале зловживання алкоголю веде до цирозу печінки, при якому обмежується регенерація її клітин. Алкогольне ураження печінки спочатку безсимптомне, але аналіз крові виявляє порушення функції печінки. З часом розвивається жовтяниця та затримка рідини в організмі. Алкоголь лише частково руйнується ферментами шлунка. Активність ферментів у жінок менша, тому вони є групою особливого ризику.

Алкогольне ураження печінки зумовлює надмірне накопичення жирів у клітинах печінки (жирова дистрофія), що спричиняє збільшення розмірів печінки та її болючість. Іноді виникає запалення (алкогольний гепатит). У таких випадках подальше зловживання алкоголем призводить до цирозу або печінкової недостатності. Алкоголь частково виділяється через нирки та дихальні шляхи, решта у печінці перетворюється на ацетальдегід, токсичний для клітин печінки. Унаслідок утворення ацетальдегіду в печінці виникає ушкодження клітин та запалення, що призводить до порушення її функції.

Портальна гіпертензія.При цирозі фіброзна тканина спричиняє порушення кровоплину в печінці та підвищення тиску у ворітній вені. Підвищення тиску зумовлює зміну напряму кровоплину в деяких судинах ворітної системи з розширенням вен стравоходу та верхньої частини шлунка. Можливий розрив вен з розвитком кровотечі.

Підвищення тиску зумовлює розширення вен у місці сполучення шлунка зі стравоходом. При розриві вен у блювотних масах та фекаліях з’являється кров.

Важливим симптомом захворювання печінки є жовтяниця, найхарактернішим проявом якої є пожовтіння очей та шкіри. Іншими симптомами є нудота, втрата апетиту, схуднення, накопичення рідини в животі, порушення зсідання крові та збільшення грудної клітки у чоловіків.

Абсцес(накопичення гною) у печінці спричиняється бактеріальною інфекцією чи амебами. Бактерії можуть потрапляти з інших інфікованих органів, зокрема апендикса. Амеби проникають у стінку кишки, зумовлюючи запалення й утворення виразки, потім потрапляють у системний кровообіг, досягаючи печінки через ворітну вену. Абсцес печінки, зумовлений амебами, переважно трапляється в тропічних країнах. Йому передує діарея. Прояви абсцесу: лихоманка, схуднення, збільшення розмірів печінки, біль у грудній клітці та животі.

У разі порушення режиму режиму харчування (сухоїдіння, великі перерви між їдою, їда на ніч, зловживання жирною їжею) у людини може виникнути запалення жовчного міхура, або холецистит (прояви - нудота, блювання, печія, біль у правому підребер‘ї, проноси, лихоманка), а з часом через згущення жовчі в ньому утворюються камінці. Їх поява є проявом жовчнокам’яної хвороби. Камені в жовчному міхурі утворюються внаслідок порушення балансу між основними компонентами жовчі та складаються з жовчного пігменту і холестерину. Жовчнокам’яна хвороба виникає переважно у жінок середнього віку з надмірною масою тіла. Камені з жовчного міхура можуть потрапити у міхурову протоку та опинитися в дванадцятипалій кишці або закупорити протоки. Проходячи через цю протоку, камені спричиняють сильний біль (жовчну кольку). Закупорення каменями міхурової протоки зумовлює жовтяницю, інфекцію жовчної протоки (холангіт), сильний біль у верхній ділянці живота. Закупорення основної протоки підшлункової залози спричиняє панкреатит.

Внаслідок запалення в жовчному міхурі накопичується гній (такий стан називається емпіемою), що спричинює розрив міхура (перфорація) з подальшим розвитком перитоніту.

При жовчнокам’яній хворобі виникає запалення підшлункової залози. До інших захворювань підшлункової залози належать рак та псевдокісти. Ураження підшлункової залози може спричиняти цукровий діабет і порушення травлення.

