ЕНДОКРИННАЯ СИСТЕМА

1. Ендокринна система. Джерела і основні етапи ембріогенезу центральних ор-

ганів ендокринної системи.

2. Класифікація органів ендокринної системи.

3. Поняття про гормони, їх природу і значення; класифікація гормонів. Понят-

тя про клітини-мішені (клітини-цілі) та рецептори до гормонів.

4. Механізм дії водорозчинних і водонерозчинних гормонів на клітини-мішені.

5. Основні принцити регуляції функції ендокринних органів – ієрархічного і

зворотнього зв’язку.

6. Морфрфункціональна характеристика гіпоталамуса; мілко- і крупноклітинні

ядра передньої і середньої частин гіпоталамуса. Цитофункціональна характе-

ристика нейросекреторних клітин.

7. Гіпофіз. Загальна морфофункціональна характеристика. Зв'язок з гіпоталаму-

сом.

8. Розвиток гіпофіза.

8. Будова і функціональне значення різних частин гіпофіза.

7. Аденогіпофіз, його кровопостачання, зв'язок з гіпоталамусом, функціональне

значення.

8. Нейрогіпофіз, його кровопостачання, зв'язок з гіпоталамусом, функціональне

значення.

9. Гормональна регуляція діяльності дистальної частки аденогіпофіза. Гіпота-

ламо-гіпофізарна та гіпоталамонейрогіпофізарна системи..

10. Морфофункціональна характеристика епіфіза. Розвиток.

Гормони
Класифікація ендокринних залоз.
Ендокринна регуляція.

При вивченні епітеліальних тканин організму в класифікації, поряд з покривним епітелієм, виділявся залозистий епітелій, в який входили залози зовнішньої секреції (екзокринні) і залози внутрішньої секреції (ендокринні). Вказувалося, що ендокринні залози не мають вивідних проток і виділяють свій секрет (який називається гормон) в кров або лімфу.

За будовою залози внутрішньої секреції діляться на два типи:

фолікулярні, - коли ендокріноціти формують фолікули, і

трабекулярні - представлені тяжами ендокринних клітин.

Гормони- це речовини з високою біологічною активністю - регулюють ріст і діяльність клітин різних тканин організму.

Для гормонів характерна специфічність дії на конкретні клітини та органи, так звані мішенями. Це обумовлено наявністю на клітинах-мішенях специфічних рецепторів, які розпізнають і зв'язують даний гормон. Будучи пов'язаний рецептором, гормон може впливати на плазматичну мембрану, на фермент, що знаходиться в цій мембрані, на клітинні органели в цитоплазмі або ж на ядерний (генетичний) матеріал.

Хімічна природа гормонів різна. Переважна більшість гормонів належить до білків і похідним амінокислот, частина - до стероїдів (тобто похідним холестерину).

Ендокринна регуляція є одним з кількох видів регуляторних впливів, серед яких виділяють:

аутокрінную регуляцію (в межах однієї клітини або клітин одного типу);

паракринного регуляцію (короткодистантную, - на сусідні клітини);

ендокринну(опосередковану гормонами, які циркулюють в крові);

нервову регуляцію.

Поряд з терміном "ендокринна регуляція", часто використовують термін "нейро-гуморальна регуляція", підкреслюючи тісний взаємозв'язок нервової та ендокринної систем.

Загальним для нервових і ендокринних клітин є вироблення гуморальних регулюючих факторів. Ендокринні клітини синтезують гормони і виділяють їх в кров, а нейрони синтезують нейромедіатори (більшість з яких є нейроамінамі): норадреналін, Серотінін та інші, котрі виділяються в синаптичні щілини. В гіпоталамусі знаходяться секреторні нейрони, що поєднують властивості нервових і ендокринних клітин. Вони мають здатність утворювати як нейроаміни, так і олігопептідний гормони. Вироблення гормонів ендокринними органами регулюється нервовою системою.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
РЕЦЕНЗІЯ	\|	Класифікація ендокринних структур

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.