Гнучкі ринки праці та гнучкі форми зайнятості

Головною рисою сучасного етапу економічного розвитку є те, що обсяги виробництва зростають набагато швидше, ніж кількість робочих місць. А оскільки чисельність населення планети і зокрема чисельність його трудоактивної частини зростає, то відповідно збільшується розривів між потребою в робочій силі та її пропозицією. Водночас спостерігається загальна криза існуючої системи робочих місць, системи, що зорієнтована на жорсткий режим роботи і масове виробництво. В надрах цієї системи вже народилась і розвивається нова система робочих місць, яка зорієнтована, на поєднання різних форм зайнятості та оплати праці. Пошук шляхів вирішення проблем зайнятості поза традиційною матеріальною підтримкою безробітних і сприянням професійній підготовці та перепідготовці працівників для повернення їх на виробництво, в індустріальних країнах призвів до створення так званих гнучких ринків праці.

Що ж являє собою гнучкий ринок праці Це інститут надання будь-яких форм реалізації трудової активності, що передбачяають вихід за межі нормальної тривалості робочого дня (тижня) і цілорічної зайнятості, їх поява, однак, не викликана виключно прагненням запобігання масовому безробіттю, а має більш глибокі причини.

Структурні зрушення в економіці, скорочення питомої ваги зайнятих в промисловості і збільшення частки зайнятих у сфері обслуговування з її можливостями організації нестандартних форм зайнятості і нестандартних робочих місць, вже згадувана реформа системи робочих місць, непреривне оновлення матеріальної бази виробництва, постійні коливання обсягу та структури попиту на товари та послуги змінили потреби підприємств у кількості та якості робочої сили, що ними використовується. Важливу роль відіграв і соціальний чинник -жорстка регламентація умов праці, що закріплені колективними договорами, не тільки стала перешкодою гнучкості виробництва; потреби виробників у режимах робочого часу, диференційовані за віком та статтю, зумовлюють різну орієнтацію трудоактивного населення. Розширенню масштабів застосування гнучких форм зайнятості сприяє також необхідність періодичного оновлення знань, професійної перепідготовки.

У плані розв'язання проблем безробіття гнучкі форми зайнятості дають можливість:

скоротити загальну чисельність незайнятого населення, надаючи роботу на умовах, прийнятних для окремих категорій громадян: жінок, молоді, людей похилого віку тощо;

збільшити (чи принаймні зберегти при скороченні обсягів виробництва) кількість зайнятих без збільшення кількості робочих місць за рахунок поділу їх між працюючими і скорочення робочого часу;

розширити можливості працевлаштування безробітних.

Таким чином, гнучкі форми зайнятості дозволяють суспільству на макрорівні знизити гостроту проблем безробіття, надаючи можливість найбільш уразливим верствам населення одержувати доход, підтримувати рівень своєї кваліфікації та працездатності, зберігати соціальний статус.Підприємству намікрорівні вони дозволяють маніпулювати обсягом робочої сили, що використовується, не створюючи соціальної напруги внаслідок звільнення працівників при змінах потреб виробництва в робочій силі.

Тобто гнучкі форми зайнятості стають своєрідним буфером між повною зайнятістю та безробіттям. Унаслідок цього з'являються "кадрове ядро підприємства" та "периферійна робоча сила", що має обмежені гарантії зайнятості та взагалі соціального захисту, цьому сприяють також розбіжності в юридичному оформленні найму працівників за загальними і гнучкими формами зайнятості, Найм на роботу, умови і оплата праці регулюються, як правило, або колективними договорами, або індивідуальними контрактами із взаємними обов'язками сторін. При необхідності одна з них може запропонувати дострокове припинення договору, що у випадку непогодження другої сторони підлягає розгляду комісії по трудових конфліктах. Оскільки і колективні договори, і індивідуальні контракти передбачають звужені права "периферійної робочої сили", природно, що комісії легше погоджуються на звільнення саме цієї робочої сили.

З другої половини 70-х рр. процес розвитку гнучких ринків праці в економічно розвинутих країнах підтримується державними програмами та окремими заходами, спрямованими на скорочення сфери стандартних умов найму і режимів робочого часу за рахунок стимулювання більш гнучких форм. До таких заходив належать: законодавче зменшення обсягів дозволених понаднормативних робіт; скорочення тривалості робочого тижня; поширення гнучкого пенсійного віку, зокрема надання можливості виходу на пенсії раніше загального пенсійного віку з одержанням частини пенсії; субсидії підприємствам, які використовують нові форми зайнятості; сгимулювання самозайнятості”.

Підгнучкими формами зайнятості розуміються такі:

зайнятість, яка пов'язана зі специфічним соціальним статусом працюючих (самозайняті, допомагаючі члени родини тощо);

*зайнятістьна на роботах з нестандартними робочими місцями та рорганізацією праці(надомна праця,робота за викликами тощо);

*зайнятість за несткандартними організаційними формами(нестандартний робочий день або тиждень, строковіконтракти та ін.)

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Оцінюючи наслідки поширення зайнятості в тіньовій економіці України, необхідно відзначити таке.	\|	Неповна зайнятість як специфічна форма гнучкої зайнятості

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.