Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Оцінюючи наслідки поширення зайнятості в тіньовій економіці України, необхідно відзначити таке.

Вступ

Учбова дисципліна “Управління трудовими ресурсами” призначена для більш повного системного формування комплексу знань у менеджурів.

Мета курсу – комплесний розгляд теоретичних та методологічних засад управління трудовими ресурсами з урахуванням соціально – економічних вимог на сучасному етапі розвитку продуктивних сил України.

Задачі курсу:

· Вивчення теоретичних та методологічних засад управління трудовими ресурсами;

· Визначення соціально – економічного змісту основних понять та категорій в системі управління трудовими ресурсами;

· Розкриття цілей, задач та методів вивчення системи управління трудовими ресурсами на різних рівнях управління.

Предметом вивчення курсу є система управління трудовими ресурсами, окремих її підсистем, напрямків та елементів.

Об”єктом вивчення дисципліни є трудові ресурси – частина населення України, володіюча необхідним фізичними розвитком, культурою, здібностями, кваліфікацією, професіональними знаннями та практичним досвідом для роботи в народному господарстві.

Суб”єктом управління трудовими ресурсами є система органів державної влади та управління, міністерства та відомства, керуюча підсистема підприємств, установ та організацій.

Основні задачі суб”єктів управління трудовими ресурсами:

· Розробка, обгрунтування, прийняття та реалізація політики і рекомендацій в області управління трудовими ресурсами;

· Реалізація та розробка соціально – трудових відносин в країні, які охоплюють наступгні питання:

1. Планування трудових ресурсів;

2. Найм, відбір та оцінка кадрів;

3. Питання оплати та мотивації праці;

4. Навчання, підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації кадрів;

5. Регулювання зайнятості та міграції населення;

6. Організація праці;

7. Трудове законодавство;

8. Рівень життя населення і умов праці;

9. Проведення наукових досліджень та аналізу трудових ресурсів.

Багато питань вирішуються з урахуванням міжнародних угод, конвенцій і інших документів в області праці, які є обов”язковими для держав – членів Міжнародної організації праці.

Дисципліна грунтується на засадах таких дисциплін як “Макроекономіка”, “Розміщення продуктивних сил”, “Право”, “Статистика” та “Мікроекономіка”.

Легальна діяльність

Кримінальна діяльність

Напівзаконна діяльність

Рис. 6 Схема взаємозв'язку реєстрації підприємства і окремих видів його діяльності

Не викликає сумнівів, що питома вага напівзаконної і протизаконної діяльності різних підприємств - неоднакова. Великі промислові підприємства із чітким бухгалтерським і статистичним обліком якщо і припускаються порушень, то трапляється це не часто. Незареєстровані підприємства, навіть займаючись цілком законними видами діяльності, укривають її від реєстрації вже внаслідок свого статусу. Що ж стосується кримінальних структур, то для них цивілізовані форми активності є скоріше епізодом, ніж правилом. Наведена схема лише ілюструє тезу про те, що підприємство практично будь-якої форми власності, галузі і масштабу може вдаватися до не тільки цілком законних операцій.

Зрозуміло, що статистика будь-якої країни не може ані зафіксувати, ані кількісно вимірити масштаби цього важливого сектора економіки і ринку праці. Для цього вживаються різноманітні непрямі оцінки та обстеження. Але не існує жодної країни, що не мала б такого тіньового ринку. Різниця стосується насамперед масштабів, особливостей функціонування такого ринку та складу робочої сили, що на ньому задіяна. Можна зробити висновок про те, що тіньовий ринок праці взагалі не є чимось окремим, а являє собою непіддільну складову, окремий сектор загальнодержавного ринку праці, і розвивається цей сектор за досить подібним законам.

