Перелік показників при сертифікації кормів

Види кормів

Санітарно-гігієнічний контроль за заготівлею, зберіганням і якістю кормів.

Контроль за доброякісністю кормів і правильним їх використанням повинен бути у центрі зору зооветеринарних працівників.

При заготівлі основну увагу звертають на своєчасність збирання сіна та соломи в найкоротші строки – сіно скошують у фазі бутонізації та на початку цвітіння, а злакових трав – при виході їх у трубку і на початку колосіння. Тривалість заготівлі не повинна перевищувати 10–12 днів.

При польовому цвітінні під дією сонця, опадів і ферментаційних процесів у скошеній траві втрачається приблизно 30–50% найцінніших поживних речовин і до 90% каротину.

Краще, коли зелену масу в покосах лише прив'ялюють до вологості 35–45%, а потім досушують у скиртах або сховищах до вологості 15–18% за допомогою активного вентилювання.

Ефективним є приготування трав'яного борошна, гранулювання та брикетування грубих кормів – в 1кг міститься 0,7–0,8 к.од., 80–95 г перетравного протеїну й до 30мг каротину.

При закладці силосу чи сінажу використовують багаторічні трави (бобові) у фазі бутонізації, а злакові – у фазі колосіння. Основними є швидка й надійна ізоляція рослинної маси від проникнення повітря, а також оптимальна її вологість: для сінажу – 45–55%, для силосу – до 70%. Строк закладки не > 4 діб.

Останнім часом для консервації додають хімічні сполуки:

- органічні кислоти– мурашина, пропіонова, бензойна, сульфанілова, сорбінова;

- сухі сірковмісні сполуки— Na піросульфат і бісульфат.

У кукурудзяний силос для збагачення його протеїном додають карбамід або амонійні солі.

Коренебульбоплоди зберігають у сховищах, де t° підтримується в межах 0–3°С, відносна вологість – 80–90%.

Санітарно-гігієнічну оцінку якості різних видів кормів здійснюють за допомогою органолептичних і лабораторних методів.

Органолептичним методом визначають запах, смак, колір, консистенцію, структуру, однорідність та ін.

Лабораторними методами визначають вміст поживних і мінеральних речовин, вітамінів, а в силосі ще й загальну кислотність, наявність вільних кислот.

Одночасно корми досліджують на наявність отруйних речовин, механічних і хімічних домішок та шкідників.

Назва корму	Наявність показників безпеки
Корма рослинного походження: сіно, коренеплоди, зелені корма, бахчеві кормові, силос із зелених рослин	Токсичні елементи: Мідь, цинк, свинець, кадмій, ртуть, пестициди, нітрати, нітрити, отруйні рослини, масляна кислота.
Зерно злакових і зернових культур	Токсичні елементи: Мідь, цинк, свинець, кадмій, ртуть, пестициди, нітрати, нітрити, отруйні рослини, масляна кислота. Токсичність, металомарганцева домішка, мікроскопічні та головневі гриби, споринья, мікотоксини.
Жмихи, шроти, дріжджі, борошно, вітаміни, корма травині, штучно висушені та інші кормові продукти переробного підприємства	Токсичні елементи, металомарганцева домішка, синільна кислота, бактерії роду сальмонел, токсичність, мікотоксини.
Комбікорми, премікси, білково-вітамінні добавки.	Токсичні елементи, токсичність, металомарганцева домішка, споринья, спори головневих грибів, виділення мікроскопічних грибів, мікотоксини.

Якість кормів оцінюють за наступними показниками:

1. нешкідливість, безпечність, поживність;

2. доброякісність;

3. біологічна цінність.

При цьому необхідно враховувати загальнобіологічні закономірності обміну речовин – чим вищий рівень годівлі, тим вища продуктивність тварин і нижчі затрати.

Ветеринарно-санітарні вимоги і норми по шкідливості кормів і кормових добавок затверджуються у встановленому порядку та передаються залежно від вимог міжнародних організацій.

Для визначення якості кормів існують наступні методи:

1.Органолептичні– вади, зовнішній вигляд, колір, запах, цілісність видового складу, збереженість, фази вегетації.

2. Фізико-хімічні– вологість, ступінь подрібнення, сипучість, наявність піску, скла тощо.

3. Хімічні методи– оцінка поживності кормів (наявність різних органічних, мінеральних речовин, вітамінів), рН (кислотність), наявність токсинів, отрут (пестицидів, алкалоїдів).

4. Ветеринарно-біологічні– проведення мікробіологічних, мікологічних, паразитологічних, аліментарних проб на лабораторних і сільськогосподарських тварин. При цьому визначають вплив мікроорганізмів, грибів, гельмінтів на якість кормів і етіологію хвороб.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Санітарно-гігієнічні вимоги до кормоцехів, кормокухонь, обладнання та інвентарю.	\|	Види голодування у тварин

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.