Загальна характеристика державності.

Італійська республіка розташована на півдні Європи, на Апенінському півострові. Граничить з Францією, Швейцарією, Австрією і Словаччиною. Територія — 301,3 тис. кв. км. Населення — 57,2 млн чоловік.

Сучасна італійська держава бере свій початок з XIX в., коли відбувався процес національно-політичного об'єднання. Ще 1848 року у королівстві Сардині-П'ємонт була введена перша конституція, відома в історії як Альбертинський статут. Після об'єднання Італії 1861 року ця конституція була поширена в усій державі в цілому. Згідно з тим актом підсилювалася форма державного правління у вигляді обмеженої монархії, що згодом трансформувалася в парламентарну монархію.

Після приходу до влади фашистів (1922 р.) ця форма правління формально збереглася, хоча сам парламент згодом був ліквідований.

Формально залишалася в силі й Конституція 1848 року, однак державний лад був кардинально змінений рядом законів, прийнятих у 1922—1928 pp. Ці закони встановили інститут так званої корпоративної держави.

Після другої світової війни за результатами референдуму, проведеного у червні 1946 року, була ліквідована монархія і встановлена республіканська форма правління.

Нова Конституція Італії була прийнята на урочистому засіданні Установчих зборів 22 грудня 1947 року 453 голосами, проти було подано 83 голоси. 27 грудня 1947 року Конституція була промульгована Тимчасовим главою держави І. Бономі, а з січня 1948 року вона набрала чинності.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Об'єднання Німеччини.	\|	Конституція

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.