Студопедия
Новини освіти і науки:
Контакти
 


Тлумачний словник






Поняття корпоративних прав держави. Особливості реалізації корпоративних прав держави.

Особливістю формування корпоративного сектора і акціонерного капіталу в Україні є те, що ці процеси проходять під значним впливом держави. Держава впливає на них не тільки через реалізацію своєї законотворчої функції, але також через придбання та відчуження власних корпоративних прав. Такі права можуть виникати у держави в результаті: закріплення за державою акцій публічних акціонерних товариств, створених в процесі приватизації; корпоратизації державних підприємств; придбання корпоративних прав в діючих господарських товариствах на основі господарсько-правових договорів, а також цивільних правочинів, в тому числі в сфері спадкування; участі в створенні нових господарських товариств відповідно до законодавства.

Сучасне управління державними корпоративними правами є неефективним та має досить безсистемний характер. Така ситуація виникла у зв’язку з тим, що до теперішнього часу функції управління розпорошені серед різних органів, наділених організаційно-господарськими повноваженнями. Отриманий на сьогоднішній день досвід свідчить, що розподіл прав на управління державними корпоративними правами поміж чисельної кількості міністерств, центральних та місцевих органів виконавчої влади, а також комерційними структурами себе не тільки не виправдав, але став активно використовуватися особами, що уповноважені на управління цими правами, як джерело задоволення власних корисливих потреб, посилення зловживань своїм службовим становищем, корупційних дій, що кінець кінцем призводить не до створення стабільності, а, навпаки, до збитковості й банкрутства підприємств, їх тіньової приватизації.
Слід відзначити, що відносини державної власності, маючи міжгалузевий характер, охоплюють багато сфер, що підлягають правовому регулюванню. Права та обов’язки державного органу, осіб, уповноважених на управління державними корпоративними правами, мають бути гранично конкретні та виключні. Тому, що до повноважень державних органів неможливо застосовувати поняття сумісного ведення управління. А при можливому пересіченні їх функцій (що має місце в законі “Про управління об’єктами державної власності”) слід відпрацювати процедуру їх взаємодії.



Интернет реклама УБС

Правове регулювання управління корпоративними правами, що належать державі засновується на нормах законів України «Про управління об’єктами державної власності», «Про господарські товариства», «Про акціонерні товариства», на положеннях Цивільного і Господарського кодексів.

Закон «Про управління об’єктами державної власності» визначає корпоративні права держави як корпоративні права, що належать державі у статутних фондах господарських організацій. Відповідно до Постанови КМУ «Про затвердження Основних концептуальних підходів до підвищення ефективності управління корпоративними правами держави» від 11.02.2004 року корпоративні права держави – це право держави, частка якої визначається в статутному фонді господарського товариства, що включає право на управління цим товариством, отримання певної частки його прибутку (дивідендів), активів у разі ліквідації відповідно до законодавства, а також інші права, передбачені законом та установчими документами. Для обліку корпоративних прав держави Фонд державного майна за участю інших органів виконавчої влади формує та веде Реєстр корпоративних прав держави, який передбачається як складова частина Реєстру об'єктів державної власності. Корпоративні права держави класифікуються залежно від суб'єкта управління, ступеня корпоративного контролю держави у господарських товариствах, галузевих особливостей цих товариств і строку закріплення корпоративних прав у власності держави. 1. Залежно від ступеня корпоративного контролю держави за прийняттям рішень щодо діяльності господарських товариств корпоративні права держави поділяються відповідно до їх обсягу на:

А) такі, що забезпечують контроль держави над прийняттям рішень щодо дальності господарських товариств (більше ніж 50 відсотків акцій),

Б) такі, що неповною мірою забезпечують здійснення зазначеного контролю.

 

Держава в особі визначених законом центральних органів, а також уповноважених суб’єктів здійснює суб’єктивне корпоративне право шляхом учинення юридичних і фактичних дій, які охоплюються можливістю певної поведінки цих суб’єктів. Причому держава при здійсненні своїх корпоративних прав зобов’язана утримуватися від дій, які можуть порушити права інших учасників корпоративних відносин.

Розглянемо основні суб’єктивні права держави як учасника корпорації. При цьому слід мати на увазі, що зазначеними правами держави зміст конкретних правовідносин не вичерпується: цим правам кореспондує обов’язок корпорації або інших учасників щодо вчинення певних дій або утримання від учинення останніх.

1. Право брати участь в управлінні справами товариства. При розгляді суб’єктивного права держави брати участь в управлінні справами товариства слід розрізняти зовнішню (проявляється через розробку корпоративного законодавства) та внутрішню площини (проявляється через міру можливої поведінки держави як суб’єкта господарських відносин)

У більшості випадків у корпораціях, у статутних фондах яких державі належить контроль над прийняттям рішень (державі належить більш ніж 50 відсотків акцій, часток, паїв), держава в особі уповноваженого органу має можливість одноособово приймати всі або певні управлінські рішення. І тут постає необхідність створити ефективну систему здійснення цього суб’єктивного права, яка б ґрунтувалася на поєднанні високої майнової відповідальності осіб, уповноважених реалізовувати це право, з високою матеріальною зацікавленістю в результатах такого управління.

