Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

ВІДЗНАЧИТИ — ЗАУВАЖИТИ — ЗВЕРНУТИ УВАГУ.

Ці вислови часто вживаються у книжній мові і означають «зосередити увагу, наголосити на чомусь, виокремити якийсь факт», напр.: Відзначимо природне звучання музичного інструмента; Зауважимо,що музичний інструмент звучить природно; Звернімо увагуна природне звучання музичного інструмента. Часом у таких випадках послуговуються дієсловом відмічати, відмітити, однак сучасні норми літературної мови рекомендують уникати такого слововживання.

ВІДМІНИТИ — СКАСУВАТИ.Незважаючи на спільне значення «визнавати, робити що-небудь недійсним», ці слова різняться своєю сполучуваністю.

Відмінити поєднується з назвами якихось заходів: засідання, збори, концерт, вистава тощо: Виставу відміниличерез хворобу двох акторів (3 газети).

Скасувати, тобто анулювати, як невідповідний за змістом чи формою, можна акт, закон, наказ, тобто якийсь документ. Напр.: Відповідно до наказу директора бухгалтерія скасувалакошторис.

Отже, відмінити можна захід (виставу, конкурс, фестиваль), а скасувати — документ.

ВІДМІННИЙ — РОЗБІЖНИЙ.Відмінний - «не схожий на кого-небудь або що-небудь, який відрізняється чимось». Правильно вжите слово супроводжується в реченні вказівкою на інший об'єкт (ознаку), стосовно якого чи порівняно з яким встановлюється відмінність. Напр.: Лавра тих часів була дуже відмінна від сучасної (3. Тулуб); Історична пісня — це особливий жанр, відміннийвід дум (М. Рильський). Без називання об'єкта зіставлення виникає двозначність: Навіть у відміннихумовах цю модель можна застосовувати чи У сучасному суспільстві пропагують відмінніідеали. В обох реченнях прикметник відмінний використано невдало. І відмінні умови, і відмінні ідеали можна витлумачити як «дуже добрі». Зміст речень стане зрозумілим, якщо замінити названий прикметник синонімами: Навіть у неоднакових (різних, інших)умовах цю модель можна застосовувати; У сучасному суспільстві пропагують інші ідеали.

«Дуже добрий», «гарний», «відмінної якості» — друге значення слова відмінний. Напр.: Акціонерне товариство «Чумак» пропонує продукти відмінної якості (3 газети).

Розбіжний — це суперечливий, несумісний за якимись ознаками, який не збігається у чомусь: Але відомості були далеко не повні, розбіжні(О. Донченко). Прикметник розбіжний нормативне сполучається зі словами на зразок думка, погляд, смаки, факти, уподобання та ін. У такому поєднанні можна вживати і відмінний, не забуваючи, звісно, про обов'язковість зіставлення. Пор.: У новій гіпотезі відчутна спроба узгодити розбіжніпогляди на походження мови (3 журналу); Доповідач висловив відмінні від традиційних думки про рідномовне навчання (3 газети).

Отже, разом зі словами неоднаковий, несумісний, несхожий, суперечливий, різний, інший, які вказують на невідповідність у чомусь, вживаємо також прикметники відмінний і розбіжний.

ВІДМІТКА — ПОЗНАЧКА.У сучасній українській мові частіше вживається слово позначка, ніж відмітка. У мові ці слова виступають як синонімічні, хоч і мають різні відтінки значення. Відміткою називають той або інший знак, яким щось відмічають, напр.: Михайло... відвідував лекції в університеті і таки за весь час навчання... назбираввідміток у матрикулі за три ?местри. Астрологи відмічають положення планет відносно зірок на зоряній карті, вчителі — відвідування учнів у журналі, Діловоди — ознайомлення-неознайомлення, схвалення-несхвален-Ія, проходження через щось певної документації. Так само вживаються вислови: відмітка у робочому плані, відмітка у та-^)елі, відмітка у перевіреній вчителем письмовій роботі учня, нгтка директора у звіті працівника організації тощо.

