Внутрішнє середовище в організмі

Внутрішнє середовище організму складає 40 % маси тіла людини. Це кров, лімфа і тканинна рідина.

Кров – рідка тканина, що циркулює в кровоносній системі і забезпечує життєдіяльність клітин і тканин організму як орган і фізіологічна системи. Вона складається з плазми (55–60%) і зважених у ній формених елементів: еритроцитів, лейкоцитів, тромбоцитів та інших речовин (40–45%) (іл. 1.12); має слаболужну реакцію (7,36 рН).

В 1 л крові міститься близько 5·10¹² червоних кров’яних тілець (еритроцитів) у чоловіків і близько 4,5·10¹² – у жінок. Площа їх складає 3300 м². Якщо їх розташувати в одну лінію, то довжина її сягне 187000 км, а поставлені один на одного вони досягнуть висоти 6200 км. Білих кров’яних тілець (лейкоцитів) в 1 л крові міститься у середньому 7·10⁹.

Іл. 1.12. Склад крові людини

Термін життя еритроцитів становить 80–120 днів, лейкоцитів –
6–10 днів, після чого вони руйнуються: еритроцити – в селезінці, лейкоцити – на поверхні епітелію, що покриває трахею, бронхи та кишки.

Основна функція еритроцитів – перенесення кисню від легень до всіх клітин тіла. Гемоглобін, який міститься в еритроцитах, легко сполучається з киснем і легко віддає його в тканинах. Важлива роль гемоглобіну й у видаленні вуглекислого газу із тканин. Отже, еритроцити підтримують відносну сталість газового складу крові. Кількість еритроцитів не завжди однакова. Вона може значно збільшуватися за нестачі кисню під час м’язовій роботи або на великих висотах. У людей, які живуть у високогірних районах, еритроцитів приблизно на
30 % більше, ніж у жителів морського узбережжя. Коли потреба в кисні зменшується, кількість еритроцитів у крові знижується.

Лейкоцити – білі кров’яні тільця, що виконують захисну функцію. Вони захищають організм від мікроорганізмів, чужорідних білків, сторонніх тіл, які проникають у кров і тканини (фагоцитоз).

Тромбоцити відіграють важливу роль у складному процесі згортання крові. При пораненні кровоносних судин тромбоцити руйнуються. При цьому з них виходять у плазму речовини, необхідні для формування кров’яного згустку – тромбу.

Плазма крові є її рідкою частиною, що складається з розчинених у воді білків, вуглеводів, солей, біологічно активних речовин (гормонів, ферментів тощо), а також продуктів клітинної дисиміляції, що мають бути видалені з організму.

Глюкоза є головним джерелом енергії для клітин. Зменшення кількості глюкози у плазмі крові спричиняє різке підвищення збудливості клітин головного мозку, що призводить до появи судом. У разі подальшого зниження концентрації глюкози порушується кровообіг, дихання і настає смерть.

Сталість хімічного складу плазми крові підтримується як хімічними механізмами самої крові, так і спеціальними регуляторними механізмами нервової системи.

При русі крові по капілярам, що пронизують всі тканини, через їх стінки постійно просочується в міжтканевий простір частина кров’яної плазми, яка утворює міжтканеву рідину, що оточує всі клітини тіла. З цієї рідини клітини поглинають поживні речовини та кисень і видаляють вуглекислий газ та інші продукти розпаду, що утворилися в процесі обміну речовин. Таким чином, кров постійно віддає у міжтканеву рідину поживні речовини, що використовуються клітинами, і поглинає речовини, що виділяються ними. Тут же розташовані найдрібніші лімфатичні судини. Деякі речовини міжтканевої рідини просочуються в них і утворюють лімфу, яка виконує наступні функції: повертає білки з міжтканевого простору в кров, бере участь у перерозподілі рідини в організмі, доставляє жири до клітин тканин, підтримує нормальне протікання процесів обміну речовин у тканинах, знешкоджує і видаляє з організму хвороботворні мікроорганізми. Лімфа по лімфатичним судинам повертається в кров, у венозну частину судинної системи.

Загальна кількість крові становить в середньому 5 л, що відповідає 7–8% маси тіла людини. У спокої 40–50% крові вилучено з кровообігу і знаходиться в «кров’яних депо»: печінці, селезінці, судинах шкіри, м’язах, легенях. У разі необхідності (наприклад, при м’язовій роботі) запасний об’єм крові включається у кровообіг і рефлекторно прямує до робочого органу. Коли ж потреба у цьому відпадає, непотрібний у стані спокою «надлишок» знову направляється в «депо». Вихід крові із «депо» і її перерозподіл по організму регулюється ЦНС.

Втрата людиною більш 1/3 кількості крові небезпечна для життя. У той же час зменшення крові на 200–400 мл (донорство) нешкідливо і навіть стимулює процеси кровотворення. Відрізняють чотири групи крові (I, II, III, IV). При рятуванні життя людей, які втратили багато крові, або при деяких захворюваннях роблять переливання крові з урахуванням групи. Кожна людина зобов’язана знати свою групу крові.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Дихальна система	\|	Серцево-судинна система

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.