7.2. Принципова основа нелегальної трудової діяльності

Принциповою основою формування і розвитку чорного ринку праці завжди є особиста (колективна) власність, і відповідна зацікавленість групи людей в одержанні нереєстрованих доходів. Надзвичайно важливо, однак, що така власність може сугубо нелегально належати окремим групам людей, формально зберігаючись, наприклад, під патронажем держави. В усіх країнах нелегальна трудова діяльність існує незалежно від пріоритету тієї чи іншої форми власності, поширюючись на сфери готівкового обігу, тобто переважно там, де послуги (в тому числі і торговельні) надаються безпосередньо населенню. Поширеність готівкового обігу є не тільки своєрідним споживчим середовищем, а й сильним каталізатором розвитку чорного ринку.

Головними напрямками нелегальної трудової діяльності є такі:

*виконання робіт чи надання послуг, що дозволені чинним законодавством, але приховуються від реєстрації;

*одержані плати за роботи чи послуги, які за законом є безкоштовними;

*одержання додаткової плати вище законного тарифу;

* одержання доходів від кримінальної (тобто такої, що протирічигь чинному законодавству) діяльності.

Відповідно в Україні до першої групи належать, наприклад, ремонтно-булівельні роботи за замовленнями населення (сезонно), побутові і торговельно-посередницькі послуги, медичне обслуговування поза офіційно діючими установами охорони здоров'я, репетиторство та надання додаткових навчальних послуг.

Друга група об'єднує оплату медичного обслуговування і освіти, які за небагатьма винятками згідно з чинним законодавсгвом лишаються в Україні безкоштовними, різноманітні хабарі посадовим і непосадовим особам, зокрема працівникам торгівлі, що продають "з-під прилавку" дефіцитні товари та ін.

До третьої групи включаються різні види додаткової оплат населенням послуг, що надаються працівниками підприємств житлово-комунального та побутового обслуговування, прибутки від надання в оренду житла без належного оформлення і т.д.

Нарешті, остання група нелегальних видів діяльності об'єднує ті її види, що підлягають карній відповідальності: торгівлю наркотиками, пограбування, проституцію, рекет тощо.

7.3. Методи визначення наявності нелегального ринку та оцінки його масштабів

Фахівці з проблем зайнятості і рівня життя чи не всіх міжнародних організацій пріоритетним завданням вважають вимірювання неформального сектора економіки. Розробці і апробації необхідного методичного забезпечення присвячені численні семінари і сімпозіуми, що систематично провадяться під егідою таких впливових структур, як Світовий банк, МОП. Зокрема, на семінарі з проблем вимірювання і моніторінгу неформальної економіки, що був проведений в квітні 1983 р. Об'єднаним Віденським інститутом, на базі загальних принципів діагностики цього сектору розглядались методи вимірювання обсягів виробництва, доходів і зайнятості на чорному ринку прані.

Не зупиняючись докладно на методах оцінки інших об'ємних показників, необхідно зазначити, що для оцінки зайнятості в неформальному секторі економіки міжнародна статистика використовує прямі і непрямі методи.

Найбільш очевидні, зрозуміло, прямі методи, які потенційно можуть забезпечити докладну і точну інформацію. Вони спираються на дані різних типів спеціальних обстежень (домогосподарств, робочої сили тощо) і наступний сумісний аналіз результатів. Згадані обстеження поширені в більшості економічно розвинених країнах з метою вимірювання як неформального сектора в цілому, так і окремих його компонентів. Однак результати залежать від формулювання питань, і їх проведення потребує наявності фахівців високої кваліфікації (на різних стадіях: формування анкети, побудови вибірки, проведення інтерв'ю, аналізу результатів); тобто проведення прямих обстежень потребує значною фінансового і кадровою забезпечення. Крім того, на результати таких обстежень впливає ступінь щирості респондентів (опитуваних). Наприклад, ціла серія обстежень, проведених протягом 1995 р. в Україні при підтримці міжнародних організацій, давала приблизно однакові результати: про свою незареєстровану діяльність свідчило приблизно 5% респондентів, хоча аналіз доходів, витрат і споживання давав принципово іншу картину.

Результати прямих обстежень і їх аналіз можуть бути пристосовані як база вимірювання не тільки загальних обсягів продукції, що тут виробляється, а й обсягів кримінальною сектора. Наприклад, виходячи з даних про доходи і їх джерела, про зайнятість респондентів, можна зробити певні припущення щодо ступеня їх залученості не тільки до нелегальної економіки, а й до кримінальних структур.

