МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
І. Базисні засоби або засоби, що модифікують перебіг РАУ даний час підхід до лікування РА і базисної терапії суттєво змінився. На даний час широко рекомендується рання "агресивна" терапія базисними препаратами. Підґрунтям для цього є відсутність на ранній стадії РА паннусу (хрящових розростань) деформацій, остеопенії й остеопорозу, тяжких ускладнень, сформованих аутоімунних механізмів, висока вірогідність розвитку ремісії. Мета ранньої базисної терапії - швидко і стійко пригнітити активний імуно-запальний процес і попередити таким чином необоротну деструкцію суглобів. Дія базисних засобів розрахована на імунодепресію, тобто втручання різними для кожного препарату шляхами в інтимні патогенетичні механізми РА. Вони здатні натривалий час пригнічувати активність захворювання, стабілізувати рентгенологічну картину і навіть сприяти заживленню кісткових ерозій. Найчастішим показом до застосування базисних препаратів є РА, перебіг якого не контролюється НПЗП. Показами до застосування базисних препаратів при РА є : 1. Збереження активності ревматоїдного процесу впродовж 6 міс, незважаючи на постійний прийом НСПЗП. 2. Поява ознак прогресування захворювання: a) втягенння в патологічний процес нових суглобів; b) виявлення наростання титру РФ; с) при рентгенологічному дослідженні наявність початкових ознак деструкції суглобового хряща (звуження суглобової щілини) та кісткових ерозій. 3. Потреба у великих дозах гормонів та глюкокортикоїдна залежність. Таким чином, згідно з вказаними показами, базисні або "модифікуючі хворобу" антиревматичні засоби потрібно призначати відразу після постановки вірогідного діагнозу активного ревматоїдного артриту. Загальними особливостями терапевтичного впливу базисних препаратів є: - повільний розвиток лікувального ефекту і повільне досягнення терапевтичного ефекту (зазвичай через 3-5 міс. після початку лікування); - виразне пригнічення імунних, лабораторних, клінічних проявів хвороби; - сповільнення темпів суглобової деструкції; - збереження ознак покращення і навіть ремісії впродовж декількох місяців після відміни препарату, що пов'язано з кумуляцією лікарських засобів в організмі; - подібна ефективність усіх базисних засобів (особливо на ранній стадії недуги), яка знижується відповідно до прогресування хвороби, коли на перший план виступає індивідуальний підбір препаратів; - висока частота побічних реакцій, які, головним чином, і зумовлюють припинення лікування та відміну препарату. До базових препаратів відносяться препарати золота (крезанол, санакризин тощо), похідні хілонону (плаквеніл), імунодепресанти (метотрексат) і цитостатики (азатіоприн, циклофосфамід), Д – пеніциламін (купреніл). Препарати золота нагромаджуються в системі мононуклеарних фагоцитів і синовіальної оболонки, де гальмують функцію макрофагів, нейтрофілів, імунопатологічні реакції і утворення ревматоїдного фактору, пригнічують активність комплементу, синтез прозапальних простагландинів, вихід з лізо-:ом протеолітичних ферментів. Для ауротерапії використовують препарати з дом'язовим та пероральним способом зведення: кризанол, санакризин, міокризин, ауранофін, сальганол-В, ауроміоза та інші. Комбіноване застосування базисних препаратів дозволяє піднести дієвість лікування та знизити частоту небажаних реакцій. Можливі наступні комбінації базисних засобів: - препарат золота міокризин 50 мг на тиждень + плаквеніл 400 мг на добу; - кризанол по схемі + метотрексат 7,5 мг на тиждень; - метотрексат 7,5 мг на тиждень + плаквеніл 400 мг на добу; - метотрексат 5 мг на тиждень + циклофосфамід 25 мг на добу. Перспективи лікування. До новіших способів лікування відносять використання різних моноклональних антитіл до клітинних рецепторів (СП4), цитокінів (фактору некрозу пухлин - α - ФНП- α), мембранних антигенів лімфоцитів, використання протизапальних цитокінів, рекомбінантних антагоністів цитокінових рецепторів тощо. Серед цих препаратів найбільш апробованим є лефлуномід (Агауа) - новий цитостатичний препарат, що володіє антипроліферативною активністю, протизапальними й імуномодулючими ефектами. Лікування починають із застосування насичувальної дози: по 100 мг 3 дні підряд, що дозволяє досягти стабільної терапевтичної концентрації. Підтримуюча доза лефлуноміду- 10-20 мг/добу. З нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) починається лікування. Головним елементом механізму дії НПЗП є