Словником української мови вії томах, позначка — це ^Ітка, знак і т. ін., зроблені для відрізнення або позначення

чого-небудь, указування на щось». Напр.: / вели вони [хлібороби] свій незвичайний календар. Чи то сіяти треба було, чи свята якогось чекали, то щоб не збитися з ліку, вони кожен день позначали на піску, що був на березі струмка', позначками.

Позначками можуть бути вишиті чи нашиті спеціальні знаки на одязі, білизні; різноманітні візерунки на квітах; подряпина, рубець, рисочка, пляма, залишені чим-небудь, зроблені кимось, а також слід, відбиток чогось: Червоні, рожеві, білі з червоним обрамленням, рисочками, цяточками.., з червоними позначкамиі навпаки ... Цвітуть камелії. Отже, кажемо: позначка на робочому одязі людини, позначка у словнику, позначка на листі, позначка на пляшці, позначка на ящику з певним продуктовим або промисловим товаром тощо.

Проте доволі-таки прозора семантика слів відмітка, позначка, яка історично зберігається (пор. у «Словарі...» за ред. Б. Грінченка: відмічати — отмічать, отмітить; позначати -обозначать, обозначить, намічать, намітить), не оберігає їх від ототожнення. Неправильно буде вжите слово відмітка, коли, наприклад, йдеться про цифрове позначення висоти місцевості над рівнем моря або якої-небудь споруди над умовним рівнем: Район цей — один із наймальовничіших на Закарпатті... біля Виноградова височить укрита буковим лісом Чорна гора з абсолютною відміткою568 метрів.

Коли йдеться про цифрові позначення певних меж, віддають перевагу слову позначка: ...черга на спорудження садових будиночків сягнула за 20-тисячну позначку,тоді як через слабкість матеріально-технічної бази побутовики здатні за рік спорудити лише 250 (!) таких будиночків.

Отже, в сучасній українській літературній мові лексеми відмітка, позначка функціонують як поняттєві синоніми, передаючи додаткові смислові відтінки, їх кореневі морфеми виділяють і підкреслюють відповідну характерну рису позначуваного словом поняття: відмітити знаком і зробити позначку. Звичайно, якщо в офіційно-діловій сфері спілкування йдеться, зокрема, про знак, який засвідчує проходження документації через когось чи щось, правильно буде вжити слово відмітка. Інші стилі теж вимагають вживання того чи того слова відповідно до контексту.

ВІДНОСИНИ — ВЗАЄМИНИ — СТОСУНКИ — СТАВЛЕННЯ.Ці слова деякими значеннями об'єднуються в один синонімічний ряд, проте кожне з них має свою семантику й відрізняється від інших лексичною сполучуваністю.

На означення стосунків, взаємин між членами якогось колективу, громади, між суспільними групами, соціально-економічними та політичними об'єднаннями використовуються слова відносини, стосунки та взаємини', відносини між батьками, взаємини між дітьми, приятельські стосунки. Вживання в цьому '

розумінні слова відношення є неправомірним, оскільки воно виражає взаємозв'язки тільки між предметами, явищами тощо.

У багатьох словосполученнях різних галузей науки (переважно суспільного, економічного та політичного характеру) усталилося слово-термін відносини: виробничі відносини, економічні відносини, міжнародні (дипломатичні) відносини, торговельні (ринкові, товарні, кредитні) відносини, напр.: Проблема контролю над керівництвом приватизованих підприємств є однією з головних у процесі переходу до ринкових відносин(З газети).

Слово взаємини має прозорий зміст — «взаємні стосунки» або «зв'язки»: Етнографія вивчає культуру і побут народів світу, їхній етногенез, тобто походження, розселення і культурно-побутові взаємини (3 журналу).

Слово стосунки активно побутує в усіх функціональних стилях сучасної української літературної мови на означення зв'язків, контактів узагалі, напр.: Народне звичаєве право -- це сукупність традиційних неписаних норм, якими регулювалися стосунки й поведінка людей (3 підручника).

