Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Маніпулювання у педагогічному спілкуванні

У конфліктній ситуації є небезпечність скочування на маніпуляціний шлях. Це спостерігається досить часто.

Звернемося до ситуації: вчитель креслення , перевіряючи готовність учнів до уроку, поставив ультиматум учневі, який не виконав домашнє завдання. Педагог, пригадуючи попередні погрішності хлопця у навчанні, вимагав від нього вийти з класу і прийти лише в разі повної готовності до уроків. Учень противився такому рішенню, і тоді вчитель поставив умову: затримати клас після уроків рівно настільки, наскільки підліток затримається із виконанням вимоги вчителя. Учень вийшов, побачивши, що клас завмер.

Чому поведінка педагога не викликає нашого схвалення? Адже його мета – формувати відповідальне ставлення до навчання – не викликає заперечення, хоча й заставляє замислитися: чи належні способи впливу обирає вчитель?

Аналіз ситуації має підставу зробити висновок, що вчитель хоче досягти необхідних умов організації навчання(дисципліни в класі, відповідальності дітей) ціною безумовної підкори, формуючи в учнів конформізм. Результатом такого впливу виявилася повна перемога вчителя при повній поразці учнів( у них розвивається низка негативних якостей: байдужість, небажання відстоювати свою думку, конформізм), що врешті є поразкою вихователя. Отже, програли всі. А зовні – конфлікт залагоджено, урок продовжується, непокірні покарані, тепер усі вчителя слухають.

Чим досяг такого результату вчитель? Пригадаємо: учень вийшов з класу не через усвідомлення, що треба сумлінно вчитися, а під тиском – через небажання зашкодити товаришам. Клас змирився, але не через розуміння суті провини учня, а через тривогу про можливе покарання. Отже, вчитель досяг дисципліни маніпулюванням свідомості дітей.

Що таке маніпулювання? Це вплив на особистість з метою змінити її поведінку у потрібний для ініціатора маніпулювання бік без урахування бажання того, на кого впливають. Чи бажали учні такої розв’язки? Ні, вони бажали іншого – не працювати після уроків. І за це заплатили покаранням товариша, його покорою.

Істинна мета часто залишається невідомою для тих, проти кого спрямована маніпуляція. Яка істинна мета вчителя? Навести порядок, зробити слухняними, а виставляє перед учнями: хочу, щоб вчилися успішно.

Маніпуляція – це примус, часто прихований, який дає вигоду одній стороні. Ось заява одного директора: „У нас діти роблять, що хотять. А хотять вони...що? Правильно. Те, що потрібно мені.” Цей директор, як усякий маніпулятивний педагог, працює на результат. Він добре знає, чого він хоче. І прагне досягнути своєї мети, використовуючи будь-які засоби, які надає йому професія. Свою взаємодію з учнем педагог будує, орієнтуючись лише на власні цілі. Інтерес школяра із цієї взаємодії виключається(12, с.93).

Щоб досягти своїх цілей, маніпулятор впливає на інших як на об’єкт, прибудовуючись згори і ставлячись до них ,як до перешкоди у своїй діяльності. Щоб прибрати цю перешкоду, вчитель у наведеній ситуації звільняє учня з уроку, використовуючи засіб, можливі наслідки якого не продумує. Формальні вимоги вчителя, без урахування ставлення, і формують в учня позицію об’єкта, який мусить лише реагувати на вплив, а не здійснювати свідому дію. Для вчителя-маніпулятора обраний ним засіб для досягнення мети може бути будь-яким (вплинути страхом, приниженням, улещуванням, задобрюванням), аби досягти певної реакції учня, його зовнішньої поведінки. Відкритість дитини його не цікавить (що насправді відбувається в його думках, почуттях), бо й сам вчитель закритий: його думки, слова й поведінка не співпадають, відсутня конгруентність особистості. Він не турбується про психологічний комфорт, а щоб мати результат(успішність, дисципліна), внутрішній дискомфорт компенсує жорсткою організацією, системою доган і схвалень, правил і вимог і добивається їх неухильного виконання. Врешті, маніпулятивне спілкування – нереальне спілкування, його сурогат(12, с.94), бо для реального спілкування мета вчителя повинна стати метою учня, який її поділяє, а для цього вчитель обґрунтовує свої дії, мотивує обране рішення.

