Роль, значення, сутність та місце мети у стратегічному управлінні

Одним із головних завдань стратегічного планування є процес цілеполагання. Цей процес здобуває все більше значення в умовах ринкової економіки, що розвивається. Він однаково актуальний як для нових, так і для діючих підприємств. У результаті роздержавлення і демонополізації, законодавчого закріплення різноманіття форм власності, децентралізації і регіоналізації управління економікою, з кожним роком збільшується число знов утворених суб'єктів управління. Кожний з них починає свій життєвий цикл зі стадії створення, на якій, насамперед, визначаються цілі і завдання організації. Ті ж проблеми постійно зважуються діючими господарськими суб'єктами [21-23]. У масовому харчуванні щорічно тисячі підприємств, знов створених і діючих приймають стратегічні рішення у відношенні розробки чи удосконалення процесу цілеполагання.

Цільова функція починається з установлення загальної мети підприємства. За М. Месконом "Основна загальна мета організації – чітко виражена причина її існування – позначається як її місія. Цілі виробляються для здійснення місії" [8]. О.С. Віханський розглядає місію в широкому і вузькому розумінні. "У широкому розумінні місія – це філософія і призначення, сенс існування організації" [5]. Філософія визначає цінності, переконання і принципи, відповідно до яких організація здійснює свою діяльність. Призначення визначає дії, що організація має намір здійснювати, і те, якого типу організацією вона має намір бути. Філософія організації рідко змінюється. Що стосується місії, то вона може змінюватися в залежності від глибини можливих змін в організації й у середовищі її функціонування. «У вузькому розумінні, місія – це сформульоване твердження щодо того, для чого чи з якої причини існує організація, тобто місія розуміється як твердження, що розкриває сенс існування організації, у якому виявляється відмінність даної організації від їй подібних». Правильно визначена місія, хоча і має завжди загальний філософський зміст, обов'язково несе в собі щось, що робить її унікальною у своєму роді, що характеризує саме ту організацію, у якій вона була вироблена. Місія може бути ефективна лише тоді, коли вона дійсно може допомогти організації стати краще і коли її розділяють більшість співробітників організації.

Сутність поняття «місія» досить докладно розглядається в науковій літературі. Як вважає Ф. Котлер [24,25], місія повинна вироблятися з урахуванням ряду факторів, де, крім відмінних рис, повинні бути розкриті також: історія фірми, існуючий стиль поводження власників і управлінського персоналу, ресурси, що вона може пустити в хід для досягнення своїх цілей. Сформульована місія характеризує також сферу діяльності організації; можливості і способи здійснення діяльності, що відбивають те, у чому сила організації, у чому її можливості для виживання в довгостроковій перспективі, яким способом і за допомогою якої технології організація виконує свою роботу, які для цього маються ноу-хау і передова техніка. При формуванні місії важливим є також відображення в її змісті і формі іміджу, яким володіє фірма.

Таким чином, чітко сформульована місія дозволяє, по-перше, дати суб'єктам зовнішнього середовища загальне представлення про організацію і закріпити в їхній свідомості визначений її імідж; по-друге, сприяти створенню корпоративного духу в організації; по-третє, створити умови для ефективного управління організацією. Місія не повинна нести в собі конкретні вказівки щодо того, що, як і в які терміни варто робити організації. Вона задає основні напрямки руху організації і відношення організації до процесів і явищ, що протікають усередині і зовні неї. Місія організації, як сформульоване твердження, звичайно виробляється її вищим керівництвом, часто засновником (засновниками) організації. Вона повинна відбивати інтереси основних груп людей, що впливають на діяльність організації, у тому числі покупців продукту організації; ділових партнерів організації; місцевих співтовариств; суспільства в цілому, в особі державних інститутів, взаємодіючих з організацією в політичному, правовому, економічному й іншім середовищах макрооточення. Найбільш стійкий, сильний і специфічний вплив на місію організації, незалежно від того, що організація собою представляє, роблять інтереси власників, співробітників і покупців. Місія одночасно служить для залучення уваги споживачів до діяльності підприємства і є основою для розробки цілей [8,26].