Слово ставлення вживаємо тоді, коли йдеться про вияви певних почуттів до кого-, чого-небудь, напр.: ставлення до батьків, брата, товариша, життя, праці та ін. У книжній мові поширений книжно-канцелярський штамп ставлення з боку когось. Наприклад, у вислові: ставлення з боку керівників до... зворот з боку є зайвим. Ту саму думку простіше можна передати словосполученням ставлення керівників до...

У розмовній практиці часто трапляється слово відношення в значенні «стосунок, причетність до чого-небудь; зв'язок із чим-небудь»: Він мав відношеннядо цього випуску, тобто був причетний до цього випуску.

Порушенням лексичної й стилістичної норми є використання прийменникових зворотів по відношенню до..., у відношенні до... Замість них треба вживати прийменники щодо, відносно, стосовно: щодо проблеми; стосовно порушуваного питання тощо.

Слово відношення є терміном у математиці, лінгвістиці, наприклад: арифметичне відношення, граматичні (синтаксичні) відношення та ін. У таких словосполученнях його функціонування є стилістично виправданим, нормативним.

ВІДНОСИНИ — СТОСУНКИ - ЗНОСИНИ.Ці іменники синонімічні, але не завжди взаємозамінні. Скажімо, можуть бути відносини і стосунки між братами, між людьми; особисті відносини і особисті стосунки.

Якщо ж контакти офіційні, то уживаємо тільки відносини, напр.: майнові, виробничі, суспільні, економічні відносини. ,. навпаки, слово стосунки доречне тоді, коли йдеться про недійну сферу, наприклад, у таких сполученнях: родинні, брат-стосунки, ми у найкращих стосунках, у нас непогані стосунки.

У діловому стилі останнім часом спостерігається тенденція до відновлення вживання іменника зносини на окреслення офіційних відносин між країнами. Це, очевидно, пояснюється впливом російського деловие сношения. Іменник відносини має у своєму значенні відповідне «офіційне» забарвлення і замінювати його рідковживаним зносини недоречно.

ВІДНОСНО — СТОСОВНО — ЩОДО.Якщо протягом якогось часу простежити за мовою своїх колег, друзів, прислухатися до радіо- і теленовин або ж звернути увагу на писемну мову найрізноманітніших жанрів, то можна легко пересвідчитися, що функціонування цих синонімічних прийменників є активним. І — не менш проблематичним, стилістично «підступним». Адже не завжди вони вживаються доречно, відповідно до сучасної літературної норми. Найпоширенішою помилкою є вживання слова відносно, скальковане з російського относительно: Сторони погодилися відносноскасування квот; Обговорено акти національного законодавства відносноохорони і використання пам'яток історії; Прийнято остаточне рішення відноснотранзиту. Такі огріхи надто часто трапляються у мові засобів масової інформації, що покликані бути взірцем чистоти, милозвучності й стилістичної доладності державної мови. За її нормами у таких випадках варто казати і писати стосовно, щодо: щодо скасування квот; стосовно охорони і використання пам'яток історії; рішення стосовно транзиту; Слід остерігатися непродуманих, імпульсивних реакцій на ті чи інші акції, здійснені стосовноУкраїни.

У цих прикладах синонімічні прийменники щодо та стосовно загалом є взаємозамінними: обидва слова мають виразне забарвлення книжності, підкресленої офіційності.

Порушенням чинної норми є вживання замість щодо, стосовно граматичного покруча-штампа по відношенню до.., яке зумовлене невдалим наслідуванням російського по отношению к... Напр.: По відношенню до України ввізне мито не встановлюється; по відношенню до зарубіжних партнерів та ін. Таких конструкцій варто уникати, послуговуючись прийменниками стосовно, щодо (стосовно України, щодо зарубіжних партнерів).

Останнім часом спостерігаємо тенденцію витіснення на периферію мовного вжитку прийменника з приводу як «неукраїнського». Однак він зафіксований у сучасних словниках і досить активно вживається у різних функціональних стилях: Думки, що висловлювались з цього приводі/,були найрізноманітніші.

ВІДПОВІДНО ДО — ЗГІДНО 3.Прийменник відповідно вживається з родовим відмінком іменника у сполученні з прийменником до: відповідно до наказу, відповідно до змін, відповідно до програми.

