Історичні умови та особливості розвитку культури в XVII—XVIII ст.

Кінець середніх віків і початок Нового часу охопила епоха Відродження і Реформації, перехідна за своєю природою.

Реформаціязазвичай розглядається як другий етап у розвитку західноєвропейського Відродження і мала місце у країнах Центральної та Північної Європи (т. зв. Північне Відродження)

Реформація – соціально-політичний рух у багатьох країнах Європи в XVI ст. Вона пов’язується передусім з боротьбою проти католицької церкви. Представники реформації: Ян Гус (Чехія), Мартін Лютер і Томас Мюнцер (Німеччина), Кальвін (Швейцарія). Реформація відобразилась і на розвитку освіти та виховання підростаючого покоління.Література представлена творчістю Д. Мільтона, Ф. Клопштока.

Культура Нового часу

XVII і XVIII ст. відкрили нову еру у світовій культурі, вони відокремили у Західній Європі дві соціально-економічні формації: феодалізм, що виник після падіння Римської імперії і сформувався у Середньовіччі, - та буржуазію, що почалась з буржуазних революцій в Англії (XVII ст.) та Франції (XVIII ст.). на арені історії з'явилась нова політична сила - буржуазія, яка очолила торгівлю, створила нову економіку, спонукала розвиток матеріалістичного світогляду та науки, зрозумівши їх раціональну, практичну користь.

У XVIII ст. інтерес до соціальних проблем породив рух Просвітництва, спрямований на процес, на удосконалення суспільства і виховання нової людини.

У XVII столітті увагу активно мислячих людей було насамперед зосереджено на науковому поясненні явищ природи,у XVIII столітті — на проблемі суспільного устрою.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Пізнє Відродження (Постренесанс)	\|	Революція в природознавстві. Раціоналізм

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.