Політичні вчення епохи Відродження

(середина ХІV - початок XVI століття)

Розвиток гуманістичних начал у політичній теорії, звільнення її від теології. Аналіз проблем прав та свобод людини, закону і держави, демократичного устрою суспільного життя. У центр уваги ставиться людина з її потребами та поглядами. Підставою для цього були економічні, духовні; розвиток науки, падіння впливу церкви, крах схоластичної системи. Ідеальною вважалася республіканська форма правління. Етапи розвитку політичної думки епохи Відродження.

1. Гуманістичний (середина ХІV– середина XV ст.). Характеризується протиставленням середньовічному геоцентризму інтересу до людини у її стосунках зі світом.

2. Неоплатонічний (середина XV - перша третина XVI ст.). Відзначається постановкою проблеми соціального буття.

Нікколо Макіавеллі (1469-1527) італійський державний діяч увійшов в історію політичної думки працею „Володар ", „Міркування на першу декаду Тіта Лівія", „Історія Флоренції"" та інші. У центр власного світобачення поставив людину з її інтересами та приватною власністю. Писав: „Людина швидше пробачить свого батька, ніж втрату майна ". Людський егоїзм вимагав створення держави. Розглядав державу, як певний політичний стан суспільства. Виділяв такі конституційні види влади: монархія, аристократія, демократія.

Ідеальним є змішаний тип влади. Можливість брати участь в управлінні державою надавалося монарху, знаті, народу.

У праці „Володар" змальовує образ правителя і дає йому право насильства за для могутності держави „необхідно бути лисицею, щоб розгледіти пастку; що володаря спершу повинні боятися, а потім любити." Розглядаючи політику стосовно до конкретного суспільства, Макіавеллі відзначав великий вплив на неї боротьби протилежних класів - простого народу й еліти, багатих і незаможних. Він ввів у науковий оборот один із ключових термінів політичної науки - держава, що, на його думку, означає політичний стан суспільства: відносини пануючих й підвладних, наявність організованої політичної влади, існування правових інститутів. От чому багато вчених вважають Н.Макіавеллі основоположником науки про політику, "батьком" буржуазної політології.

Заслуги Н.Макіавеллі:

• Відкинув схоластику, змінивши її раціоналізмом та реалізмом;

• Заклав основи політичної науки;

• Виступив проти феодальної роздробленості;

• Увів у політичний лексикон поняття „держава" та „республіка" у сучасному їх розумінні;

• Сформулював суперечливий, але вічний принцип „мета виправдовує засоби";

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Розвиток політичної думки Середньовіччя	\|	Політичні доктрини епохи Просвітництва

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.