• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Система господарського законодавства

Крім вертикальної (згідно з юридичною силою актів) сис­теми, господарське законодавство має так звану горизонталь­ну систему. Вона визначається предметом регулювання у ши­рокому розумінні, тобто видами господарської (продукція, ро­боти, послуги) і функціональної (управління, фінансування, ціноутворення, стандартизація) діяльності, галузями народно­го господарства, видами господарських відносин. Отже, осно­вою системи господарського законодавства у такому розумінні є матеріальний критерій, зміст предмета регулювання.

Оскільки на сьогодні господарське законодавство України до певної міри кодифіковане, його система визначається струк­турою Господарського кодексу.

Господарський кодекс України (ГК) складається з 9 роз­ділів:

Розділ І. «Основні засади господарської діяльності»

ГЛАВА 1. Загальні положення

ГЛАВА 2. Основні напрями та форми участі держави і місце­вого самоврядування у сфері господарювання

ГЛАВА 3. Обмеження монополізму та захист суб'єктів госпо­дарювання і споживачів від недобросовісної конкуренції

ГЛАВА 4. Господарська комерційна діяльність (підприємництво)

ГЛАВА 5. Некомерційна господарська діяльність

Розділ II. «Суб'єкти господарювання»

ГЛАВА 6. Загальні положення

ГЛАВА 7. Підприємство

ГЛАВА 8. Державні та комунальні унітарні підприємства

ГЛАВА 9. Господарські товариства

ГЛАВА 10. Підприємства колективної власності

ГЛАВА 11. Приватні підприємства. Інші види підприємств

ГЛАВА 12. Об'єднання підприємств

ГЛАВА 13. Громадянин як суб'єкт господарювання. Особли­вості статусу інших суб'єктів господарювання

Розділ III. «Майнова основа господарювання»

ГЛАВА 14. Майно суб'єктів господарювання

ГЛАВА 15. Використання природних ресурсів у сфері госпо­дарювання

ГЛАВА 16. Використання у господарській діяльності прав інтелектуальної власності

ГЛАВА 17. Цінні папери у господарській діяльності

ГЛАВА 18. Корпоративні права

Розділ IV. «Господарські зобов'язання»

ГЛАВА 19. Загальні положення про господарські зобов'язання

ГЛАВА 20. Господарські договори

ГЛАВА 21. Ціни і ціноутворення у сфері господарювання

ГЛАВА 22. Виконання господарських зобов'язань. Припи­нення зобов'язань

ГЛАВА 23. Визнання суб'єкта підприємництва банкрутом

Розділ V. «Відповідальність за порушення у сфері господа­рювання»

ГЛАВА 24. Загальні засади відповідальності учасників госпо­дарських правовідносин

ГЛАВА 25. Відшкодування збитків у сфері господарювання

ГЛАВА 26. Штрафні та оперативно-господарські санкції

ГЛАВА 27. Адміністративно-господарські санкції

ГЛАВА 28. Відповідальність суб'єктів господарювання за по­рушення антимонопольно-конкурентного законодавства

Розділ VI. «Особливості правового регулювання в окремих галузях господарювання»

ГЛАВА 29 Галузі та види господарської діяльності

ГЛАВА 30. Особливості правового регулювання господарсь­ко-торговельної діяльності (поставка, контрактація сільсько­господарської продукції, енергопостачання, біржова торгівля, оренда майна та лізинг, інші види господарсько-торговельної діяльності)

ГЛАВА 31. Комерційне посередництво (агентські відносини) у сфері господарювання

ГЛАВА 32. Правове регулювання перевезення вантажів

ГЛАВА 33. Капітальне будівництво

ГЛАВА 34. Правове регулювання інноваційної діяльності

ГЛАВА 35. Особливості правового регулювання фінансової діяльності (фінанси і банківська діяльність, страхування, по­середництво у здійсненні операцій з цінними паперами, фон­дова біржа, аудит)

ГЛАВА 36. Використання у підприємницькій діяльності прав інших суб'єктів господарювання (комерційна концесія)

Розділ VII. «Зовнішньоекономічна діяльність»

ГЛАВА 37. Загальні положення

ГЛАВА 38. Іноземні інвестиції

Розділ VIII. «Спеціальні режими господарювання» .

