Види аграрних підприємстві їх економічна основа

Воно є формою підприємництвагромадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатись її переробкою і реалізацією. Воно є юридичною особою, має назву, розрахунковий рахунок в банку і печатку.

Членами фермерського господарства є батьки, діти та інші родичі, які об’єдналися для роботи. Головою фермерського господарства може бути будь хто із членів, на ім’я якого видано Державний акт на право користування землею. Голова повинен бути не молодше 18 років і мати необхідну сільськогосподарську освіту.

В основі відносин між фермерськими і іншими державними чи кооперативними підприємствами лежить договір. Державні органи і громадські організації не можуть втручатися в їх роботу і господарську діяльність.

Селянські (фермерські) господарства працюють на засадах самоокупності і самофінансування. Земля, майно і вироблена продукція належить його членам. Вони можуть розпоряджатися ними на свій розсуд: продавати, обмінювати, здавати в оренду або передавати іншим підприємствам. Основним доходом підприємства є – виручка від реалізації продукції або оплата наданих послуг. Доход фермер розподіляє самостійно, керуючись власними інтересами.

Селянські (фермерські) господарства зобов’язані ефективно використовувати землю, захищати її від вітрової і водної ерозії, не порушувати права інших землевласників і землекористувачів.

Фермерським господарствам надано право залучати і наймати на роботу інших громадян за договором. Умови праці, її оплати регулюються чинним законодавством України.

Діяльність фермерського підприємства може бути припинена з будь-яких причин. Зокрема, добровільно, порушення законодавства України про економічні і правові засади, банкрутство.

· Приватне (приватно-орендне). Підприємство з орендними відносинами. Власник землі і майна бере в оренду землю і майно інших членів колективних господарств, що реформувалися з обов’язковим укладанням договору, де визначається розмір плати за оренду майна і землі та права і обов’язки сторін.

У фермерських господарствах, приватних підприємствах (агрофірмах), які засновані виключно на приватній власності на землю і майно, правовий статус регулюється законами “Про підприємництво” та “Про підприємства в Україні”. Їх особливістю є те, що засновником підприємства не обов’язково може виступати власник майнового і земельного паю. Тут пріоритетним є застосування орендних відносин.

· Кооператив. Кооператив – це організаційна форма кооперації. Кооператив – організація, створена на добровільних засадах власниками, які мають взаємний інтерес спільного ведення господарської або іншої діяльності, на базі майна, що йому належить на правах власності, самостійності, самоуправління і самофінансування, а також матеріальної зацікавленості членів кооперативу і найбільш повного поєднання їх інтересів з інтересами колективу і суспільства.

Кооператив функціонує на правах юридичної особи, демократично управляється його членами. Членами кооперативу можуть буди будь-хто: індивідуальні підприємці, фермери, підприємства, товариства і інші. Вони утворюють кооператив, який не має статутного фонду. Об'єдання здійснюється на добровільних засадах і мотивом для цього є економічні проблеми, які вони можуть вирішити лише при спільній роботі. Кооперативи поділяються на типи і види.

Типи кооперативів є: виробничий; обслуговуючий; комерційний і змішаний.

Види кооперативів – рослинницький, тваринницький, будівельний, багатогалузевий і інші.

Основними принципами створення і функціонування кооперативів є:

· Добровільність вступу в кооператив і безперешкодний вихід з нього;

· Поєднання особистих, колективних і державних інтересів;

· Господарська самостійність;

· Матеріальна зацікавленість і соціальна справедливість;

· Безпосередня участь членів кооперативу в управлінні його справами на основі кооперативної демократії;

· Дотримання діючого законодавства.

Кооператив створюється, регулює свої відносини з іншими суб’єктами на засадах передбачених Законом України “Про сільськогосподарську кооперацію” та здійснює свою діяльність на основі статуту. Він має назву, розрахунковий рахунок в банку і печатку.

Відповідно до Закону “Про господарські товариства”, в Україні, передбачались такі суб’єкти господарювання: акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, повне товариство, командитне товариство.

· Повне товариство. Має ту особливість що всі його учасники несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства всім свої майном. Відносини між учасниками регулюються установчим договором, в якому зазначається розмір частки (паю) кожного учасника (засновника), розмір, склад та порядок внесення вкладу у товариства, регламентується участь кожного у справах товариства. Як перевагу даної форми господарювання слід відзначити простоту у створенні та високі можливості для залучення інвестицій.

· Командитне товариство. Воно поєднує ознаки повного товариства і товариства з обмеженою відповідальністю, де один або кілька учасників (засновників) несуть повну відповідальність за результати його господарської діяльності, а решта учасників відповідають лише своєю часткою (паєм).

Ще залишаються і функціонують в аграрному секторі економіки, в даний час, такі форми організації виробництва, як спілки селянських господарств і колективні сільськогосподарські підприємства (КСП). Це колективні сільськогосподарські підприємства, створені добровільним об’єднанням селян для спільного виробництва сільськогосподарської продукції і діють на засадах підприємництва і самоврядування, згідно статуту. Власність колективно-пайова землі і майна. Мають печатку і розрахунковий рахунок в банку.