Фізичних навантажень

Оскільки ефективність адаптації в організмі є першоосновою доброго здоров'я і високопродуктивної діяльності, то вирішення нез'ясованих питань цієї проблеми має велике значення для профілактики і лікування захворювань, пошук ефективних реабілітаційних заходів. Знання закономірностей адаптації організму людини до фізичних навантажень -об'єктивна передумова ефективного використання фізичних вправ для раціоналізації фізичного тренування, спрямованого на збереження і зміцнення здоров'я людей, підвищення їх працездатності, реалізації генетично запрограмованої програми довголіття.

Перебудова різних органів і систем організму людини під впливом занять спортом протікає як на мікроскопічному, так і на макроскопічному рівнях. В основі перебудови всіх систем організму лежать загальнобіологічні принципи, знання яких - необхідна умова для їх правильної оцінки.

Спорт є сильним фактором, який впливає на біологічну й соціальну природу людини. Невміле використання цього корисного фактора, який поліпшує фізичний розвиток людини і сприяє формуванню таких якостей, як сміливість, спритність, сила, витривалість, гнучкість може перетворити його в фактор, що завдає шкоди. У зв'язку з цим потрібно вивчити закономірності в організмі спортсмена, які виникають під впливом занять спортом.

Для пояснення морфологічних змін в організмі під впливом спортивної діяльності існує на перший погляд простий причинно-наслідковий зв'язок: фізичне навантаження => робоча гіпертрофія => збільшення м'язової маси. Увага тренерів іноді спрямована лише на досягнення кінцевого результату: нарощування м'язової маси в спортсменів, а разом із нею і силових якостей. При цьому не враховується той факт, що в перебудову втягується не тільки м'язова система, але й усі інші органи й системи в організмі людини. Фактично між причиною (фізичне навантаження) і наслідком (нарощування м'язової маси) стоїть складний ланцюг послідовних взаємних пристосувань різних систем організму до функціональних умов, які змінюються.

Будь-яка перебудова завжди впливає на організм у цілому і здійснюється за загальними принципами реагування живої системи. В основі життєдіяльності будь-якого організму лежить рефлекторний принцип його реагування на зовнішні подразники. Зовнішнє середовище постійно діє на організм, посилаючи йому імпульси, на які організм відповідає певними реакціями. Це відбувається й у випадку простих рефлексів (наприклад, відсмикування руки у відповідь на укол), і у випадку складних рефлекторних актів, які лежать в основі формування рухів спортсмена. Реакція організму на зовнішній імпульс - це не тільки відповідь на подразник. За своєю суттю реакція організму являє собою складний циклічний процес, у якому беруть участь різні структурні компоненти (наприклад, коли спортсмен виконує будь-які рухи, то працює не тільки нервова та м'язова системи, але й включається в роботу дихальна, серцево-судинна, видільна, ендокринна системи, змінюється обмін речовин).

Згідно з рефлекторним принципом між зовнішнім імпульсом і реакцією організму є прямий зв'язок, тобто зовнішній стимул - це основний спонукаючий момент у здійсненні реакції організму. Але для керування складними реакціями живого організму наявності тільки прямих зв'язків недостатньо. Канал зворотного зв'язку постачає організму необхідну інформацію про результати його діяльності, що вкрай необхідно для коректування поведінки і реакцій організму.

Канали прямого й зворотного зв'язку діють на всіх рівнях внутрішньої структурної ієрархії організму, забезпечуючи збалансованість у роботі всіх органів. Наприклад, імпульси, які надходять із мотонейронів спинного мозку до м'язів, досягають останніх нервовими волокнами, які йдуть спочатку в складі передніх корінців спинного мозку, а потім у складі периферичних нервів - це прямий зв'язок рухового апарату з центральною нервовою системою (ЦНС). Але для формування відповідної рухової реакції організму центральній нервовій системі необхідна інформація про стан готовності рухового апарату до її виконання. Ця інформація надходить у нервову систему по каналу зворотного зв'язку, роль якого виконують чутливі пропріоцептивні нервові провідники.

Отже, кожний рух спортсмена можна розглядати як результат функціонального об'єднання великої кількості різних морфологічних елементів (кісток, суглобово-зв'язкового апарату, м'язів, нервової, серцево-судинної, дихальної, видільної, ендокринної систем), направлених на досягнення певного рухового ефекту.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Поняття адаптації

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.