ГЛАВА 39. Спеціальні (вільні) економічні зони

ГЛАВА 40. Концесії

ГЛАВА 41. Інші види спеціальних режимів господарської діяльності

Розділ IX. «Прикінцеві положення».

Така система господарського законодавства, встановлена ГК.

Структурними підрозділами системи господарського зако­нодавства є окремі законодавчі (нормативні) інститути. Інсти­тут становить собою групу (підсистему) нормативних актів, предметом яких є комплекс однорідних відносин чи вид діяль­ності.

Основою господарського законодавства є система статус-них, або компетенційних, законів, тобто таких, які визначають правове становище суб'єктів господарювання (законодавчий інститут суб'єктів господарювання). Ці закони класифікують­ся залежно від кола осіб, на які вони поширюються.

Зокрема, це Закон України від 19 вересня 1991 р. «Про господарські товариства», який визначає поняття, види, умови створення і діяльності господарських товариств, тобто підприємств,

які утворюються і діють на договірних умовах шляхом об'єднання майна і підприємницької діяльності їх учасників. Закон України від 17 липня 1997 р. «Про сільськогосподарсь­ку кооперацію»1враховує особливості правового становища кооперативів у сільському господарстві та їх об'єднань. Ще один приклад — Закон України від 19 березня 1996 р. «Про режим іноземного інвестування»2, в якому розділ IV «Підприєм­ства з іноземними інвестиціями» врегульовує особливості пра­вового становища підприємства з іноземною інвестицією. Ана­логічно регулюється правове становище інших окремих видів підприємств: виробничих кооперативів, колективних сільсько­господарських підприємств тощо.

Іншим інститутом господарського законодавства є група нор­мативних актів, які регулюють правове становище об'єднань підприємств: асоціацій, корпорацій, концернів, консорціумів тощо.

Загальний порядок створення і державної реєстрації об'єд­нань підприємств регулюється ГК (об'єднань кооперативів у сільському господарстві — Законом «Про сільськогосподарсь­ку кооперацію»). До цього правового інституту входять також декрети Кабінету Міністрів України та укази Президента Ук­раїни про об'єднання підприємств окремих галузей (вугільної промисловості; зв'язку; транспорту та дорожнього господар­ства; електроенергетичних підприємств; нафтової, газової, наф­топереробної промисловості та нафтопродуктозабезпечення). Сюди відносять і відповідні локальні акти: засновницькі до­говори, статути об'єднань.

Об'єднання підприємств створюються відповідно до вимог антимонопольного законодавства України, зокрема, Закону від 11 січня 2001 р. «Про захист економічної конкуренції».

Фундаментальним інститутом господарського законодавства є система нормативних актів, які на основі Закону України від 7 лютого 1991 р. «Про власність» регулюють відносини щодо управління (володіння, користування) нерухомим майном у на­родному господарстві. До цього інституту (крім ГК) входять нормативні акти:

- про управління державною власністю. Це в основному укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів, які деталізують положення статей 31—39 (про державну власність) Закону України «Про власність». Стосовно державного сектора ці акти встановлюють правовий режим державного майна, яке знаходиться у господарському віданні державних підприємств або оперативному управлінні казенних підприємств та дер­жавних установ;

- про оренду державного та комунального майна;

- про приватизацію державного майна.

________________________________________________________

¹ Відомості Верховної Ради України. — 1997. — № 39. — Ст. 261.

² Там само. — 1996. — № 19. — Ст. 80.

