Суб’єкти і об’єкти фінансового управління на підприємстві

Як система управління фінансовий менеджмент передбачає наявність суб’єкта і об’єкта управління. Як суб’єкти управління на підприємстві можуть виступати посадові особи фінансової служби або працівники, в компетенцію яких входить управління організацією грошового обороту на підприємстві. Фінансова діяльність може бути розподілена між службами і виконавцями, що перебувають на різних ієрархічних рівнях управління.

Оскільки малий бізнес не передбачає глибокого розподілу управлінських функцій, то суб’єктами фінансового менеджменту можуть виступати керівник підприємства і бухгалтер.

На великих підприємствах для управління фінансами створюються самостійні підрозділи — фінансові служби і дирекції. Фінансовий директор (віце-президент з фінансових питань) — головний відповідальний фінансист. Функції суб’єкта фінансового управління можуть бути також делеговані фінансовому менеджеру, головному бухгалтеру, адміністративному директору, керівнику фінансово-збутової служби та іншим уповноваженим.

Створення фінансової дирекції, визначення кола її завдань і можливостей є__ прерогативою найвищого органу управління підприємства — ради директорів чи наглядової ради.

Об’єктами управління у фінансовому менеджменті є грошові надходження і виплати, які складають грошовий фонд підприємства. Керований грошовий потік є замкнутим циклом припливу і відтоку коштів підприємства, розміри якого залежать від обсягу продажів, розміру дебіторської і кредиторської заборгованості, необхідних запасів, структури капіталу, фінансових ресурсів тощо. Потоки грошових коштів підприємства мають певні джерела: власний капітал, позикові засоби, інші пасиви. Напрямок використання коштів передбачає створення різних активів. Грошовий фонд підприємства складається в процесі руху грошових коштів, що обслуговують найрізноманітніші господарські операції. Всі операції можуть бути згруповані за основними напрямками економічної діяльності підприємства: поточною, інвестиційною і фінансовою. Це означає, що організований рух грошових коштів у кожному конкретному випадку покликаний вирішувати певні завдання і загальна результативність господарювання залежатиме від успіхів у здійсненні кожного напрямку діяльності. Звичайно, результати поточної діяльності багато в чому визначають можливості підприємства, але й інші види діяльності також можуть сприяти подоланню виникаючої фінансової скрути.

Таким чином, об’єктами фінансового управління є активи і пасиви (фінансові зобов’язання) підприємства, що формуються в процесі поточної діяльності та здійснення інвестицій.

При створенні підприємства пріоритетним завданням є визначення розміру засобів, необхідних для фінансування новостворюваних активів.

При цьому вирішується завдання оптимізації джерел фінансування, формування такої структури, яка забезпечить необхідну фінансову стійкість ідприємства при низьких значеннях вартості капіталу. Надалі власні фінансові ресурси визначатимуть можливості підприємства у вирішенні тратегічних завдань. Основна увага в управлінні власними фінансовими ресурсами має бути приділена формуванню чистого прибутку і амортизаційним відрахуванням. Але не лише власні джерела обумовлюють розмір грошового потоку, неабиякою мірою фінансова ефективність залежить від поєднання власних і позикових коштів в обороті. Це висуває перед фінансовим менеджментом завдання визначення загальної потреби в позикових коштах та оптимізації співвідношення короткострокової і довгострокової заборгованості.

Оборотні і необоротні активи є суттю будь-якого підприємства. Виступаючи як об’єкти фінансового управління, вони мають бути передусімвизначені в абсолютних значеннях по своїх видах, оскільки від цього залежать масштаби діяльності самого підприємства, а також розміри і фінансова структура капіталу. Водночас принципові відмінності кругообігу окре мих складових частин активів вимагають різних підходів до управління оборотними і необоротними активами. Визначення тривалості оборот окремих видів фінансових активів створює передумови раціонального управління запасами товарно-матеріальних цінностей, дебіторською заборгованістю і оборотними коштами загалом.

У складі необоротних активів питому вагу займають основні фонди. Управління цією частиною активів передбачає аналіз структури і ефективності використання окремих їх видів, а також заходи щодо забезпечення поточного і капітального ремонту, своєчасного оновлення, заміни машин і обладнання.

Управління необоротними активами вимагає вирішення такого завдання, як управління реальними інвестиціями. Для цього необхідно здійснити оцінку інвестиційної привабливості розроблених проектів, розглянути їх ефективність з погляду доцільності капіталовкладень.

На особливу увагу у фінансовому менеджменті заслуговує діяльність підприємства на фондовому ринку. Формування і оперативне управління портфелем цінних паперів означають не тільки можливість отримання додаткових прибутків, але і наявність ризиків, характерних для цієї діяльності. Вибір фінансових інструментів, формування оптимальної структури інвестиційного портфеля, що дозволяє збалансувати ризик і прибутковість, основні напрямки управління цією частиною активів підприємства. Ризики супроводжують не лише фінансову діяльність, вони є характерним фактором практично будь-якого виду бізнесу. Фінансове управління стає ефективним тільки тоді, коли визначений перелік супутніх підприємству ризиків, встановлена їх структура і можливі наслідки настання ризикових подій. Управління ризиками означає також проведення превентивних заходів, мінімізацію передбачуваних фінансових ризиків, забезпечення страхового захисту за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел.

Об’єкти фінансового менеджменту — активи і пасиви підприємства тісно пов’язані між собою. Рішення про здійснення вкладень в певні активи передбачає наявність джерел фінансування. Ціна джерел, що залучаються, може бути різною, і це відіб’ється на рішенні, що приймається.

Власні ресурси, на відміну від позикових, не можуть бути оцінені з погляду плати за ресурси, але можуть використовуватися достатньо ефективно при виборі ефективного варіанту інвестування. Отже, об’єкти фінансового менеджменту перебувають в постійній взаємодії і їх взаємообумовленість ставить перед суб’єктом управління завдання розробки варіантів можливих дій, забезпечуючи раціональну мобілізацію і використання грошових коштів. Питання: де взяти необхідні кошти і як із найбільшою вигодою ними розпорядитися — ніколи не матиме однозначної відповіді. Пошук альтернатив, найбільш вигідних варіантів рішень — мистецтво фінансового менеджера.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Теоретичні основи фінансового менеджмента	\|	Фінансова інформація та її використання в діяльності підприємства

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.