Зміст та структура фінансової системи держави

Термін система (з грец. system — ціле, що складене з частин; сполучення) означає сукупність елементів, що перебувають у відносинах і взаємозв’язку один з одним і створюють певну єдність, цілісність. Елементи системи об’єднані в підсистеми прямими й зворотними зв’язками. Система, з філософського погляду, розуміється як ієрархічна впорядкованість сукупності підсистем і структурних одиниць. [Мацелик]

Фінансова система, як і будь-яка система, є сукупністю взаємопов’язаних елементів, які мають однорідні ознаки. Вона поділяється залежно від теоретичного погляду, на категорії «фінанси», «фінансові ресурси», «фінансові відносини» тощо.

Фінанси, становлять цілісну однорідну систему, проте можлива їх певна внутрішньовидова диференціація. Вона зумовлена більш детальним, спеціальним аналізом внутрішніх складових частин фінансів, що різняться своїми особливостями й режимами. За цих умов однорідні, єдині за формами і методами фінансові відносини визначаються як фінансовий інститут. Наявність єдиних за природою і змістом, але різних за формою фінансових інститутів зумовлена різноманіттям сфер застосування фінансів, напрямами їх реалізації.

Фінансову систему держави можна розглядати у кількох аспектах, наприклад:

¾ як сукупність фінансових інститутів, кожний з яких сприяє утворенню та використанню відповідних централізованих та децентралізованих фондів коштів для здійснення фінансової діяльності держави, тобто діяльності щодо мобілізації, розподілу та використання централізованих та децентралізованих фондів коштів для виконання завдань і функцій держави та органів місцевого самоврядування;

¾ як сукупність різних сфер фінансових відносин, у процесі яких створюються і використовуються фонди грошових коштів, тобто фінансова система будується за блоками фінансових відносин — централізованих і децентралізованих;

¾ як сукупність відокремлених певних складових фінансів, які мають свої характерні ознаки й особливості і відображають специфічні форми та методи розподілу і перерозподілу ВВП;

¾ як сукупність органів державної влади та місцевого самоврядування, які у межах своєї компетенції здійснюють керівництво фінансовою діяльністю держави та підприємств, установ та організацій, що беруть у ній участь (з погляду порядку її організації). [Мацелик]

В юридичній літературі існують різні підходи стосовно встановлення структурних елементів фінансової системи держави. Так, О.Н Горбунова і Е.Ю. Грачева вважають, що до складу фінансової системи держави входять інститути державних фінансів, фінансів господарюючих суб’єктів, місцевих фінансів, страхування; кредиту. Інші автори в якості структурних елементів фінансової системи держави виділяють бюджетну систему; позабюджетні державні та муніципальні фонди; кредит; фінанси майнового та особистого страхування; фінанси підприємств різних форм власності, об’єднань, організацій, установ, галузей народного господарства. Заслуговує на увагу і підтримку підхід М. П. Кучерявенка щодо визначення елементів фінансової системи держави. Автор вважає, що зазначена система включає бюджетну систему, кредитну систему, обов’язкове державне страхування, фінанси підприємств [Нагребельний]. На думку Нагребельного В. П., до останнього елементу фінансової системи доцільним було б включити також фінанси установ та організацій, які мають ті ж особливості, що притаманні фінансам підприємств[Нагребельний].

Таким чином, основними ланками фінансової системи є такі:

1. Бюджетна система.

2. Кредитна система.

3. Обов’язкове державне страхування.

4. Фінанси підприємств.

Цілісність ланки фінансової системи передбачає її складну підпорядкованість, структуру, специфічні зв’язки.

Бюджетна система України складається з Державного бюджету і місцевих бюджетів. Зміст, структура бюджетів, їх співвідношення визначаються адміністративно-територіальним устроєм держави. Бюджети акумулюють переважно всі грошові фонди публічного характеру. З прийняттям у 2001 р. Бюджетного кодексу України закріплена заборона на формування позабюджетних фондів. Бюджетна централізація ресурсів набула нового змісту

Кредитна система охоплює як державне, так і банківське кредитування. Однак, якщо державний кредит є безумовною сферою публічного регулювання, в якому держава виступає позичальником коштів на визначені цілі й у специфічній формі, то банківське кредитування досить специфічно входить у фінансову систему. Його фінансово-правовий аспект стосується тільки тих відносин, що охоплюють і регулюють рух державних коштів, за винятком диспозитивних, цивільно-правових аспектів банківського кредитування.

Обов’язкове державне страхування пов’язане з розподілом і перерозподілом частини сукупного суспільного продукту, спрямуванням коштів на виплату пенсій і т. ін. Державне страхування виступає формою утворення і використання цільових грошових фондів, призначених на соціальні, запобіжні та інші цілі.

Фінанси підприємств як відособлені грошові фонди пов’язані з формуванням, розподілом і використанням коштів підприємств. Вони є основою децентралізованих фінансів. Характеризуючи їх як ланку фінансової системи, слід враховувати таке. Фінанси державних підприємств безумовно є складовою фінансової системи, характеризуються публічним змістом і регулюванням, а недержавних підприємств належать до фінансової системи лише тією мірою, якою пов’язані з реалізацією імперативних обов’язків з формування державних грошових фондів (наприклад, кошти підприємств, за рахунок яких сплачуються податки). [Вороноваhttp://pidruchniki.ws/pravo/zagalniy_rozrahunok_godin_lektsiy_praktichnih_zanyat_samostiynoyi_roboti]

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Фінанси як економічна і юридична категорія	\|	Поняття, принципи та методи публічної фінансової діяльності.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.