Окремим важливим інститутом господарського законодав­ства є інститут господарського договірного (контрактного) права. Значення його обумовлене тим, що інститут господарсь­кого зобов'язання і господарського договору є фундаменталь­ним для всіх видів господарських відносин. Діюча система законодавства про договірне господарське право грунтується на кодифікованих законах і нормативних актах про окремі види договорів. Кодифіковані акти — це: Господарський та Цивіль­ний кодекси України, що містять норми про зобов'язальне право, окремі види зобов'язань, господарські договори. До цього інституту належать також кодифіковані закони і підзаконні акти України і Союзу РСР, якими регулюються окремі види договорів (поставки — Положенням про поставки продукції виробничо-технічного призначення та Положенням про по­ставки товарів народного споживання; підряду на капітальне будівництво — Законом України від 18 вересня 1991 р. «Про інвестиційну діяльність»1; концесії — Законом України від 16 липня 1999 р. «Про концесії»2.

Законодавство про регулювання ринків капіталу, яке грун­тується на Законі «Про власність», охоплює такі основні зако­ни і декрети:

- Закон України від 20 травня 1999 р. «Про Національний банк України»3, яким визначено юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації Національного банку України;

- Закон України від 7 грудня 2000 р. «Про банки і банкі­вську діяльність»4, який визначає структуру банківської систе­ми, економічні, організаційні і правові засади створення, діяль­ності, реорганізації і ліквідації банків;

- Закон України від 12 липня 2001 р. «Про фінансові по­слуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»5;

- Закон України від ЗО жовтня 1996 р. «Про державне регу­лювання ринку цінних паперів в Україні»1, який визначає пра­вові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні;

_______________________________________________________

¹ Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 47. — Ст. 646.

² Там само. - 1999. - № 41. - Ст. 372.

³ Там само. — 1999. — № 29. — Ст. 238.

⁴ Там само. — 2001. — № 5—6. — Ст. 30.

⁵ Там само. — 2002. — № 1. — Ст. 1.

- Закон України від 10 грудня 1997 р. «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні»2, який визначає правові основи обігу цінних паперів у Національній депозитарній системі та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні;

- Закон України від 18 червня 1991 р. «Про цінні папери і фондову біржу»3, який визначає умови і порядок випуску цінних паперів, а також регулює посередницьку діяльність щодо обігу цінних паперів в Україні;

- Декрет Кабінету Міністрів України від 17 травня 1993 р. «Про довірчі товариства»4, яким визначено поняття довірчого товариства, особливості його створення та діяльності;

- Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»5. Він установлює режим здійснення валютних операцій на те­риторії України, визначає загальні принципи валютного регу­лювання, повноваження державних органів і функцій банків та інших кредитно-фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відно­син, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства;

- Указ Президента України від 19 лютого 1994 р. «Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії»6. Затверджене цим Указом Положення про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії визначає поняття інвестиційних фондів та інвести­ційних компаній, порядок створення та умови їхньої діяль­ності, здійснення державного контролю, а також заходи щодо захисту інтересів їхніх учасників.

- Закон України від 15 березня 2001 р. «Про інститути спіль­ного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)»7.

________________________________________________________

¹ Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 51. — Ст. 292.

² Там само. - 1998. - № 15. - Ст. 67.

³ Там само. - 1991. - № 38. - Ст. 508.

⁴ Там само. - 1993. - № 19. - Ст. 207.

⁵ Там само. - 1993. - № 17. - Ст. 184.

⁶ Урядовий кур'єр. — 1994. — 19 березня.

⁷ Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 21. — Ст. 103.

Законодавство про страхування (зокрема, Закон України від 7 березня 1996 р. «Про страхування»1) регулює відносини між страховиками (страховими компаніями, створеними у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств із додатковою відповідальністю) і страхувальниками (юридич­ними особами та дієздатними громадянами) щодо захисту май­нових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків) за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів (страхових внесків, страхових премій). Дія цього за­конодавства не поширюється на державне соціальне страху­вання.