пригнічення синтезу простагландинів; пов'язане з гальмуванням фермента циклооксигенази (ЦОГ) - ключового фермента метаболізму арахідонової кислоти. Особливу цікавість представляє відкриття двох ізоформ ЦОГ, які визначені як ЦОГ-1 і ЦОГ-2 і відіграють різну роль у регуляції синтезу простагландинів. На даний час при виражених болях та ранковій скутості виникає потреба триразового чи кількаразового використання ГК. У цих випадках слід прагнути ввести максимальну дозу з першим прийоми ГК. Наприклад, (1/2 добової дози + 2/3 дози, що залишилася + 1/3 - залишок). При досягненні підтримуючої дози спробувати перехід на альтернуючий прийом ГК, коли подвійну дозу ГК вводять через день. У дні перерви доцільно призначати етимізол по 100 мг 4 рази на день, який володіє протизапальною активністю, а також стимулює гіпофізарно-наднирникову систему. Етимізол також застосовують у період поступового зняття дози, особливо після тривалого прийому високих доз ГК. Окрім етимізолу, можна використовувати гліцирам. Препаратом вибору при лікуванні РА є метилпреднізолон, який в меншій мірі володіє катаболічним впливом; іншим препаратом вибору є преднізолон. Полькортолон, дексаметазон, бетаметазон рідше застосовують в терапії РА через виражені побічні ефекти. Застосування ГК часто поєднують з НСПЗП та цитостатиками, що дозволяє знизити дозу ГК та уникнути більшою частиною побічних небажаних реакцій. Пульс-терапію метилпреднізолоном застосовують у хворих на РА з найважчими формами, високою активністю недуги, при застосуванні високих доз пероральної ГКС- терапії з метою їх зменшення, при ревматоїдному васкуліті, виражених ураженнях внугрішніх органів, при гарячковому синдромі, високих титрах ревматоїдного фактора та циркулюючих імунних комплексів, при неефективності всіх попередніх методів лікування. Методика пульс-терапії: довенно краплинно впродовж 40-60 хв. вводять не менше 1г метилпреднізолону 1 раз на день впродовж 3-х днів. Хворим похилого віку та пацієнтам із схильністю до артеріальної гіпертензії дозу метилпреднізолону зменшують до 300-500 мг. Методика комбінованої пульс-терапІЇ: в 1-й день довенно краплинно повільно вводять 1000 мг циклофосфану на 400 мл ізотонічного розчину у поєднанні з 1г метил-преднізолону; в 2-й та 3-й день вводять лише метилпреднізолон в дозі 1г. До засобів імунокоригуючого впливу відносять імуномодулюючі препарати - тималін, левамізол - і апаратні методи (гемосорбціїю). Імуностимулятор тималін призначають дом'язово по 10 мг щоденно впродовж 20 днів, потім по 10 мг кожні 7 днів впродовж 3-6 місяців. Левамізол (декарис) є також імуномодулятором, відновлює змінені функції Т-лімфоцитів і фагоцитів, внаслідок тимоміметичного ефекту регулює клітинні механізми імунної системи. Деякі автори відносять левамізол до базисних засобів терапії РА. Методика прийому: щоденно по 150 мг впродовж 3-х місяців. Метод гемосорбції оснований на перфузії крові через різні види вугільних сорбентів. При цьому видаляються токсичні речовини, проявляється імуномодулюючий вплив на імунну систему. Проводиться 3-5 сеансів гемосорбції з інтервалами в 2-3 дні. Плазмаферезом здійснюється видалення плазми з поворотом форменних елементів крові та заміщенням плазми донорською плазмою, альбуміном, кровозамінними рідинами. Курс ліування складає 10-12 процедур. Локальна терапія РА. – це внутрішньосуглобове введення препаратів: - дипроспан, флостерон – по 1 мл у великі суглоби, по 0,5 мл в ліктьові, променево-зап'ясткові, гомілковоступеневі, на курс - 3-4 введення; - кеналог-40, депо-медрол вводять 1 раз в 3-4 тижні у дозі 20-80 мг залежно від розмірів суглобів; - гідрокортизон - по 50-125 мг у великі суглоби, по 20-50 мг у середні і 5-10 мг - у дрібні, 4-5 ін'єкцій на курс з інтервалом в 5-7 днів. НПЗП у вигляді мазей, гелей, кремів, паст на ділянку уражених суглобів (долгіт, фастум гель, ревмон, індометацинова, бутадіонова мазі). Лікування системної склеродермії спрямовують на пригнічення інтенсивності колагеноутворення, імунних реакцій, нормалізацію мікроциркуляторних розладів і функцій внутрішніх органів. Для цього використовують анти фіброзні засоби – D-пеніциламін (купреніл), піаскледин, ферментні препарати (лідаза, ронідаза), екстракт алое, НПЗП, ГКС, імунодепресанти, антагоністи кальцію (ніфедипін-ретард, верапаміл), дезагреганти, інгібітори АПФ, простагландини (вазапростан), антитромботичні засоби (антикоагулянти прямої й непрямої дії). Читайте також:
|
||||||||
|