Застосування маніпулювання неефективне, а навіть шкідливе, бо:

o співробітники стають надто тривожними, зажатими й невпевненими, гублять власне Я;

o можуть повністю виходити з підкори, стають агресивними і орієнтуються на інтереси власного Я;

o формується виконавець, який здатний діяти лише на репродуктивному рівні;

o керівник не відчуває радості праці, від постійної боротьби приходить тривала втома.

Як же керівнику будувати свої відносини, уникаючи маніпулювання? Психологи радять(12, с.99):

¨ уникати формального спілкування, спрямовувати свою активність на встановлення психологічного контакту з кожним співробітником, дізнаватися про їх інтереси , розділяти їх проблеми;

¨ вкладати свою душу, не розмовляти з підлеглими відсторонено і безособистісно, прагнути бачити в ньому співробітника;

враховувати індивідуальні й вікові особливості. Маніпулюють не лише вчителі, а й діти, батьки, дирекція. Маніпулювання використовується в політиці(так звані піарівські технології). Керівнику слід не лише самому уникати маніпулятивних форм впливу, а й розпізнавати, коли маніпулюють ним. Так, часто використовують такий вид маніпуляції, який називають „Дерев’яна нога”( удають різні хвороби, щоб скористатися жалістю співрозмовника)..

Який захист проти маніпуляторів? Бути відвертим, відкритим і не вдаватися в ігри в доброго, поблажливого, усезнаючого педагога.

Інші форми маніпулювання: демонстрація безпомічності, улесливість, прагнення налаштувати одного вчителя проти іншого.

Щоб з’ясувати сутність маніпулювання, його шкідливість, варто почитати книгу Е.Шострома "Анти-Карнегі"(14). Для вчителя важливий висновок автора: маніпулювання – зло, бо маскує хворобу особистості(14, с.9). Учитель повинен прагнути до актуалізації – природної і щирої поведінки з учнями. Як відрізнити маніпуляторів від актуалізаторів (14,с.37-38):

Маніпулятори основні	Актуалізатори характеристики
1. Брехня (фальшивість, шахрайство, грають ролі, „ламають комедію”). 2. Неусвідомленість(бачать те, що хотять бачити). 3. Контроль (закритість). 4. Цинізм (невіра).	1.Чесність (щирість, аутентичність). 2.Усвідомленість (мають власну думку). 3.Свобода (спонтанність, відкритість). 4.Довіра (віра, переконання).

Щодо взаємин вчителя й учнів Е. Шостром приходить до висновку, що "конформізм і активний контроль – це цінності середнього вчителя. І найскладніше їм приходиться з творчими дітьми, особливості яких вищі середнього. Як правило, ці діти характеризуються тим, що носяться з дикими й некерованими ідеями, прагнуть продукувати їх нестандартними способами, не йдуть протореними стежками; їм властиві гумор, грайливість, свобода у виявах. Як правило, саме ті діти залишають помітний слід у житті, а тихоні, слухняні вчительські улюбленці залишаються сірими й непомітними” (14, с.140).

Щоб не стати маніпулятором. потрапляючи у складну ситуацію, Е.Шостром радить позбутися таких прийомів: системи доносів (привчання доповідати про колег); системи улюбленців (довірених осіб, яких можна нагороджувати за хорошу поведінку); створення атмосфери невідомості (різних загроз, можливих покарань); приниження (виставлення на посміховисько; оцінки як покарання; неприємних порівнянь(постійно ставити в приклад іншим).Усі ці прийоми негативні, вони вирощують конформіста, а не творчу особистість.

Насамкінець хочеться повернутися до думки Е.Шосртома: „ У кожному з нас живе маніпулятор, який безкінечно застосовує усілякі фальшиві трюки з тим, щоб домогтися для себе того чи іншого блага. Звичайно, не кожне маніпулювання – зле, деякі маніпулятивні кроки необхідні людині в її боротьбі за існування. Але більшість наших маніпуляцій дуже згубно впливає як на життя самих маніпуляторів, так і на життя їхніх близьких”(14, с.9).

