МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Система методів і методика соціологічного дослідження
У відповідності з логікою наукового пошуку здійснюється розробка методики дослідження, що є сукупністю теоретичних та емпіричних методів, які дають можливість з найбільшою достовірністю дослідити такий складний і багатофункціональний об’єкт, яким є освітньо-виховний процес. Використання цілого ряду методів дозволяє всебічно вивчити досліджувану проблему, всі її аспекти, параметри. Методи педагогічного дослідження на відміну від методології − це власне способи вивчення педагогічних явищ, отримання наукової інформації про них з метою визначення закономірних зв’язків, відношень і побудови наукових теорій. Всю їх різноманітність можна поділити на три групи: методи вивчення педагогічного досвіду, методи теоретичного дослідження, математичні методи. Методи вивчення педагогічного досвіду − це способи дослідження реально створюваного досвіду організації навчально-виховного процесу. При вивченні педагогічного досвіду використовують такі методи, як спостереження, бесіда, інтерв’ю, анкетування, вивчення письмових, графічних і творчих робіт учнів, документації. Спостереження− цілеспрямоване сприймання певного педагогічного явища, в процесі якого дослідник отримує конкретний практичний матеріал. Виділяють такі етапи спостереження: визначення мети і завдань (для чого, з якою метою ведеться спостереження); вибір способу спостереження, який найменше впливає на досліджуваний об’єкт і найбільш забезпечує збір необхідної інформації (як спостерігати); вибір способів реєстрації спостережуваного (як вести записи); обробка й інтерпретація отриманої інформації Розрізняють спостереження, коли дослідник є членом тієї групи, в якій воно здійснюється, і спостереження − “з зовні”; відкрите й приховане (інкогніто); суцільне й вибіркове. Спостереження − це досить доступний метод, але він має свої недоліки: на його результати впливають особистісні властивості (мотиви, інтереси, психічні стани) дослідника. Методи опитування − бесіда, інтерв’ю, анкетування. Бесіда − самостійний і додатковий метод дослідження, який використовується з метою отримання необхідної інформації або пояснення того, що не було достатньо зрозумілим під час спостереження. Бесіда проводиться за заздалегідь визначеним планом з виділенням питань, що потребують пояснення. Вона ведеться у вільній формі без запису відповідей співрозмовника. Різновидністю бесіди є інтерв’ювання, запозичене педагогікою з соціології. Під час інтерв’ю відповіді записуються відкрито. Анкетування − метод масового збору матеріалу за допомогою анкети. Ті, кому адресовані анкети, дають письмові відповіді. Бесіду й інтерв’ю називають опитуванням “обличчя до обличчя”, анкетування − заочним опитуванням. Результативність бесіди, інтерв’ю, анкетування в значній мірі залежить від змісту й структури запитань. План бесіди, інтерв’ю і анкети − це перелік запитань. Розробка запитань передбачає визначення характеру інформації, яку необхідно отримати, формулювання запитань, які повинні бути задані; складання першого плану запитань, його попередня перевірка шляхом пробного дослідження й виправлення, їх редагування. Вивчення документації (особових справ клієнтів, медичних карт тощо) озброює дослідника деякими об’єктивними даними, що характеризують реальний стан справ. Особливу роль у педагогічних дослідженнях відіграє експеримент− спеціально організована перевірка того чи іншого методу, прийому роботи для виявлення його ефективності. Експеримент − дослідницька діяльність з метою вивчення причинно-наслідкових зв’язків у життєвих явищах, яка передбачає дослідне моделювання явища і умов його функціонування; активний вплив дослідника на явище; вимірювання результатів впливу і взаємодії. Виділяють такі етапи експерименту: теоретичний(визначення проблеми, мети, об’єкта і предмета дослідження, його завдань і гіпотез); методичний (розробка методики дослідження та його плану, програми, методів обробки отриманих результатів); експеримент − проведення серії дослідів (створення експериментальних ситуацій, спостереження, управління дослідом і вимірювання реакції піддослідних); аналітичний − кількісний і якісний аналіз, інтерпретація отриманих фактів, формулювання висновків і рекомендацій. Розрізняють експеримент природний, натуральний (в умовах звичного життя чи якогось процесу) і лабораторний− створення штучних умов для перевірки певного досліджуваного явища. Експеримент може бути констатуючим, що виявляє тільки реальний стан справ і процесів, або перетворюючим(розвиваючим), коли здійснюється цілеспрямована його організація для визначення умов (методів, форм і змісту освіти) розвитку особистості клієнта чи колективу. Труднощі експериментального методу полягають у тому, що необхідно досконало володіти технікою його проведення, тут потрібна особлива делікатність, такт, уміння встановлювати контакт з піддослідними. Перераховані методи ще називаються методами емпіричного пізнання явищ. Вони слугують засобом збору науково-соціологічних фактів, які піддаються теоретичному аналізу. Тому виділяється спеціальна група методів теоретичного аналізу. Теоретичний аналіз − це виділення й аналіз окремих об’єктів, ознак, особливостей, властивостей, соціологічних явищ. Аналізуючи окремі факти, ми виявляємо в них загальне й особливе, встановлюємо загальний принцип або правило. Аналіз супроводжується синтезом, він допомагає проникнути в сутність аналізованих життєвих явищ. Індуктивні й дедуктивні методи − це логічні методи узагальнення, систематизації отриманих емпіричним шляхом даних. Індуктивний метод передбачає рух думки від частинних суджень до загального висновку, дедуктивний − від загального судження до частинного висновку. Теоретичні методи необхідні для визначення проблем, формулювання гіпотез і для оцінки зібраних фактів. Ці методи пов’язані з вивченням літератури, праць класиків з питань людинознавства в цілому; художньої, довідникової літератури, підручників і методичних посібників з соціальної роботи, етики соціальної роботи і суміжних наук. Вивчення літератури дає можливість дізнатися, які факти і проблеми вже достатньо добре вивчені, з яких ведуться наукові дискусії, що вже застаріло, а які проблеми ще не розв’язані. Робота з літературою передбачає використання таких методів, як складання бібліографії — перелік джерел, підібраних для роботи у зв’язку з досліджуваною проблемою; реферування — стислий переказ основного змісту одного чи декілька творів з загальної тематики; конспектування — ведення більш детальних записів, основу яких складають виділення головних ідей і положень твору; анотація — короткий запис загального змісту книги чи статті; цитування — дослівний запис виразів, фактичних чи цифрових даних, що є в літературному джерелі. Математичні і статистичні методи в соціальній роботі використовуються для обробки отриманих даних методами опитування й експерименту, а також для встановлення кількісних залежностей між досліджуваними явищами. Вони допомагають оцінити результати експерименту, сприяють підвищенню надійності висновків, створюють основу для теоретичних узагальнень. Найбільш розповсюджені в соціальній роботі є математичні методи: реєстрація, ранжирування, шкалування. За допомогою статистичних методів визначаються середні величини отриманих показників: середнє арифметичне; (медіана − показник середини ряду (при наявності 12-ти клієнтів медіаною буде оцінка 6-го клієнта в списку, в якому всі клієнтм розподілені в списку за певним критерієм); ступінь розсіювання − дисперсія, або середнє квадратичне відхилення. Для таких підрахунків є відповідні формули, застосовуються довідники і таблиці. Результати, оброблені за допомогою названих методів, дозволяють відобразити кількісну залежність у вигляді графіків, діаграм, таблиць. В дослідженнях у галузі соціальної роботи, етики соціальної роботи існує ще багато невиявлених зв’язків і залежностей, де є можливість виявити свої наукові здібності й можливості молодим дослідникам.
Читайте також:
|
||||||||
|