Процес конспектування

Конспект.Процес конспектування ( з лат. Conspectus - огляд). Це процес розумової переробки і письмової фікcації тексту, який сприймається на слух або читається. Це процес, результатом якого є запис, який дає змогу студентові в той чи інший час, чи пізніше з необхідною повнотою відтворити одержану інформацію.

Процес конспектування в собі поєднує два види конспектування: аудіювання (сприйняття тексту на слух) і запис інформації.

Етапи конспектування:

1) сприйняття тексту на слух;

2) відбір потрібної інформації;

3) перефразування її;

4) письмова фіксація інформації (з необхідним скороченням слів).

У конспектуванні розрізняють два процеси:

1) конспектування письмового тексту;

2) конспектування усного тексту:

а) за умов немасового конспектування;

б) за умов масового конспектування.

Труднощі конспектування:

1) низький рівень знань студентів;

2) мовленнєва культура лектора (темп, голос, інтонація);

3) загальна культура викладача (не вживати складні слова, терміни);

4) труднощі швидкісного запису конспекту.

Коли сприймають текст на слух при високому темпі мовлення лектора, то він фіксується не завжди ефективно. Темп мовлення лектора під час лекції коливається від 137 до 334 складів на хвилину. Середній темп мовлення лектора – 267 складів на хвилину. Студент записує інформацію з традиційною швидкість – 60 складів за хвилину.

Принцип скорочення слів:

1) скорочувана частина слова повинна закінчуватися на приголосну;

2) при скороченні іменників важливі початок і закінчення слова (л-ра, дер-ва, ст.-ція);

3) при скороченні прикметників опускається закінчення (укр., рос., адмін., амер.);

4) терміни які зустрічаються вперше в тексті записуються повністю. При повторенні їх можна скорочувати.

Основні прийоми скороченого запису складаються із скорочень загально важливих висловів, понять, назв, які використовуються численною довідковою літературою і є Зрозумілими або в силу своєї загальноприйнятої норми, або розшифровуються у списках умовних скорочень, які прийняті у даному виданні (підручник, посібник. словник).

Прийняті скорочення:

1) одиниці мір ваги, об’ємів (м., дм., кг.);

2) показники різних характерних предметів або явищ (ККД);

3) географічні назви та поняття (авт., РФ - Російська Федерація);

4) суспільно-політичні та соціально-економічні поняття (с.д. – соціал-демократичний);

5) позначення організацій та установ (б-ка – бібліотека, НДІ – науково-дослідний інститут, у-т);

6) якісні та відносні характеристики (геогр.., канц..);

7) звання і посади (доц., проф., акад.);

8) лексично-граматичні категорії;

9) службові слова (та ін., у.т.ч.);

10) назви періодичних видань, літ-них творів («АіФ».

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ВИДИ КОМПРЕСІЇ ТЕКСТУ	\|	Анотування

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.