Законодавство в області охорони водного середовища

Законодавство, яке ми називаємо екологічним, бере свій початок від законів про охорону води. Перші закони, що стосуються використання річок, були прийняті в Англії в 1388 р. Англія перша у світі провела в себе індустріалізацію і відчула на собі масштабне забруднення природних вод через діяльність промисловості.

В Росії перші закони про охорону рік були видані при Петрі I. Усі норми, що були вироблені у XVIII ст., були законодавчо узагальнені на початку XIX ст.

Максимально припустимі концентрації в питній воді, воді технічного призначення і стоках регулюються національними стандартами. З огляду на особливу важливість для здоров’я населення якості питної води фахівці ВОЗ розробляють базові норми якості води, на основі яких розробляються національні.

Для рішення проблеми забезпечення населення і галузей економіки водою відповідної якості необхідно вирішити питання оптимального нормування водокористування. При цьому варто розуміти, що нормування включає: ліміти на вилучення води з джерела, ліміти на скидання стічних вод і максимальної маси забруднень за кожними інгредієнтами, режим їхнього надходження у водний об’єкт і т.д. Нормування служить адміністративним важелем впливу на водокористувачів і водночас плановою мірою споживання свіжої і відводу стічної води з урахуванням їх якості.

Характерна риса нормування водоспоживання – його галузева спрямованість. Галузеві нормативи – це гранично допустимі для певної галузі показники, що розраховуються на середні умови виробництва, а в перспективі – на прогресивні технології передових підприємств.

Нормування якості води водного об’єкта складається у визначенні сукупності припустимих значень показників складу і властивостей води, у межах яких надійно забезпечуються охорона здоров’я населення, сприятливі умови водокористування й екологічне благополуччя самого водного об’єкта. Норми якості поверхневих вод встановлюються для господарсько-питного, комунально-побутового і рибогосподарського водокористування.

До господарсько-питного водокористування належить використання водних об’єктів або їхніх ділянок як джерел господарсько-питного водопостачання, а також як джерел водопостачання підприємств харчової промисловості.

Комунально-побутове водокористування включає використання водних об’єктів для купання, спорту і відпочинку населення, а також інше використання водних об’єктів, що знаходяться в межах населених місць.

Рибогосподарські водотоки, водойми і їхні окремі ділянки використовуються для відтворення, промислу і міграції риб, безхребетних і водних ссавців.

Під якістю розуміється характеристика складу і властивостей води, які визначають її придатність для конкретних видів водокористування. Формування якості відбувається при забрудненні поверхневих вод або скиданні стічних вод різного виду, що утворюються внаслідок діяльності людини, або розосередженим потоком з водозбірних просторів.

Критерієм оцінки припустимого ступеня зниження якості поверхневих вод служать вимоги до складу і властивості води, а також граничнодопустимі концентрації (ГДК) речовин у водних об’єктах відповідно до виду водокористування. Водні об’єкти варто вважати забрудненими, якщо в розрахунковому пункті не дотримано встановлених для цього виду водокористування вимог.

При невідповідності води гігієнічним вимогам виникає необхідність поліпшення її якості. Способи і методи обробки води на водопровідній станції залежать від властивостей води. Під поліпшенням якості води розуміють комплекс заходів, спрямованих на освітлення (усунення мутності води), знебарвлення (усунення кольоровості води) і знезаражування (звільнення води від патогенних мікроорганізмів). В окремих випадках застосовують спеціальні методи обробки води: опріснення, пом’якшення, фторування і т.д.

Освітлення досягається методами відстоювання, коагулювання і фільтрування.

Знезаражування води є заключним, найважливішим процесом поліпшення якості води і може здійснюватися хімічними і фізичними безреагентними методами. До фізичних методів належать: кип’ятіння, опромінення УФ-променями, вплив ультразвуковими хвилями, струмами високої частоти або гамма-променями. Хімічні методи знезаражування води ґрунтуються на застосуванні різних хімічних сполук, що володіють бактерицидною дією. В якості знезаражуючих агентів найчастіше застосовуються газоподібний хлор або різні сполуки його, що містять так званий активний хлор, а також озон, сполуки срібла та ін. Сьогодні найбільшого поширення набуло хлорування, озонування й опромінення води УФ-променями [56, 57, 58].

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Показники якості води	\|	Захист води

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.