Особливості формування ВР України

Характерною особливістю основної складової водних ресурсів країни – річкового стоку – є його нерівномірність упродовж року і з року в рік. За особливостями внутрішньорічного розподілу річкового стоку територію України поділяють на 16 районів. Спільним для всіх цих районів є те, що скрізь більша частина річного стоку формується під час весняної повені – від 60-70 % на півночі та північному сході до 80-90 % на півдні України.

З водами річок пов'язані озерні, болотні та підземні води, які можуть враховуватись при оцінці водозабезпеченості окремих адміністративних областей та економічних районів.

Більша частина цих вод повільно циркулює в процесі колообігу води і належить до категорії вікових запасів, які нині використовуються в невеликій кількості. Менша їх частина щорічно або протягом певного періоду відновлюється, бере участь у колообігу води, частково використовується людьми і, отже, належить до категорії сучасних водних ресурсів.

Так склалося, що озера України вивчені недостатньо, не встановлений і об'єм води в них. За наближеними підрахунками Г.І. Щвеця, об'єм води в прісних озерах досягає 2,3 км³, у солоних і лиманах – 8,6 км³.

Значну частину території України (переважно північну) займають болота, заболочені й перезволожені землі – 6569 тис. га, в яких зосереджена велика кількість води (близько 30 км³). Тільки при осушенні таких земель частина вод скидається у водотоки і поповнює ресурси річкового стоку.

Україна має значні запаси підземних вод. Як і поверхневі, підземні води складаються зі щорічно відновлюваних і вікових запасів. Найпрактичнішими є щорічно відновлювані ресурси підземних вод, тобто води зони активного водообміну, об'єм яких становить 18,6 км³/рік.

Підземні води зосереджені в окремих артезіанських басейнах і провінціях. Найбільше їх припадає на Дніпровсько-Донецький (57,4 %) та Волинсько-Подільський (16,9 %) артезіанські басейни. В інших регіонах України ресурси підземних вод значно менші (в гідрогеологічній провінції Українського щита 10,1 %, Причорно-морському артезіанському басейні – 8,7, Карпатській гідрогеологічній провінції – 3,5, Донецькій – 2,8, Гірському Криму – 0,6 %). Частина підземних вод безпосередньо пов'язана з поверхневими водами, вони надходять до річок у вигляді підземного стоку. Ресурси цих вод сумарно дорівнюють величині підземного стоку (11,4 км³/рік) і враховуються при визначенні ресурсів поверхневих вод.

Крім територіальної, водним ресурсам України властива також значна мінливість у часі (внутрішньорічна і багаторічна), що необхідно врахувати при оцінці водозабезпеченості, та різновидність показників якості (каламутність, хімічний склад, мінералізація) і термічного режиму.

Регіони України відчувають гостру нестачу води (західні регіони та східна частина Кримського півострова). Дефіциту води зазнають Львів, Житомир, Бердичів та інші міста. Близько 33 % населення країни проживає в недостатньо забезпечених водою регіонах.

Найбільший водопостачальник – Дніпро, який є головною водною артерією України і третьою на європейському континенті річкою (після Дунаю та Волги) за площею басейну (509 тис, км²) та четвертою за довжиною (2200 км). Води басейну Дніпра становлять близько 80 % усіх водних ресурсів України. Середній багаторічний обсяг стоку Дніпра у гирлі досягає 53 км³. У маловодні роки він зменшується до 43,5, а в надто маловодні – до 30 км³. Середньорічний стік Дніпра формується на території Росії (32 %) та Білорусі (31 %). Прогнозовані ресурси підземних вод у басейні Дніпра в межах України становлять 12,8 км³, з яких 4,7 км³ гідравлічно не пов'язані з поверхневими водами. Обсяг розвіданих запасів оцінюється в 2,6 км³ на рік, але нерівномірність їх розподілу зменшує можливість використання до 1,2 км³.

Розподіл водних ресурсів на території басейну Дніпра дуже нерівномірний. Найзабезпеченіша водою його верхня частина, в якій у середній за водністю рік на один квадратний кілометр площі припадає 219 тис. м³/рік води. В басейні Десни і Прип'яті питомі водні ресурси становлять 110-115 тис. м³/рік, а в нижній частині басейну водозабезпеченість зменшується до 36 тис. м³/рік на 1 км². У формуванні водних ресурсів Дніпра велике значення мають водосховища і ставки на його притоках. Кількість останніх становить 15380 із загальною довжиною 67156 км. На Дніпрі створено каскад із 6 водосховищ загальною площею 6950 км³. Об'єм акумульованої в них води досягає 43,8 км³. Тому більшу частину водосховищ можна віднести до мілководних.

Дніпро – джерело водопостачання не лише для споживачів, які проживають у межах його басейну, але й для інших промислових центрів півдня і південного сходу країни. Системами каналів Дніпро-Донбас, Північно-Кримський і Каховський щороку переміщується за межі басейну близько 5-6 км³ стоку. Загалом Дніпро забезпечує водою понад 65 % території України, на якій проживає близько 30 млн. населення. На цій території розміщено 50 великих міст і промислових центрів, близько 10 тис. підприємств, 2,2 тис. сільських та понад 1 тис. комунальних господарств, 50 великих зрошувальних систем і 4 атомних електростанції.

У басейні Дніпра зосереджено також основний промисловий потенціал країни. Це призводить до величезного антропогенного навантаження на його води та впливає на формування якості води.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Водний баланс і водні ресурси України	\|	Оцінка запасів ВР

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.