ОСНОВНІ ПОДІЇ ТА ДОСЯГНЕННЯ

Освітній процес у докняжу добу.

На межі тисячоліть на українських землях масово розселяються племена східних слов'ян. У них, як зазначають дослідники, ще не було школи як спеціальної освітньої установи і роль виховання молодого покоління та наділення його необхідними для життя знаннями, виконувала родина. Жінки виховували дівчаток, передусім, під час трудової діяльності, а хлопчики з 4-5 років переходили під нагляд чоловіків, які прищеплювали їм необхідні чоловічі вміння, пов'язані з добуванням їжі та захисту від чужинців та хижих звірів.

У V-VI ст. поширилась велика патріархальна сім’я, що складалась з кількох поколінь родичів. Виховання дітей стало здійснюватись за принципом родового колективізму, тобто участь в освітньо-виховній справі, почали брати найстарші члени роду. Вони допомагали дітям оволодіти прийомами праці, правилами полювання, виготовленням знарядь праці, навичками військових дій, а також передавали їм заповіти предків, моральні норми та ознайомлювали з родовими звичаями і обрядами. Накопичені знання тоді передавались усно, від старших до молодших.

Тривалий час вважалось, що історія слов'янської писемності починається з другої половини ІХ ст. – часу створення візантійським вченим Костянтином (Кирилом у чернецтві) слов'янської азбуки, яка розповсюдилась по українських землях разом із поширенням християнства. Але стан сьогоднішньої науки дозволяє впевнено говорити про те, що слов'янська писемність виникла набагато раніше, ніж було прийняте християнство. Ще у докняжий період було винайдене своєрідне письмо "риски" і "різи" ("нарізи"),назва якого пішла від способу нанесення знаків, які вирізували на дереві, стінах, бересті тощо. (Див. рис.1) Археологи знайшли різноманітні предмети побуту (вироби ремісників, керамічний посуд, мідні прикраси, пломби зі свинцю), на яких було нанесено знаки, що складались з довгих і коротких рисочок. Це являло собою один із перших різновидів письма –піктографічний. На зміну піктографічному письму прийшла нова система писемності – фонографічна –глаголиця– у якій звуки слов'янської мови передавались грецькими літерами. Вона застосовувалась для повсякденних потреб ремесла та торгівлі.

У 855 році болгари Кирило та його брат Мефодій створили нову писемність –кирилицю,– абетку південнослов'янського мовного діалекту, зрозумілого і предкам українців. Вона значно поширилась на українських землях після 988 року і сприяла розвитку освітнього процесу.

Рис.1. Зразок письма на бересті.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ПЕРІОДИЗАЦІЯ РОЗВИТКУ ОСВІТИ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ	\|	Розвиток освіти і науки за часів княжої доби.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.