Фактографічні методи прогнозування базуються на використанні фактичних матеріалів, що детально характеризують зміни в часі всієї сукупності чи окремих ознак (показників) об’єкта прогнозування
Екстраполяції
Сутність методу полягає в поширенні закономірностей розвитку об’єкта в минулому на його майбутнє
Функцій
Базуються на використанні так званих автокореляційних функцій (автокореляція – вираження взаємного зв’язку між сусідніми членами часового ряду)
Кореляційно-регресійних моделей
Суть методу полягає в пошуку математичних формул, що характеризують статистичний зв’язок одного показника з іншим (парна кореляція) або з групою інших (множинна кореляція). Обов’язковою умовою можливості та доцільності застосування таких методів є встановлення ступеня надійності кореляційних формул на підставі логічного аналізу достатності статистичної вибірки (масиву даних)
Евристичні методи прогнозування передбачають здійснення прогнозних розробок за допомогою логічних прийомів і методичних правил теоретичних досліджень
Інтуїтивні
Метод експертної оцінки – в його основу покладено спосіб збирання необхідної інформації переважно шляхом анкетування. Застосовуються два підходи до використання цього методу: індивідуальні та групові оцінки.
Метод «мозкової атаки полягає у творчій співпраці певної групи експертів-спеціалістів для розв’язання поставленого завдання способом проведення дискусії («мозкової атаки»)
Аналітичні
Методи аналогій
Формування сценаріїв
3.3. Методологічні основи планування підприємницької діяльності.
Найважливішою функцією управління підприємством є планування його діяльності.
Планування – це процес визначення цілей, що їх підприємство передбачає досягти за певний період, а також способів досягнення таких цілей.
Мета планування – ліквідувати негативний вплив на підприємство мінливості середовища, в якому воно функціонує.
Планування об’єднує структурні підрозділи підприємства спільною метою, надає всім процесам однонапрямленості і скоординованості, що дає змогу найбільш повно та ефективно використовувати наявні ресурси, комплексно, якісно та своєчасно вирішувати різноманітні завдання управління.
Класифікація видів планування в залежності від тривалості планового періоду представлена на рис. 3.5.
Рис. 3.5. Види планування
Довгостроковий планвиражає переважно стратегію розвитку підприємства, у ньому використано рішення, що стосуються сфер діяльності та вибору її напрямків. Він має більш концептуальний характер, а необхідний цифровий матеріал використовується лише для обґрунтування названих рішень.
Найважливішими складовими середньострокового планує детальна хронологізація проектів, повна номенклатура продукції, що виготовляється, конкретніші інвестиційні та фінансові показники.
Поточне (тактичне) плануванняполягає в розробці планів на всіх рівнях управління підприємством та за всіма напрямками його діяльності на більш короткі періоди (квартал, місяць). Різновидом поточного планування є оперативно-календарне планування, тобто календарне погодження виробничого процесу між структурними підрозділами з урахуванням послідовності та параметрів технологічного процесу.
Методи планування представлені в табл 3.2.
Таблиця 3.2
Класифікація методів планування та розвитку підприємства
Класифікаційні ознаки
Методи планування
Вихідна позиція для розробки плану
- Ресурсний (за можливостями)
- Цільовий (за потребами)
Основні принципи планування та їх характеристика наведена в табл. 3.3.
Таблиця 3.3
Основні принципи планування
Принципи планування
Характеристика
Принцип вибору та обґрунтування цілей (цілепокладання), кінцевої мети, результатів діяльності підприємства
Виокремлюють п’ять основних цілей (або груп цілей) підприємства:
- господарсько-економічну, зумовлену вимогами забезпечення високої ефективності виробничої системи, випуску суспільне необхідної конкретної продукції;
- виробничо-технологічну, що відображає основне функціональне призначення підприємства – випуск певної продукції належної якості;
- науково-технічну, тобто постійне прискорення науково-технічного прогресу, що матеріалізується в постійному поліпшенні продукції та оновленні технічної бази виробництва;
- соціальну – якомога більш повне забезпечення матеріальних і духовних потреб працівників підприємства;
- екологічну – забезпечення вимоги відтворюваності ресурсів та виготовлення екологічно безпечної (чистої) продукції.
Принцип системності
Передбачає, щоб планування охоплювало всі сфери діяльності підприємства, усі тенденції, зміни та зворотні зв’язки в його системі.
Принцип забезпечення безперервності планування
Означає підтримування безперервної планової перспективи, формування й періодичну зміну горизонту планування, що залежить від загальних соціально-політичних та економічних передумов, темпів науково-технічного прогресу в галузі, тривалості впливу управлінських рішень, вірогідності передбачення майбутнього; взаємопогодження довго-, середньо- та короткострокових планів; своєчасне коригування перспективних і поточних планів, виходячи із одержаних сигналів щодо зовнішніх (регіон, економіка в цілому) та внутрішніх (усередині самого підприємства) змін умов господарювання.
Принцип забезпечення оптимальності використання застосовуваних ресурсів
Використання ресурсів підприємства має орієнтуватись на потреби, умови та кон’юнктуру ринку, інтенсифікацію виробництва, запровадження досягнень науково-технічного прогресу, максимально повну реалізацію наявних резервів як суто виробничих, так і організаційних тощо.
Принцип збалансованості
Збалансованість – це визначальна умова обґрунтованості планів, реальності їхнього виконання. Головним її проявом є відповідність між потребами в ресурсах та наявністю таких.