О.С. Віханський [5] вважає, що в залежності від специфіки галузей, особливостей стану середовища, характеру і змісту місії в кожній організації встановлюються свої власні цілі, особливі як за набором параметрів організації, так і за їхньою кількісною оцінкою. Однак, незважаючи на ситуаційність у фіксації набору цілей, існують чотири сфери, в яких організації встановлюють свої цілі. Це сфера доходів організації; сфера роботи з клієнтами; сфера потреб і добробуту співробітників і сфера соціальної відповідальності організації.

Існує дуже розповсюджена точка зору, що як місію підприємства в умовах ринкової економіки варто розглядати максимізацію прибутку. Ця точка зору не позбавлена логіки у відношенні комерційних підприємств. Однак варто помітити, що максимізація прибутку взагалі не може бути постійно діючим орієнтиром у діяльності підприємства. На окремих етапах його життєвого циклу, а саме на етапі впровадження, на початкових стадіях етапу росту, коли необхідно завоювати ринок, підприємство може функціонувати за принципом беззбитковості, тобто компенсації витрат. Цей же принцип набирає сили на етапах спаду виробництва, коли одержання прибутку стає також проблематичним. Оскільки місія враховує й інтереси споживачів, то повідомлення в ній про максимізацію прибутку організації може виступити як психологічний момент, що негативно вплине на відносини споживачів до організації. Максимізація прибутку – це внутрішня мета організації. Необхідно відмітити, що орієнтирами в діяльності організації можуть виступати обсяги виробництва і реалізації продукції, перспективи збільшення займаної частки ринку, посилення наявних і розвиток нових конкурентних переваг [15].

Реалізація місії, що є глобальною метою організації, вимагає розробки цілого ряду цілей на різних рівнях управління. Сутність поняття «цілі», класифікація цілей і порядок їхньої розробки є дискусійним моментом у науковій літературі. На думку І.Н. Герчикової [9] “цілі фірми визначають концепцію її розвитку й основні напрямки ділової активності». За О.С. Віханським, Р.Акоффом «цілі – це конкретний стан окремих характеристик організації, досягнення яких є для неї бажаним і на досягнення яких спрямована її діяльність» [5, 16]. У науковій літературі відзначається важливість визначення цілей для організації. Ніяка організація не може успішно виживати в конкурентному середовищі, якщо вона не має чітко визначених орієнтирів, напрямків, що задають те, до чого вона прагне, чого вона хоче досягти своєю діяльністю. Значущість цілей для організації неможливо переоцінити. Крім того, що цілі є вихідною точкою планування діяльності, вони також лежать в основі побудови організаційних відносин, на цілях базується система мотивування, яка використовується в організації, і, нарешті, цілі є крапкою відліку в процесі контролю й оцінки результатів праці окремих працівників, підрозділів і організації в цілому. Цілі необхідні для успішного функціонування і виживання організації в довгостроковій перспективі. Однак якщо цілі невірно визначені, це може привести до дуже серйозних негативних наслідків для організації. Накопичений у бізнесі великий досвід щодо встановлення цілей дозволяє виділити кілька ключових вимог, яким повинні задовольняти правильно сформульовані цілі. Насамперед, вони повинні бути досяжними, гнучкими, вимірними, конкретними, сумісними і прийнятними для основних суб'єктів впливу, що визначають діяльність організації. Поняття «цілі» пов'язано з цілою низкою інших понять, таких як завдання, орієнтир [8,12,17].

Таким чином, докладне вивчення сутності поняття дало можливість визначити цілі як конкретні кінцеві стани окремих характеристик підприємства, на досягнення яких спрямована його діяльність.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
РОЗДІЛ 3. ФОРМУВАННЯ ПОРТФЕЛЮ СТРАТЕГІЙ ПІДПРИЄМСТВА	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.