За сучасними синтаксичними нормами прийменникова сполука згідно з керує орудним відмінком іменника: згідно з наказом,

згідно з правилами. Обидва складні прийменники відповідно до і згідно з — типові для офіційно-ділового стилю і можуть вільно взаємозамінюватись. Але треба уникати їх контамінації, накладання, тобто форми відповідно з, згідно до — неправильні.

ВІДСОТОК — ПРОЦЕНТ.У сучасній українській мові закономірно активізується слово відсоток (морфемна калька з латинського procentuni), яке упродовж багатьох років було відсунуте на периферію запозиченою назвою процент.

Деякі письменники, зокрема Ю. Смолич, Ю. Яновський, від уживання слова відсоток ніколи не відмовлялися. Не лише літературно-художні, науково-популярні, а й офіційні видання так само віддають перевагу цьому слову з прозорою будовою: Людський організм містить близько 65 відсотківводи (3 журналу).

ВІДСТОЮВАТИ — ОБСТОЮВАТИ.У значенні «захищати, боронити когось або щось» ці дієслова є синонімами. Напр.: Вона із зброєю в руках відстоюватимечесть і незалежність своєї Батьківщини (В. Кучер); Я землю свою Обстоювавсерцем юнацьким в бою (М. Стельмах).

Синонімічні відстоювати і обстоювати вживаємо й тоді, коли йдеться про захист думки, обґрунтування погляду, ідеї тощо.

ВІДЧУТТЯ — ПОЧУТТЯ - ЧУТТЯ.Ці слова споріднені, мають близьке, але не тотожне значення.

Відчуття — це здатність сприймати предмети, явища, — все, що нас оточує. Людина безпосередньо відчуває тепло, холод, смак, біль, звук та інше, реагуючи на властивості предметів і явищ об'єктивної дійсності. Крім того, існує й підсвідоме відчуття, зумовлене певним станом людини, дією баченого, чутого, пережитого раніше (відчуття часу, відчуття наближення грози).

Вища форма сприймання дійсності - - психічна. Психічні відчуття людини називаємо почуттями. Є почуття любові, дружби, милосердя, ненависті, ворожнечі, патріотизму, відповідальності та ін.

Якщо фізичні відчуття сприймаються певними органами (ню-- носом, смакові — язиком, зорові -- очима тощо), то психічні відчуття таких конкретних органів не мають. Існує, наприклад, загальновідомий вислів любити (ненавидіти) всім серцем (всією душею), але серце (як і душа) тут ужито образно, не в прямому значенні.

На позначення фізичних, психофізичних і психічних відчуттів Уживають ще іменник чуття: чуття дотику (смаку), чуття •горази, чуття єдності, чуття любові (ненависті) тощо.

За Словником української мови в 11 томах, словосполучення

'ани чуття називає «чутливі органи людини й тварини, які

«мають і аналізують подразнення, що надходять із зовніш-

і внутрішнього середовища». Іноді замість нього непра-

но вживають органи почуття. Поява такого словосполу-

^ня — результат сплутування двох різних слів -- чуття

і почуття, що відповідають російському чувство. Російський вислів органи чувств перекладається українським органи чуття; зміст його охоплює фізичні форми сприймання дійсності, психофізичні й психічні.

ВІРНО — ПРАВИЛЬНО.У сучасній мовній практиці під впливом російської мови дуже активізувався прислівник вірно у значенні «правильно». Тому часто чуємо й читаємо: вірно сказав, вірно розв'язав, вірно відповів (пояснив, зауважив і под.).

Літературна норма другої половини XX ст. розрізняє вживання слів вірно і правильно. Нормативна сполучуваність вірно любити, а в згаданих вище прикладах треба вживати прислівники правильно, слушно, справедливо. Пор.: правильно пояснив, слушно зауважив, справедливо довів, правильно розв'язав.

ВІРШОВИЙ -- ВІРШОВАНИЙ.Як правильно сказати: віршова форма чи віршована форма"?