ВИСНОВКИ:

1.Визначити вчителя-маніпулятора буває важко, бо він завжди прикривається благородними намірами, проте його сутність видають такі характерні ознаки:

§ він ставиться до учня як до об’єкта,

§ зважує на зовнішні реакції учнів і не прораховує наслідки,

§ використовує тиск: адміністративний, емоційний, викликаючи страх, пригніченість, пасивну слухняність.

2. Нам слід більш творчо маніпулювати,- як зауважує Е.Шостром (14, с.21),- оскільки актуалізована поведінка – це теж маніпулятивна, тільки виражена більш творчо.

Питання для самоконтролю:

1. У чому своєрідність поведінки керівника на різних рівнях розв’язання конфлікту?

2 виокремте основні відмінності маніпулятивної поведінки від гуманної.

3. Навіщо здійснюється експертиза конфліктної ситуації?

4. З якими типами „важких” співробітників може зіткнутися менеджер в освіті?

5. Яку тактику доцільно обрати в спілкування з такими працівниками?

6. Які реакції вчителів стають конфліктогенами у професійному спілкуванні?

Творчі завдання:

1. Проаналізуйте техніку пред’явлення вимог вчителем, розпорядження якого сприймаються учнями без внутрішнього опору.

2. З’ясуйте характерні особливості „важких” співробітників у вашому колективі. Які з наведених у лекції порад спрацьовують ефективно щодо них?

3. Доберіть методики визначення конфліктогенів.

Тематика рефератів:

1. Сутність педагогічного маніпулювання,його шкідливість.

2. Маніпуляції учнів, які призводять до конфлікту.

2. Тактика керівника у роботі із „важкими особистостями”.

Література:

1.Гласс Л. Вредные люди /Пер. с англ. – СПб: Питер Пресс, 1997. – С. 68-173.

2. Коломінський Н., Бондарчук О. Стиль поведінки керівника в конфліктній ситуації : діагностування та шляхи оптимізації // Освіта і управління. – 1998.-2,№1. – С.91-95.

3. Коломинский Я.Л., Панько Е.А. Диагностика педагогического взаимодействия. - Минск. 1993. – 76 с.

4. Коломінський Н.Л. Психологія менеджменту в освіті (соціально-психологічний аспект. – К.:МАУП, 2000. – С. 132-140.

5. Конфлікт в суспільстві :діагностика і профілактика: Матеріали Третьої Між нар. наук.-практ. конф. –Київ: Чернівці, 1995.

6. Корнелиус Х., Фейр Ш. Выиграть может каждый. – М.: Стрингер, 1992.- С.33-43.

7. Костюшко Ю.О. Педагогічні умови підготовки майбутнього вчителя до міжособистісної взаємодії в ситуації конфлікту: Автореф. канд. дис. пед. наук. – Житомир, 2005.-20с.

8. Крупенин А.Л., Крохина И.М. Эффективный учитель. –Ростов н/Д.: Феникс, 1995. – С. 183-207.

9. Лозниця В.С. Психологія менеджменту: Навч. посібник. –К.:КНЕУ,1997. – С. 143-144.

Ложкин Г.В., Повякель Н.И. Практическая психология конфликта: Учеб. пособие. – К.:МАУП,2002. – 256 с.

10. Рыбакова М.М. Конфликты и взаимодействие в педагогическом процессе: Кн. для учителя. – М.: Просвещение, 1991. – С. 26-99.

11. Рыданова И.И. Основы педагогики общения.- Мн.: Беларуская навука, 1998. – С.162-173.

12. Самоукина Н.В. Игры, в которые играют...- Дубна: Феникс, 1986. – С. 91-106.

13. Скотт Д.Г. Конфликты. Пути их преодоления. – К.: Внешторгиздат, 1991.- 166-168.

14. Шостром Э. Анти-Карнеги. – Мн.:000"Попурри", 1997. – С.117-119,131-140.

15. Щуркова Н.Е. Практикум по педагогической технологии. – М.: Пед. общество России, 1998. – С.73-82.

16. Шуркова Н.Е. Педагогическая технология. – М.: Пед. общество России, 2002. – С. 137-142.

Тема 4

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Профілактика педагогічних конфліктів	\|	Й крок. Оцінити успішність рішення.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.