Законодавство про захист економічної конкуренції, як атри­бут правової системи ринкового спрямування, представлене, в першу чергу, Законом України від 11 січня 2001 р. «Про за­хист економічної конкуренції», який визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження мо­нополізму в господарській діяльності і спрямований на забез­печення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

До нього належать також Закон України від 26 листопада 1993 р. «Про Антимонопольний комітет України», Закон Ук­раїни від 7 червня 1996 р. «Про захист від недобросовісної конкуренції», який визначає правові засади захисту господа­рюючих суб'єктів і споживачів від недобросовісної конкуренції, та інші нормативні акти.

Законодавство про зовнішньоекономічну діяльність. Основ­ним нормативним актом тут є Закон України від 16 квітня 1991 р. «Про зовнішньоекономічну діяльність», який регулює такі види зовнішньоекономічної діяльності: зовнішню торгів­лю; економічне і науково-технічне співробітництво; спеціалі­зацію та кооперацію виробництва, науки і техніки; економічні зв'язки в галузі будівництва; транспортні відносини; експеди­торські операції; надання різноманітних послуг; банківські (кре­дитні, розрахункові та ін.) операції. Окремі види зовнішньо­економічних операцій регулюються спеціальними законами: від 15 вересня 1995 р. (в редакції від 4 жовтня 2001 р.) «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічній діяльності»2; від 23 грудня 1998 р. «Про регулювання бартерних (товарообмінних) операцій у галузі зовнішньоекономіч­них відносин»1.

¹ Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 18. — Ст. 78.

² Там само. — 2002. — № 6. — Ст. 40.

Законодавство про нормативні документи (технічні норми) та умови їх застосування. Воно в основному представлене дек­ретами Кабінету Міністрів: від 8 квітня 1993 р. «Про держав­ний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відпо­відальність за їх порушення»2, від 10 травня 1993 р. «Про стандартизацію і сертифікацію»3, а також Законом України від 18 листопада 1997 р. «Про державне регулювання видобутку і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними»4та Законом України від 11 лютого 1998 р. «Про метрологію та метрологічну діяльність»5.

Зазначене законодавство:

- встановлює правові основи державного нагляду за додер­жанням стандартів, норм і правил суб'єктами підприємниць­кої діяльності (підприємцями), визначає їхню відповідальність за порушення цих стандартів, норм і правил;

- спрямоване на захист інтересів народного господарства і громадян України, має на меті сприяння науково-технічному і економічному прогресу на основі використання результатів вимірювань гарантованої точності, виражених у тих одини­цях, що допускаються до застосування, і створення сприятли­вих умов для розвитку міждержавних зв'язків;

- визначає правові та економічні основи систем стандарти­зації та сертифікації, встановлює організаційні форми їхнього функціонування на території України;

- встановлює правові основи державного контролю за ви­добуванням, виробництвом, використанням, обігом, обліком і зберіганням дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контролю за операціями з ними.

________________________________________________________

¹ Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 5—6. — Ст. 44.

² Там само. - 1993. - № 23. - Ст. 247.

³ Там само. - 1993. - № 27. - Ст. 289.

⁴ Там само. - 1998. - № 9. - Ст. 34.

⁵ Там само. - 1998. - № 30-31. - Ст. 194.

Читайте також:

1. Active-HDL як сучасна система автоматизованого проектування ВІС.
2. D. СОЦИОИДЕОЛОГИЧЕСКАЯ СИСТЕМА ВЕЩЕЙ И ПОТРЕБЛЕНИЯ
3. II. Бреттон-Вудська система (створена в 1944 р.)
4. III. центральная нервная система
5. ISO9000. Як працює система управління якістю
6. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
7. IV. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ І ЗАКОНОДАВСТВА.
8. IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ВИВЧЕНОГО
9. The educational system of Great Britain (Система освіти Великобританії)
10. V. СИСТЕМА ПОТОЧНОГО ТА ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ
11. V. Систематизація і узагальнення нових знань, умінь і навичок
12. V. Узагальнення та систематизація знань учнів.

Переглядів: 589