Можливі обидва вислови. Віршовий — «стосовний до вірша», напр.: дактиль — віршова форма (тобто форма вірша). Віршований — «який (що) має римований виклад», напр.: віршована форма викладу тексту (тобто «у формі вірша»).

ВЛАСНИЙ — ОСОБИСТИЙ — ОСОБОВИЙ.Часто плутають значення цих слів, утворюючи неправильні словосполучення. В одній із радіореклам прозвучало: Вишні в особистому соку. З російської Вишни в собственном соку треба перекласти українською: Вишні у власному соку. Правильні вислови: маю власний будинок, маю власну думку, але подаю особистий приклад, бажаю щастя в особистому житті. У діловій мові вживаємо словосполучення: особова справа, особове посвідчення, особовий склад; у граматиці є термін особові займенники.

Слід розрізняти вислови власний автомобіль (автомобіль, що є власністю певної особи, належний особі) і особистий автомобіль (визначений певній особі для користування ним); різні прикметники вживаємо з іменником рахунок: особовий рахунок — у банку, відрядження беруть — за власний рахунок, а зводять з кимось — особисті рахунки.

Синонімічними є вислови на зразок: дати щось комусь у власні руки і дати щось комусь особисто в руки; з'явитися особисто і розмовно-знижений з'явитися власною персоною.

ВНАСЛІДОК (УНАСЛІДОК) -- У РЕЗУЛЬТАТІ.Прийменник внаслідок (пишеться разом) і прийменникова сполука у результаті (пишеться окремо) взаємозамінні, пор.: внаслідок і у результаті реакції, вибуху, пожежі, аварії, перевантаження, процесу, обговорення та ін. Обидва прийменники типові для книжних стилів.

ВОГНЕПАЛЬНИЙ - ВОГНЕСТРІЛЬНИЙ.Хоч обидва прикметники вживаються у сучасній мовній практиці, Слов-

ник української мови вії томах не подає прикметника вогнестрільний. Тут фіксується тільки вогнепальний, що має два значення: 1) «пристосований для стрільби за допомогою пороху або інших вибухових речовин»; 2) «заподіяний кулею, осколком снаряда тощо (про рани)». Напр.: Його квартира -- це справжній музей орденів, медалей, старовинних мундирів, зразків холодної і вогнепальної зброї (3 журналу); Розрізняють ранирізані, колоті, забиті, рвані, вогнепальні(3 підручника).

У мові художньої літератури вогнепальний і вогнестрільний функціонують паралельно. Так, зокрема, О. Гончар вживає вогнепальна зброя і вогнестрільна зброя. Напр.: Коли висадились колони-затори на той острів, то сили їхні і сили туземців були нерівні, перевагу зброядавала — в прийшлих уже вогнепальна, а в островитян тільки старовинні бамбукові списи...', Директива прийшла, щоб хуторян усіх перетрусити, вогнестрільнуй холодну зброювилучити.

Перекладні словники, наприклад, «Російсько-український словник» та новий «Російсько-українсько-англійський словник правничої термінології» за заг. ред. Ю. Зайцева, до російського огнестрельньїй подають два українських відповідники, розрізняючи їх за сполучуваністю з іменниками. Вогнепальний уживається щодо іменника зброя, а вогнестрільний — щодо іменника рана. «Українсько-російський словник (сфера ділового спілкування)» за ред. О. Тараненка рекомендує щодо іменника рана обидва прикметники вогнепальний і вогнестрільний. Тобто в сучасній літературній нормі наявне хитання щодо розрізнення значень названих прикметників.

ВОГНИЩЕ — ОСЕРЕДОК КУЛЬТУРИ.Слово вогнище нерідко вживають у переносному значенні — «місце виникнення, джерело поширення, розповсюдження чогось». Напр.: вогнище інфекції, епідемії, зараження, ураження; вогнище війни, агресії, опору. Щодо культури та ЇЇ розвитку бажано послуговуватися іменником осередок: осередок культури.