Результати перевірок, які є майже обов'язковими (зокрема тих, що спираються на аналіз відповідності чи невідповідності між вимірюванням доходу за чеками та податковими деклараціями або на перехресні методи аналізу різних даних), також дають багату інформацію щодо обсягів та структури нелегальної економіки. Особливо ефективним у цьому плані є сполучення прямих обстежень з фінансовими перевірками, поширених у більшості країн для виявлення недекларованих прибутків. Побоювання санкцій за неправдиві відповіді інтерв'юєру забезпечує в таких випадках більш високу вірогідність порівняно із звичайними вибірковими обстеженнями. Хоча і при такому комбінованому підході зберігається ймовірність численних випадків приховування прибутків, особливо тих, що надходять у натуральній або готівковій формах.

Непрямі методи оцінки масштабів нелегальної зайнятості спираються на чотири групи підходів:

*аналіз розбіжностей в офіційних статистичних даних;

*аналіз загального стану ринку праці і його сегментації;

аналіз дієвості системи соціального захисту і доходів населення;

фінансово-грошовий аналіз.

Перша група кількісних непрямих методів використовує протиріччя в офіційних статистичних даних, насамперед між обсягами виробництва і споживання сукупного суспільного продукту, валового внутрішнього (національного) продуктучинаціонального доходу. Аналіз може виконуватися за об'ємними показниками країни в цілому, сімей або окремих демографічних груп, товарів підвищеної значущості.

У першому випадку масштаби тіньової економіки віддзеркалюють протиріччя між загальним обсягом споживання і оцінками його виробництва, яке визначається на базі їх реконструкції за сумою та структурою податків. Простота цього підходу, однак, не компенсує притаманних йому серйозних недоліків. Зокрема ігнорується можливість купівлі товарів та послуг поза рсєстрацією, тобто в нелегальному секторі, зроблених за рахунок як легальних, так і нелегальних доходів. Ще істотнішими можуть бути помилки, пов'язані з невірною інтерпретацією перевищення реконструйованих видатків над доходами, що насправді може бути обумовлене дією таких чинників, а саме:

- витратами легальних доходів, які внаслідок недоліків обстеження лишилися поза увагою;

- витратами нелегальних доходів;

- витратами доходів від кримінальної діяльності;

- витратами доходів минулих періодів.

Друга група непрямих кількісних методів спирається на можливість оцінки масштабів тіньової економіки за результатами емпіричного аналізу зайнятості і розподілу зайнятої робочої сили. Тобто за результатами аналогової ідентифікації секторів з найбільш поширеною нелегальною зайнятістю (зокрема з домінуванням малих підприємств і розрахунків у готівковій або натуральній формі). Формування гіпотез щодо аналогового кількісного визначення зайнятості в цих секторах можливе на оспові загальних уявлень стосовно недооцінки доходів, рівня прихованого безробіття і співвідношення реальних доходів з прожитковим мінімумом і вартістю споживчого кошика.

Третя група непрямих кількісних методів спирається на результати аналізу чисельності і питомої ваги населення, охопленого різними системами соціального захисту, що є особливо ефективним при наявності особистих рахунків; важливу роль відіграють також результати аналізу даних за категоріями працюючих, які одержують надто низькі доходи.

Четверту група передбачає використання економетричних моделей.

7.4 Масштаби зайнятості в тіньовій економіці різних країн світу

Масштаби тіньової економіки і відповідно обсяги зайнятості в цій сфері визначити надзвичайно складно, оскільки відповідна інформація не подається ані до статистичних, ані до податкових служб. Однак за непрямими оцінками обсяги всіх видів тіньових економічних операцій складають від 3 до 8% внутрішнього валового продукту Сполучених Штатів, Англії, Німеччини, від 7 до 9% - Франції, від 9 до 10 - Канади. Особливо високий рівень розвитку тіньового ринку праці спостерігається в Італії, де він охоплює переважно сферу будівництва та послуг і сягає майже 30% ВВП.

