Чотири основні стилі управління. Роберт Хаус

¨ Директивне управління. Керівник детально пояснює підлеглим, чого чекає від них організація; планує та координує весь хід робочого процесу і дає конкретні вказівки щодо того, як варто виконувати ті або інші завдання.

¨ Підтримуюче управління. Керівник створює приємну робочу атмосферу та враховує потреби підлеглих.

¨ Управління участі (партисипативне). Керівник радиться з підлеглими та враховує їх думки в процесі ухвалення рішень.

¨ Управління орієнтоване на результат. Керівник ставить складні цілі і постійно вимагає від підлеглих максимальної віддачі в їх досягненні.

Ситуаційні чинники стилю управління,
за Р. Хаусом:

¨ Змінні, пов'язані із зовнішнім середовищем, що виходять за межі контролю підлеглих (такі чинники, як ступінь структуризації завдання, природа формальної системи повноважень і характеристики колективу)

¨ Змінні,які є частиною особистісних характеристик підлеглого(ступінь самоконтролю, досвід і здібності, особистісні властивості)

НОРМАТИВНА МОДЕЛЬ УЧАСТІ В УХВАЛЕННІ РІШЕНЬ ВРУМА І ЙЕТТОНА

Модель участі в ухваленні рішень

Віктор Врум (Victor Vroom) і Пилип Йеттон (Phillip Yetton). Поч. 1970-х рр.

Суть моделі:“ставлення керівника до участі його підлеглих в процесі ухвалення рішень повинне змінюватися залежно від структури завдання, тобто від того, повсякденне (шаблонне) воно, чи не повсякденне”.

Прийняття рішень в моделі Врума-Йеттона

Стилі управління в моделі Врума-Йеттона

¨ Автократичний І (АІ). Керівник вирішуєте проблему або ухвалює рішення самостійно, використовуючи для цього інформацію, яка є в його розпорядженні.

¨ Автократичний II (АII). Керівник отримує необхідну інформацію від підлеглих, а потім самостійно вирішуєте проблему. Роль підлеглих зводиться тільки до надання керівнику необхідної інформації, а не в пошуку або оцінці варіантів рішень

¨ Консультативний І (КІ). Керівник ділиться проблемою індивідуально з тими підлеглими, які мають до неї безпосереднє відношення, і вислуховує їх ідеї і пропозиції. Потім ухвалює рішення, яке може враховувати або не враховувати думку підлеглих.

¨ Консультативний II (КII). Керівник ділиться проблемою зі своїми підлеглими в групі, колективно обговорюючи всі ідеї і пропозиції. Потім ухвалює рішення, яке враховує або не враховує їх думку.

¨ Груповий (ГІ). Керівник ділиться проблемою з підлеглими в групі. Разом він визначає і оцінює варіанти і намагається досягти консенсусу, визначаючи правильне рішення.
Читайте також:
II. Основні закономірності ходу і розгалуження судин великого і малого кіл кровообігу
II. Основні засоби
II.3. Основні способи і прийоми досягнення адекватності
VII. ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ У ХХ ст.
Автократично-демократичний континуум стилів керування.
Адаптивні організаційні структури управління.
Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
Адміністративне право і державне управління.
Адміністративні методи - це сукупність прийомів, впливів, заснованих на використанні об'єктивних організаційних відносин між людьми та загальноорганізаційних принципів управління.
Алгоритм побудови організаційних структур управління.
АЛЬТЕРНАТИВНІ ЖИТТЄВІ СТИЛІ
Амортизація основних засобів, основні методи амортизації

Переглядів: 658

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>

За допомогою 8 рівнів біполярних шкал прикметників керівник повинен описати того працівника, з яким би він хотів працювати менш за все | АКТУАЛЬНІ ПІДХОДИ В ДОСЛІДЖЕННІ ПРОЦЕСУ УПРАВЛІННЯ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.