ВОДІЙ — ШОФЕР.Досить часто ці слова побутують як рівнозначні і взаємозамінні. Можна сказати водій таксі і шофер таксі, водій автомашини і шофер автомашини. Ось приклад із художнього тексту, де вдало використано обидва синоніми: Бригадир, зрадівши, сказав, що заставляє Єльку стерегти машину, а сам з водієм,в компанії з іншими шоферами... одразу подалися кудись у бік міста (О. Гончар). Проте ^а р^Начєнням і вживанням ці слова розрізняються.

Водій — це загальна офіційна назва людини, що керує транспортними засобами чи якимись рухомими машинами, механізма-¹¹¹. агрегатами. За своїм походженням це досить давнє слово із ченням «людина, що вказує шлях кому-небудь», тобто «той, ° веде кудись». Словник української мови виділяє два його

значення: «1) Той, хто водить машину, керує нею; шофер; 2) пе-рен. Той, хто вказує шлях кому-небудь; керманич».

Отже, основне значення слова водій у сучасній українській мові — це людина, що пройшла спеціальну підготовку і керує автомобілем, автобусом, тролейбусом, трамваєм та ін., напр.: Водій пригальмував мотоцикла (О. Гончар). Воно активно вживається в офіційно-діловій мові, у різних службових документах (інструкціях, офіційних оголошеннях, посвідченнях на право водіння автотранспорту тощо, а також у складній назві професії: механік-водій (трактора, танка), напр.: День народження нової машини з нетерпінням очікують усі — від головного конструктора до механіка-водія(3 журналу).

На відміну від слова водій, що має узагальненіше, ширше значення, синонімічне йому шофер має вужче значення «водій автомобіля»: Взявши перший автомобіль, який трапився по дорозі, я звелів шоферовігнати, скільки дозволяється законом (В. Винниченко). Водія мотоцикла, трамвая, комбайна чи якогось іншого рухомого механізму шофером, як правило, не називають.

Слово шофер, запозичене з французької мови, увійшло в ужиток на початку XX ст., коли з'явились і почали поширюватися автомобілі. Звідси — і постійний наголос у слові: шофер, шофера, шофером, множина шофери, шоферів та ін.

Отже, в сучасній українській мові шофер — це назва тільки водія автомобіля, водія-професіонала, тобто назва людини за професією. Людину, яка водить власний автомобіль, шофером не називають, оскільки це не професійний автомобіліст. Коли усе-таки застосовують назву шофер, вдаються до словоскладання: шофер-любитель.

Як бачимо, синонімічні, але не тотожні слова водій і шофер не скрізь можуть бути взаємозамінними.

ВОДНОЧАС — ВОДНОРАЗ.Ці синоніми мають значення «у той самий час; одночасно». Прислівник водночас уживається переважно у книжних стилях сучасної української літературної мови, напр.: Основна функція еритроцитів полягає в перенесенні кисню від органів дихання до всіх клітин тіла. Водночас еритроцити беруть участь у видаленні з тканин вуглекислого газу (3 журналу); Лексика Малишка проста і водночас романтично піднесена, як у народній пісні (З підручника).

Сфера функціонування слова воднораз обмежується, як правило, розмовним та художнім стилями: — А хто тамі — спитав переляканим і водноразсердитим голосом (І. Багряний); Юркові трохи лячно й водноразприємно (В. Козаченко). Значно рідше цим прислівником послуговуються в науковій літературі та пресі. Однак лексична картотека Інституту української мови НАН України фіксує таке слововживання: Градоносні хмари є водноразі грозовими (3 журналу); Для прогулянки і

_сну на повітрі у зимову пору дитину вдягають так, щоб їй било не холодно, і воднораз,щоб і не перегрівалася (3 журналу).

ВОЄННИЙ — ВІЙСЬКОВИЙ.Прикметник військовий уживається на означення тих реалій та понять, які стосуються війська, армії, військовослужбовця: військовий оркестр, військовий поїзд, військове правило, військова дисципліна, військовий одяг. Військова- - перша частина таких складних слів: вгйськово-навчальний. військово-технічний, військовополонений; військово-морський, військово-повітряний, військово-політичний, військово-польовий.