Здійснення державою права на управління справами корпорації під час проведення загальних зборів породжує низку інших самостійних суб’єктивних прав: право на отримання повідомлення про скликання загальних зборів, яке повинно містити інформацію про дату, час і місце проведення зборів, а також повний перелік питань порядку денного з обов’язковим зазначенням способу, за допомогою якого учасник (акціонер) може ознайомитися з документами, пов’язаними з порядком денним; право вносити пропозиції та вимагати їх внесення до порядку денного загальних зборів за умови, якщо держава володіє не менш ніж 10 % кількості голосів; право брати участь в обговоренні та голосуванні з питань порядку денного, право на ознайомлення з протоколами загальних зборів та іншими документами, пов’язаними з ними.

Реалізація зазначених суб’єктивних прав, передбачених установчим договором і законом, може здійснюватися Фондом державного майна, органами виконавчої влади відповідно до галузевої належності суб’єктів господарювання й фізичними та юридичними особами, якими укладено договір доручення з управління корпоративними правами держави.

2. Право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Виходячи зі ст. 10 Закону України «Про господарські товариства», держава в особі уповноважених органів має право брати участь у розподілі прибутку товариства та право одержувати його частку (дивіденди).

Право одержувати частку прибутку товариства (дивіденди) за своїм характером, як зазначалося раніше, належить до категорії потенційних. Його реалізація можлива лише за наявності двох умов:

1) чистого прибутку товариства за результатами фінансового року;

2) відповідного рішення компетентного органу товариства про порядок розподілу між його учасниками частини отриманого прибутку. Слід наголосити, що рішення про порядок (а не про виплату — це є обов’язок товариства при наявності умов, названих вище) розподілу прибутку товариства, розмір дивідендів, строк і порядок виплати частки прибутку приймається вищим органом товариства (загальними зборами акціонерного товариства, зборами учасників товариства з обмеженою відповідальністю) після затвердження ним річних результатів діяльності корпорації (ч. 5 ст. 41, ч. 1 ст. 59 Закону). Рішення із зазначених питань оформлюється протоколом, який може містити такі відомості: розмір дивідендів, що придають на акцію, пай або частку в статутному фонді; дату початку виплати дивідендів; спосіб і порядок їх виплати. Прийняття вищим органом товариства такого рішення означає, що дивіденд оголошений із цього часу в носія зазначеного суб’єктивного права виникає юридично забезпечена можливість вимагати від товариства виплатити оголошених дивідендів.

Слід, однак, мати на увазі, що нормативи розподілу прибутку товариства законодавством не встановлені, за винятком обов’язкових відрахувань до загального фонду Державного бюджету. Незважаючи на те, що привілейоване становище держави щодо інших учасників стосовно розподілу дивідендів, покликане, передусім, захистити інтереси держави, воно порушує принцип юридичної рівності правових можливостей усіх учасників і може зменшити зацікавленість інших інвесторів в участі у таких корпораціях.

  1. Суб’єкти управління корпоративними правами держави.

До суб'єктів управління корпоративними правами держави відносяться:

√ Кабінет Міністрів України; √ Фонд державного майна; √ органи виконавчої влади, уповноважені КМУ суб’єкт господа-рювання з управління об’єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі; √ громадян або юридичних осіб, визначених за результатами
конкурсу, з якими укладено договір доручення з управління корпоративними правами держави.1) Кабінет Міністрів України визначає систему та механізм управління корпоративними правами держави, здійснює інші повноваження щодо реалізації прав держави як власника корпоративних прав відповідно до законодавства та з урахуванням Основних підходів; 2) Фонд державного майна здійснює управління: корпоративними правами держави у відкритих акціонерних товариствах, утворених відповідно до законодавства про приватизацію (корпоратизацію); державними холдинговими (акціонерними, лізинговими та іншими) компаніями; корпоративними фондами; акціями закритих акціонерних товариств, що перебувають у власності держави, частками у спільних підприємствах, створених не в процесі приватизації; корпоративними правами держави в інших суб'єктах господарювання, що утворені за участю держави або в яких держава є правонаступником державних підприємств, установ та організацій; 3) органи виконавчої влади та уповноважений суб’єкт
господарювання з управління об’єктами державної власності в
оборонно-промисловому комплексі відповідно до галузевої належності
суб'єктів господарювання здійснюють управління: Відкритими акціонерними товариствами, утвореними шляхом корпоратизації державних підприємств, до прийняття рішення про їх
приватизацію; відкритими акціонерними товариствами, утвореними відповідно до законодавства про приватизацію; національними акціонерними компаніями, державними холдинговими (акціонерними, лізинговими та іншими) компаніями; державними акціонерними товариствами (корпоратизованими
підприємствами), крім тих, управління якими здійснює Фонд державного майна;

 


Читайте також:

  1. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
  2. II. Поняття соціального процесу.
  3. IXX. ОСОБЛИВОСТІ ПРИЙОМУ ДО кафедри військової підготовки НАУ
  4. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
  5. VI.3.3. Особливості концепції Йоганна Гайнріха Песталоцці
  6. VI.3.4. Особливості концепції Йоганна Фрідриха Гербарта
  7. VII. Поняття про рану, рановий процес, види загоювання ран
  8. XV. Фінансові результати від первісного визнання та реалізації сільськогосподарської продукції та додаткових біологічних активів
  9. XVIII. Особливості прийому та навчання іноземців та осіб без громадянства у вищих навчальних закладах України
  10. А. Особливості диференціації навчального процесу в школах США
  11. А. Особливості диференціації навчального процесу в школах США
  12. А/. Поняття про судовий процес.




<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Література | Лекційне заняття № 9. Захист корпоративних прав.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.001 сек.