Державна власність

Суб'єкти - Органи державної влади

Об'єкти - Майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Закон забороняє власнику використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Право власності визнається в Україні непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Отже, особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Юридична особа публічного права набуває права власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Спеціальними нормами ЦК України врегульовані питання набуття права власності на знахідку, бездоглядну свійську тварину, скарб, безхазяйну річ, новостворене майно, перероблену річ, а також порядок привласнення загальнодоступних дарів природи тощо. Окрему увагу у законодавстві приділено праву власності на житло, земельну ділянку, а також речовим правам на чуже майно, чужу земельну ділянку.

Підставами припинення права власності ЦК визначає такі випадки:

1) відчуження власником свого майна;

2) відмови власника від права власності;

3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі;

4) знищення майна;

5) викупу пам'яток історії та культури;

6) викупу земельної ділянки у зв'язку із суспільною необхідністю;

7) викупу нерухомого майна у зв'язку з викупом з метою суспільної необхідності земельної ділянки, на якій воно розміщене;

8) звернення щодо стягнення на майно за зобов'язаннями власника;

9) реквізиції;

10)конфіскації;

11)ліквідації юридичної особи чи смерті власника та ін

Реквізиція- примусове відчуження майна у власника у разі стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та за інших надзвичайних обставин з метою суспільної необхідності (за умови попереднього або наступного і повного відшкодування його вартості).

Конфіскація - позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення, що застосовується до особи. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно.

Законодавством визначено поняття спільної власності — належність майна, що є у власності двох або більше осіб (співвласників). Таке майно вважається спільним. Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена сумісна власність на майно.

Спільна часткова власність— це власність двох чи більше осіб із визначенням частки кожної з них у праві власності.

Спільна сумісна власність— це спільна власність двох або більше осіб без визначення частки кожної з них у праві власності.

Суб'єктами права спільної сумісної власностіможуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом. Так, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно зі ст. 387 ЦК України власник має право на витребування майна із чужого незаконного володіння, від добросовісного набувача, а також витребування грошей та цінних паперів на пред'явника тощо.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Приватна власність	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.