Для країн Латинської Америки та Східної Європи, з їх незбалансованим соціально-економічним розвитком, характерний відносно високий рівень зайнятості в тіньовій економіці. Зокрема, згідно з оцінками Міжнародною Бюро праці США на початку 90-х рр, саме в цьому секторі було сконцентровано біля 30% міської робочої сили країн Латинської Америки.

7. 5 Фундамент існування тіньового сектора економіки на тенденції його розвитку в Україні

Базою формування і розвитку нелегального ринку праці е приватна власність (головним чином, нелегальна), яка дозволяє одержувати прибуток без відповідної реєстрації. З цього аж ніяк не виходить, що приватизація є напрямком поширення чорного ринку. В умовах нормального податкового режиму (йдеться як про податкові ставки, так і про контроль за сплатою податків) приватна власність є альтернативою чорному ринку, а справжнім поживним грунтом є нелегальна приватна власність у колективній або державній. Типовим прикладом є широко відомі "ліві" цехи в промисловості колишніх Закавказьких республік СРСР. До речі, в тодішній Україні саме в цій галузі, що традиційно концентрує до 40% працюючих, чорний ринок був дуже обмеженим.

Найбільш поширеною нерегламентована зайнятість була (та ц лишилась) у будівництві (сезонно), побутовому обслуговуванні, громадському харчуванні, торгівлі, охороні здоров'я. У цих галузях набагато нижча за середню по країні заробітна плата, що в сполученні з очевидною можливістю і доступністю додаткових прибутків прямо стимулює до цього населення.

Економічні зміни в країні торкнулися і цієї сфери. Зберігши своє значення в традиційних галузях економіки і регіонах, чорний ринок помітно поширив сферу свого впливу, охопивши деякі додаткові області. Значне зростання його масштабів відбулося насамперед за рахунок стихійних форм торгівлі та валютного обміну, особливо пов'язаних з комерційними поїздками за кордон. Ця сфера діяльності не стільки поглинає значні маси незайнятого населення, скільки є своєрідною додатковою зайнятістю численних груп, яка забезпечує належний життєвий рівень.

До речі, сам рівень нашого життя, зокрема споживання, його співставлення із середньою офіційною заробітною платою в країні беззаперечно доводить існування надзвичайно поширеного чорного ринку праці.

Питома вага оплати зареєстрованої трудової діяльності постійно скорочується: вже в 1994 р. її внесок до сімейного бюджету був нижчим за доходи від присадибних ділянок та інших джерел. Зрозуміло, що за таких умов населення вимушене шукати додаткову зайнятість: затрати робочого часу на роботу за наймом складають 60,1% загальних затрат робочого часу чоловіків і 47,1% - жінок.

За даними обстеження TACIS біля третини працюючих має додаткову роботу і відповідно додаткові доходи'.

Головними видами додаткової зайняюсті традиційно є праця на земельних ділянках (кінець серпня - час проведення обстеження - період особлиио інтенсивних сільгоспробіт), праця в інших (крім оснопного місця роботи) підприємствах і організаціях та зайнятість у тіньовій економіці. При цьому 29,3% тих, хто має додаткову роботу використовує обладнання основного місця роботи.

Праця на земельних ділянках, які мають нині 77% усіх сімен України, є традиційною сферою трудової діяльності в Україні, з її сприятливими природно-кліматичними умовами і родючими землями. Але із формуванням ринкової економіки поширення неповної зайнятості в поєднанні з лібералізацією державної земельної політики сформували пріоритетне значення праці на земельних ділянках. Витрати часу на їх обробку складають 35,1% сумарних чоловічих і 50,9% сумарних жіночих витрат робочого часу, тобто жінки більше працюють на земельних ділянках, ніж за наймом³.

Цілком зрозуміло, що в умовах, коли офіційна заробітна плата за своїм розміром не може забезпечити належний добробут, та ще й часто-густо її сплата затримується на кілька місяців, і тому навіть наявність додаткової офіційної зайнятості не дозволяє придбати все необхідне для життя, значні групи населення черпають доходи з не зовсім легальних джерел. Йдеться не тільки і не стільки про повністю кримінальні види діяльності, скільки про випадкове чи систематичне виконання трудових функцій, результати яких приховуються від оподаткування та реєстрації. Водночас бідність підштовхує людей до нелегального сектора.

