МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Прогнозування в системі стратегічного управлінняНайважливішими функціями прогнозування в системі стратегічного управління є: - визначення можливих цілей і напрямків розвитку обєкта прогнозування; - оцінка соціальних, економічних, наукових, технічних та екоолгічних наслідків реалізації кожного з можливих варіантів розвитку обєктів прогнозу; - визначення змісту заходів щодо забезпечення реалізації можливостей та послаблення загроз кожного з можливих варіантів розвитку прогнозованих подій; - оцінка необхідних витрат і ресурсів для впровадження розроблених заходів і наслідків щодо обмежень у системі “час - гроші”. У стратегічному управлінні пронози використовуються в різних варіантах: - побудова системи прогнозів для різних співвідношень “продукт – ринок”; - оцінка впливу різних факторів на розвиток ситуації, в тому числі по окремих ринках (наприклад, вплив нових технологій виробництва, зміни в потребах окремих груп споживачів тощо); - виявлення ймовірності “точок зростання” у макро- та мегасистемах і вплив на них окремих факторів (наприклад, зростання попиту на певний вид товару внаслідок зростання доходів споживачів); - зміни у співвідношеннях “можливості – загрози” (наприклад, нереалізована можливість може стати загрозою, якщо її використає у повному обсязі конкурент); - розробка цілей та альтернативних стратегій їхнього досягнення. Мета будь-якого прогнозу – виявити процеси та передбачити розвиток подій у майбутньому. Передбачене майбутнє дає змогу підготуватися як до позитивних, так і до негативних тенденцій, максимізувати результати та мінімізувати збитки. Основними методами прогнозування, що використовуються в стратегічному управлінні, є: методи екстраполяції; експертні методи та методи моделювання (Шершньова, с. 87). Методи прогнозування класифікуються за видами: 1. Методи екстраполяції: 1.1 екстраполяція даних про розміри обєктів прогнозування; 1.2 екстраполяція оціночних функціональних характеристик; 1.3 екстраполяція системних і структурних характеристик. 2.Експертні методи 2.1 індивідуальні експертні оцінки; 2.2 колективні експертні оцінки (варіант – метод “Дельфі”). 3. Методи моделювання: 3.1. логічні моделі-образи (варіант – метод сценарію); 3.2. математичні моделі (варіант – економіко-математичні моделі); 3.3. інформаційні моделі.
Методи екстраполяції базуються на припущенні про незмінність або відносну стабільність наявних тенденцій розвитку. Інакше кажучи, гіпотеза економічного передбачення базується на схожості та спадковості глобальних умов існування підприємств у минулому, теперішньому та майбутньому. В цьому й полягає обмеженість даного підходу, оскільки чим тривалішим є період прогнозування, тим більш ймовірним є змінність тенденцій розвитку під впливом різних факторів (Ансофф). Експертні методи базуються на знаннях та досвіді спеціалістів різної кваліфікації. В основу експертних методів покладено пять основних умов групового вибору рішень (Добров Г.М. Прогнозирование науки и техники. – М.: Наука, 1977). Умова 1. Універсальність, тобто наявність достатньої різноманітності можливостей вибору (>/=3) (больше или равно) експертів (>/=2) та можливостей визначення для них індивідуальних профілів переваг. Умова 2. Навність позттивного звязку колективних та індивідкальних переваг, при якому відмова (або доповнення) від однієї альтернативи в індивідуальних перевагах окремого експерта не повинна змінити направленості переваги відносно колективної. Умова 3. Незалежність неповязаних альтернатив (якщо переваги кожного експерта однакові в кількох профілях, то й відповідні по альтернативах ступені переваг суспільства мають бути однакові для цих профілів). Умова 4. Наявність суверенності експертів, тобто відсутність “навязаного” товариством ступеня переваг. Умова 5. Відсутність диктаторства (як правило, з боку одного експерта, переваги якого визначають переваги товариства, а інші члени впливають на вибір альтернатив лише в тому разі, якщо ці альтернативи не мають ніякого значення для названого індивідуума). Методи моделювання являють собою досить широкий спектр економіко-математичних, економетричних та інших моделей, що мають спільну рису – спробу побудувати моделі обєктів реальної дійсності, особливо (в межах можливості) їхньої динаміки, щоб на їх основі створити підвалини для відпрацювання оптимальних управлінських рішень. Більшість авторів сьогодні погоджуються з тим, що лише комбікація методів може дати більш-менш надійне передбачення майбутнього. У стратегічному управлінні найбільшого поширення набули розробки сценаріїв розвитку подій. Вонип займають проміжнє положення між експертними методами та методами моделювання. П. Шварц, один із найвідоміших фахівців з розробки сценаріїв розвитку окремих підприємств і державних установ, визначав сценарії з одного боку, як “інструмент упорядкування власного розуміння про альтернативи розвитку зовнішнього середовища, в якому треба буде приймати рішення щодо розвитку підприємства, а з іншого боку, визначення організаційних заходів, які б допомогли нам перетворити наші очікування (мрії) в наше реальне майбутнє” (Schwartz Peter. The art of the long view. – N - Y: Doubleday, 1991.) Методи розробки сценаріів розділяються на (Шершньова, с.90-92): - метод посилань; - метод системи діаграм; - метод критичних полів; - метод “заголовків газет”; - метод “логіки можливого розвитку”; - метод перехресного впливу подій.
Читайте також:
|
||||||||
|