Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Класифікація управлінських рішень

Класифікація рішень необхідна для визначення загальних підходів до їх розробки, реалізації й оцінки, що дозволяє підвищити їхню якість, ефективність і наступність. Вони можуть бути класифіковані найрізноманітнішими способами. Найбільш розповсюдженими є такі принципи класифікації:

1) за функціональним змістом;

2) за характером розв’язування завдань (сферою дій);

3) за ієрархією керування;

4) за характером організації розробок;

5) за характером мети;

6) через виниклі причини;

7) за вихідними методами розробок;

8) з організаційного оформлення.

Вони можуть бути класифіковані також з функціонального змісту, тобто стосовно загальних функцій керування, наприклад:

– рішення планові;

– організаційні;

– контролюючі;

– прогнозуючі.

Звичайно, такі рішення торкаються тією чи іншою мірою усіх функцій керування, однак у кожній із них можна виділити основне ядро, пов’язане з якоюсь основною функцією.

Інший принцип класифікації пов’язаний із характером розв’язуваних завдань:

– економічних;

– організаційних;

– технологічних;

– технічних;

– екологічних та ін.

Найчастіше рішення пов’язані не з одним, а з безліччю завдань, які мають комплексний характер.

За рівнем ієрархії систем керування виділяють рішення на рівні системи, підсистеми, а також на рівні окремих елементів системи. Звичайно, ініціюються загальносистемні рішення, які потім доводяться до елементарного рівня, однак можливий і зворотній варіант.

У залежності від організації розробки рішень виділяються:

– одноосібні;

– колегіальні;

– колективні.

Перевага щодо способу організації вироблення рішень залежить від багатьох причин: компетентності керівника, рівня кваліфікації колективу, характеру завдань, ресурсів і т. п.

За характером цілей прийняті рішення можуть бути представлені як:

– поточні (оперативні);

– тактичні;

– стратегічні.

Рішення через причини поділяються на:

– ситуаційні, пов’язані з виникаючими обставинами;

– за розпорядженням вищих органів;

– програмні, пов’язані з включенням даного об’єкта керування у визначену структуру програмно-цільових відносин чи заходів;

– ініціативні, пов’язані з проявом ініціативи системи (у сфері виробництва товарів, послуг, посередницької діяльності);

– епізодичні й періодичні, які випливають з періодичності виробничих процесів у системі.

Важливим класифікаційним підходом служать методи розробки рішень. До їх числа можна віднести:

– графічні, з використанням графоаналітичних підходів (мережних моделей і методів, стрічкових графіків, структурних схем, декомпозиції великих систем);

– математичні методи, які припускають формалізацію уявлень, відносин, пропорцій, термінів, подій, ресурсів;

– евристичні, пов’язані з широким використанням експертних оцінок, розробки сценаріїв, ситуаційних моделей.

За організаційним оформленням рішення поділяються на:

– тверді, які однозначно задають подальший шлях їх втілення;

– орієнтуючі, які визначають напрямок розвитку системи;

– гнучкі, які змінюються відповідно до умов функціонування і розвитку системи;

– нормативні, які задають параметри протікання процесів у системі.

Оскільки рішення приймаються людьми, то їхній характер багато в чому несе на собі відбиток особистості менеджера, причетного до їх прояви на світ. У зв’язку з цим прийнято розрізняти врівноважені, імпульсивні, інертні, ризиковані й обережні рішення.

Врівноважені рішення приймають менеджери уважно і критично стосовно до своїх дій, висунутих гіпотез та їх перевірки. Звичайно, перш ніж приступити до ухвалення рішення, вони мають сформульовану вихідну ідею.

Імпульсивні рішення, їх автори легко генерують найрізноманітніші ідеї у необмеженій кількості, але не в змозі їх перевірити, уточнити, оцінити. Тому рішення виявляються недостатньо обґрунтованими і надійними, приймаються «знаскоку», «ривками».

Інертні рішення стають результатом обережного пошуку. У них навпаки контрольні й уточнюючі дії переважають над генеруванням ідей, тому в таких рішеннях важко знайти оригінальність, блиск, новаторство.

Ризиковані рішення відрізняються від імпульсивних тим, що їх автори не мають потреби в ретельному обґрунтуванні своїх гіпотез і якщо упевнені в собі, можуть не боятися будь-яких небезпек.

Обережні рішення характеризуються старанністю оцінки менеджером усіх варіантів, надкритичним підходом до справи. Вони більш інертні, не відрізняються новизною й оригінальністю.

Перераховані види рішень приймаються, в основному, в процесі оперативного керування персоналом. Для стратегічного і тактичного керування будь-якої підсистеми системою менеджменту приймаються раціональні рішення, засновані на методах економічного аналізу, обґрунтування й оптимізації.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Розділ 10. Сутність і складові процесу КЕРУВАння	\|	Що таке управлінське рішення?

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.