1 Обстеження "Зайнятість і рівень життя в міських сім'ях України" проведено "TACIS Еmрloyement Sегvісе" і Міністерством праці України в серпні - вересні 1995 р. в ЗО містах і 11 селищах міського типу, включаючи Київ, Київську, Дніпропетровську та Рівненську області; опитано 2013 домогосподарств, які нараховують 5105 респондентів у віці 15 - 70 років.

² Доходи та витрати домогосподарств України. Літо 95: (Інформація про вибіркове оціночне обстеженню). - К., 1996.

Існування зайнятості в тіньовому секторі економіки, яка включає приховування від оподаткування результатів дозволеної законодавством діяльності і власне кримінальну діяльність, об'єктивно зумовлене можливістю одержання більших доходів, ніж у легальному секторі. Високі ставки оподаткування в поєднанні зі слабким контролем за сплатою податків та поблажливим ставленням до цього суспільної думки, нарешті, майже повна відсутність безготівкового і грошового обігу за участю фізичних осіб створюють вагомі передумови до розвитку тіньового сектора економіки України. Хоча дійсні його розміри невідомі, певною оцінкою може служити зізнання Національного банку країни в тому, що біля 40% готівкового грошового обігу відбувається поза його контролем. Українські експерти та фахівці Світового банку оцінюють тіньовий сектор 50 - 60% ВВП країни (для порівняння: в жодній з індустріальних країн, крім Італії, де він дорівнює 30%, відповідний показник не перевищує 10% ВВП).

Безперечним доказом масового приховування доходів є двократне перевищення видатків над доходами обстежених домогосподарств. За даними це перевищення сягає 2,5 рази.

Ймовірно, більша частина "зниклих" з ринку праці протягом 1990 - 1995 рр. 2 - 2,5 мли. чол. реалізують свою трудову активність саме в тіньовій економіці. Але надзвичайно важливим є те, що переважна частина зайнятих у цьому секторі мають ще одне, легальне, зайняття або ж зареєстровані як безробітні. Тіньова економіка стає основним полем діяльності широких мас населення не внаслідок відсутності вакансій в легальному секторі, а внаслідок низького рівня офіційної оплати праці та невідповідності роботи, що пропонується, самооцінці.

1. Забезпечується можливість одержання доходів, необхідних для життєдіяльності широких верств населення.

2. Враховуючи тісні внутрішньосімейні зв’язки, притаманні Україні, і практично повну відсутність помітного маєтного розшарування в межах однієї родини, можна стверджувати, що нелегальна зайнятість забезпечує добробут не лише тих, хто безпосередньо нею зайнятий, а й перерозподіляє частину коштів на користь непрацездатних членів родини. Таким чином реалізується, хоча і поза сферою діяльності держави, соціальний захист тих, хто з різних причин не може самостійно забезпечити себе засобами існування.

3. Переважна орієнтація на тіньову економіку призводить до того, що ціле покоління втрачає нормальну систему соціальних орієнтирів, нормальну мотивацію до праці тощо. Це особливо яскраво відбивається саме на молоді, з її посиленими реакціями і психологічною неврівноваженістю.

4. Як правило, незареєстрована діяльність відзначається надто високою інтенсивністю, частими порушеннями норм охорони праці і взагалі відбувається в умовах, далеких від нормальних. Це особливо характерне для тих видів діяльності, які повністю або переважно приховуються від реєстрації. Така ситуація неминуче відбивається на стані здоров'я тих, хто ними зайнятий.

5. Існування нереєстрованих доходів неминуче поглиблює рівень маєтного розшарування.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема: Колективний договір	\|	Гнучкі ринки праці та гнучкі форми зайнятості

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.

Оцінюючи наслідки поширення зайнятості в тіньовій еко­номіці України, необхідно відзначити таке.

Оцінюючи наслідки поширення зайнятості в тіньовій економіці України, необхідно відзначити таке.