Метод сімейного права.

Метод сімейного права - це сукупність засобів та способів впливу на відповідні відносини.

Характерним методом сімейного права є диспозитивний, який базується на вільному виборі варіантів поведінки учасниками сімейних відносин у межах передбачених нормами актів сімейного законодавства. В той же час застосовується імперативний метод, який вимагає певного виду поведінки не припускаючи відхилення від приписів правових норм. Це стосується того кола відносин, що мають підвищене значення для суспільства та особи, зокрема норм, що містять заборони ( шлюб не можуть зареєструвати родичі, особи які визнані судом недієздатними, тощо).

Основними чинниками, які обумовлюють сутність методу сімейного права, є:

1) юридична рівність учасників сімейних відносин;

2) самостійний майновий статус їх учасників;

3) диспозитивний характер сімейно-правових норм;

4) специфіка розгляду конфліктів у сімейній сфері.

1. Першою і визначальною ознакою методу сімейного права є рівність учасників сімейних відносин між собою та перед законом за відсутності субординації. Юридична рівність характерна для всіх учасників, враховуючи недієздатних та неповнолітніх осіб. Батьки і діти, незалежно від їх віку, в юридичному сенсі знаходяться у рівному становищі. З урахуванням того, що дитина потребує підвищеного захисту, тому батьки зобов'язані діяти в її інтересах. У разі порушення інтересів дитини з боку батьків, зловживання ними своїми батьківськими правами, застосовуються механізми державного захисту прав дитини, таким чином ніякого підпорядкування дитини батькам не існує(ст. ст.52, 75, 171, 150, 157 СК України).

2. Сімейні стосунки передбачають спільність майнових інтересів їх учасників, поруч з цим кожен учасник сімейних правовідносин виступає як самостійна особа, з власними майновими правами та обов'язками. Жоден з членів сім'ї і, перш за все, малолітні та непрацездатні її члени, не «поглинаються» іншою особою — батьками або повнолітніми та дієздатними членами сім'ї. Особливо важливим є те, що сучасна концепція правовідносин у сімейній сфері базується на визнанні самостійності особистого та майнового статусу кожного з їх учасників(ст. ст.93,173,177, СК України).

3. У сімейному праві переважають диспозитивні норми, які надають учасникам сімейних відносин можливість самостійно вільно здійснювати свої права та захищати власні інтереси (ст. ст.56,106, 257 СК України)

4. Виходячи з рівності учасників сімейних відносин, розгляд спорів між ними, здійснюється незалежним органом — судом. З урахуванням особливостей сімейних відносин, зокрема участі осіб, які не мають повної дієздатності, для розгляду конфліктів у сімейній сфері широко залучаються органи опіки та піклування(ст. ст.165,161СК України) .

Висновок. Метод сімейного права — це сукупність засобів, прийомів, способів, за допомогою яких здійснюється юридичний вплив на вольову поведінку учасників сімейних відносин. Характер юридичного інструментарію, який застосовується в процесі регулювання, в першу чергу визначається характером самих відносин, що регулюються. За сучасних умов метод регулювання сімейних відносин може бути визначений як диспозитивний, бо він являє собою сукупність засобів, прийомів, способів, за допомогою яких здійснюється юридичний вплив на відносини рівноправних суб'єктів, положення яких характеризується взаємною координацією цілей та інтересів і які в процесі взаємодії задовольняють свої власні інтереси.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Предмет сімейного права.	\|	Основні принципи цивільного права.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.