Воєнний — той, що стосується війни; пов'язаний з нею: воєнні операції, воєнна таємниця, воєнна доктрина. Воєнна- — перша частина складних слів, напр.: воєнно-стратегічний.

ВОЯК — ВОЯКА — СОЛДАТ.За Словником української мови іменники вояк, вояка спільнокореневі і мають основне значення: «той, хто воює, б'ється з ворогом; боєць, воїн». Вояк -більш поширене, нейтральне слово; тоді як вояка вживається ще й іронічно: так називають поганого, недолугого солдата (із зневагою, осудом) або хлопця, що вдає із себе солдата, вояка (зневажливо або добродушно-насмішкувато).

Словник української мови вії томах подає слово вояк ще й у значенні «рядовий військовослужбовець в армії», кваліфікуючи його як застаріле. Нині його активно вживають для підкреслення урочистого звучання на противагу звичному, буденному, а отже, й стилістично нейтральному солдат. Напр.: Вояки зібралися на плацу для прийняття присяги на вірність Україні (3 газети).

ВТРАЧАТИ — ГУБИТИ.Ці дієслова синонімічні, часто взаємозамінні, як-от у фразеологізмі втрачати / губити голову. Пор.: як хлопчик, що втратив голову; не з тих, що голову губить.

Слово губити переважає в розмовному стилі. Матеріальні речі, предмети звичайно гублять', загубив олівця, загубив книжку, парасольку, шапку та ін.

Щодо певних якостей, то їх можна як губити, так і втрачати, наприклад: губити / втрачати гідність; губити / втрачати сон, апетит, тепло, легкість, спокій. У науковому стилі (медицина) доречним є тільки дієслово втрачати: хворий втратив апетит, сон, або втратив багато крові.

Іменники на позначення часових понять час, день, роки сполучаються з обома дієсловами: Старого любити — тільки дні ^губити; Не губи часу і не втрачай днів (Прислів'я). Із при-чвниками марно, даремно сполучається спільнокореневе дієсло-^Jo витрачати: марно витрачати час; даремно витрачений час.

у значенні «занапастити» вживаємо тільки дієслово губити, ³Р-: не губи мене; в очі любить, а за очі губить.

ГАЛОЧКА — ПТАШКА.Усім відомі вислови це все для галочки, зробили для галочки, поставити галочку (пташку), заради птички та ін., які вживають здебільшого в усній напівофіційній виробничій ситуації. Хоч це і поширені оцінні словосполучення зі значенням «зробити щось про людське око і поставити позначку в документі про виконання чого-небудь», однак їх не зафіксовано в жодному із відомих словників української мови. Ці словосполучення наведено у новому «Великому тлумачному словнику української мови» (2001).

Розгляньмо діалог: — Де мені розписатися? — питає пенсіонер поштарку. - - Тут, де галочка.- - Марійко, хто ж тебе вчив української мови?! Не галочка, а пташка.Чи має рацію старенький учитель, що так категорично заперечив поштарці?

Серед інших значень слова галочка зафіксовано і таке: розм., перен. Позначка в документах про виконання чого-небудь: поставити галочку; заради галочки.

Слово галочка і фразеологізовані сполуки з ним частіше вживаються у мові газет, напр.: На відміну від попередньої кампанії збори проходили не по-написаному [..] не було, як раніше, загальних і безпредметних розмов, безадресної критики задля «галочки»; Тільки не треба формальних заходів для «гялочкм»та ін. Використовують ці сполуки й письменники у творах виробничої тематики.

У такому самому значенні вживається в українській мові слово пташка'. «3. розм. Позначка на папері у вигляді двох рисок, що утворюють гострий кут, звернений донизу» (Словник української мови).

Тобто слова пташка й галочка є синонімами зі значенням «позначка на папері про виконання чого-небудь».

Крім того, як зауважив Г. Удовиченко у «Словнику українських ідіом», серед українських фразеологізмів відповідником до цих слів є вираз для годиться — «для ока, про людське око, з міркувань пристойності».

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Словник понять з культури спілкування	\|	ГАЛУЗЬ — СФЕРА - ДІЛЯНКА - ЦАРИНА - ТЕРЕН.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.