Рак підшлункової залозинайчастіше розвивається у людей похилого віку. Основним симптомом захворювання є ниючий біль у верхній ділянці живота, який віддає у спину. До інших симптомів належать втрата апетиту, зменшення маси тіла та жовтяниця. Рак може поширюватися з головки підшлункової залози до дванадцятипалої кишки, а також через системний кровообіг до печінки й легень. Часто рак виникає в головці підшлункової залози, у ділянці ампули Фатера. Уражуються екзокринні залози, менше – ендокринні.

Запальне ураження кишок.Під терміном “запальне ураження кишок” розуміють виразковий коліт та хворобу Крона. Обидва захворювання виникають внаслідок хронічного запалення стінки кишок. Причиною їх можуть бути аутоімунні реакції організму. Основні симптоми: кровотеча, біль у животі, лихоманка та пронос.

Поліпи товстої кишки.Поліпи – утвори, що є наслідком розростання слизової оболонки. Вони можуть спричинювати кровотечу прямої кишки, що призводить до розвитку анемії або злоякісної пухлини.

Апендицит.Запалення червоподібного відростка товстої кишки -апендикса - виникає часто, особливо у дітей. Захворювання спричинює гострий біль, чутливість у нижній правій частині живота. До інших симптомів належать втрата апетиту, нудота, блювання, незначна лихоманка. Лікування зазвичай полягає у хірургічному видаленні апендикса, що називається апендиктомією. Якщо запалення не лікувати, апендикс може розірватись, що спричинить перитоніт (запалення очеревини) та утворення абсцесів.

Кишкова непрохідність потребує негайного хірургічного втручання. Її прояви: біль у животі, здуття, відсутність випорожнень, іноді блювання та зневоднення організму. Кишкову непрохідність можна виявити за допомогою рентгеноскопії. Кишкова непрохідність у немовлят може зумовлюватись інвагінацією – станом, при якому частина кишки вкладається сама в себе, утворюючи “трубку в трубці”. До симптомів належить біль у животі та випорожнення, що нагадують желе з порічок. Інвагінація загрозлива для життя, але її можна ліквідувати хірургічно або за допомогою барієвої клізми.

Заворот,або перекрут, кишкиспричинює непрохідність. Вона може виникати періодично, зумовлюючи здуття, блювання та спазматичний біль. Для вивільнення та збереження перекрученої ділянки потрібне хірургічне втручання. Якщо не вжити заходів, можливе порушення кровообігу та розвиток гангрени.

Інфаркт кишки.Закупорення кровоносних судин брижі зумовлює недостатнє надходження крові до сегменту кишки. Цей стан, що називається інфарктом кишки, спричиняє розвиток кишкової непрохідності. В уражених ділянках кишки розвивається гангрена, якщо вчасно не застосувати хірургічне втручання.

Геморой -варикозне ураження вен стінки прямої кишки - це Найчастіше він виникає у людей, що страждають від тяжких запорів. Захворювання проявляється сильними болями у ділянці прямої кишки та постійними кровотечами під час випорожнення кишечнику. У таких хворих часто розвивається недокрів‘я, вони стають кволими, блідими. Для профілактики геморою необхідно щодня випорожнювати кишечник, не допускати запорів, вести активний спосіб життя. Крім того, необбхідно стежити за своїм харчовим раціоном. У ньому повинні бути свіжі овочі та фрукти, багаті на клітковину.

 


Читайте також:

  1. B грудини зі здавленням чи пораненням органів.
  2. I. Органи і системи, що забезпечують функцію виділення
  3. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
  4. II. Анатомічний склад лімфатичної системи
  5. IV. Розподіл нервової системи
  6. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
  7. IV. Філогенез кровоносної системи
  8. POS-системи
  9. T. Сутність, етіологія та патогенез порушень опорно-рухової системи
  10. VI. Філогенез нервової системи
  11. VII. Філо- та онтогенез органів виділення
  12. VІІІ. Філогенез органів чуття




<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Інфекційні захворювання органів травної системи та заходи їхньої профілактики | Перша допомога при харчових отруєннях

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.002 сек.