Тема 7-8.(2год.)Соціологія економічного життя, праці та управління. Соціологія культури та релігії.

Серед основних чинників появи відхилень у поведінці можна виокремити безпосередній вплив мікросередовища:родини, знайомих, однолітків, взаємозв’язків, у які включена людина, системи виховання і навчання, засобів комунікації тощо. Найпоширенішими причинами відхилень у поведінці можна вважати „соціальну невпорядкованість” („соціальну дезорганізацію”), яка є результатом невідповідності об’єктивних властивостей індивіда, включаючи його властивості і здібності, набуті в процесі соціалізації, а також одержані в системі суспільних відносин. Проте сама особистість є не тільки об’єктом впливу найближчого оточення, але й постійно діючим суб’єктом. Тому все, що формується у психіці особистості, зовнішньо зумовлене. Останнє дає той чи інший ефект лише через психічний стан суб’єкта, через почуття, думки, які формуються в навколишньому середовищі. Отже, особистість посідає центральне місце в причинному ланцюгу: соціальні причини девіантної поведінки – особистість – девіантна поведінка.

http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=6&n=62&c=1371

Економічна сфера, її місце в системі суспільних зв’язків.
Соціологія праці та соціального управління.
Поняття культури, її функції. Методологічні підходи

до аналізу культури.

Соціологія релігії . Міжконфесійні відносини

в сучасній Україні.

Соціологія освіти, її функції в суспільстві.

Економічна сфера, її місце в системі суспільних зв’язків.

У сучасних умовах формування і функціонування — у певному обсязі — ринкових відносин, якісно нових економічних процесів у сфері матеріального виробництва постає необхідність переосмислення всієї системи економічних відносин, всебічного аналізу їхньої соціальної складової. Поява в Україні нових економічних відносин, що базуються передусім на приватній власності, вимагає ґрунтовних наукових досліджень і визначення шляхів подальшого розвитку та удосконалення цих відносин, розкриття та урахування їх зв’язків і взаємовпливу з іншими суспільними відносинами, насамперед з соціальними, політичними та духовно-культурними.

Економіка— це багатоаспектний соціальний інститут, що становить базу існування та життєдіяльності суспільства, де здійснюються матеріальне виробництво, розподіл, обмін та споживання матеріальних благ та послуг, необхідних для життя і діяльності людини і суспільства. (див. схему 1).

У сфері економіки соціологія вивчає соціальне: суб’єктів— носіїв економічних відносин, їх взаємодію, рольову поведінку, організаційно-нормативні форми її закріплення, соціальні механізми, що здійснюють функціонування і розвиток економіки. Наприклад, якщо економіка розглядає людину як елемент трудових ресурсів (робочу силу), як умову виробництва, то соціологія розглядає людину як суб’єктаекономічних відносин і соціальних процесів, нерозривно пов’язаних між собою. Отже, дуже важливу роль виконує механізм економіки як складна взаємодія її внутрішніх спонукальних мотивів і чинників, що впливає на поведінку, активність суб’єкта, виступає способом функціонування економіки.

Схема 1

Велике значення мають всі елементи соціального механізму функціонування й розвитку економіки, але особливе місце посідає культура суспільства, яка забезпечує певний рівень, сутність і зміст економічної свідомості, що виступає у вигляді внутрішнього збудника — інституціоналізованими формами економіки та іншими соціально-політичними й економічними чинниками (див. схему 2).

Соціальний механізм забезпечує виконання економікою як соціальним інститутом таких функцій:

- підтримка і розвиток суспільного поділу праці;

- стимулювання, тобто забезпечення посилення стимулів до праці, економічної (матеріальної) зацікавленості у праці;

- інтеграційна функція, що виражається у забезпеченні єдності інтересів працюючих та їхньому соціальному партнерстві;

- інноваційна функція, яка забезпечує оновлення форм та організації виробництва, систем стимулювання (див. схему 3).

Усі функції економіки як соціального інституту взаємопов’язані та взаємодіють, вони спрямовані на забезпечення функціонування й розвиток виробництва, розподілу, обміну та споживання. Для реалізації цих функцій дуже важливими є підготовка і правильний розподіл висококваліфікованих кадрів, здатних розробляти науково обґрунтовані соціально-економічні програми та забезпечувати їх реалізацію.

Сутність економічної соціології полягає у науковому розкритті соціального механізму розвитку економіки, системи управління економікою, соціально-економічного становища соціальних спільностей, їхньої культури, діяльності й поведінки в соціально-економічному процесі.

Предметом економічної соціології є передусім закони, закономірності й випадковості економічних і соціальних відносин, явищ і процесів, міжгрупові відносини й конфлікти, співвідношення економічного і соціального в житті суспільства .

Таким чином, економічна соціологія вивчає широке коло питань соціально-економічного життя суспільства,соціальної політики, стосується діяльності різних органів влади з регулювання стану, відносин і взаємодії різних елементів соціальної структури суспільств: класів, націй, верств, соціальних груп.

Соціологія праці та соціального управління.

Соціологія праці, як галузь соціології, виникла водночас із соціологією економіки в 60-ті роки XX ст. спочатку як її аспект. Але паростки соціології праці ми знаходимо в філософських, політологічних та соціальних творах учених значно раніше.

Праця (труд) — це цілеспрямована, суспільно корисна діяльність із створення предметів (речей) і умов, необхідних для задоволення потреб індивіда і суспільства. Тому праця — це основна умова життя суспільства. Таке визначення праці вимагає деяких додаткових пояснень. Річ у тім, що діяльність — це безперервне, свідоме визначення цілей, способів, засобів і знарядь праці для досягнення цілей. Діяльність не створює кінцевого продукту(предметів, речей, культурних цінностей). Кінцевий продукт (споживчу вартість) створюють матеріальне і духовно-культурне виробництва, праця(конкретний труд).

Основне призначення праці — задоволення потреб людини і суспільства, досягнення практично корисних утилітарних результатів (див. схему 4)

Маючи такі характеристики, праця виконує практичні, дуже важливі завдання-функції, основними з яких є такі (див. схему 5).

Суб’єктом і носієм праці стає лише людина,тобто людина реалізує функції праці. Метою праці є створення предметів, речей і можливостей для підвищення добробуту людей, поліпшення умов їхньої праці та побуту, тому праця завжди мотивована.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Низька пізнавальна діяльність, збіднення і нестійкість духовних потреб.	\|	Соціальна сутність культури

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.