Основні віхи політичної думки І половини XIX ст.

Теми доповідей і рефератів

Питання для обговорення

1. Зародження політичної думки Стародавнього Сходу. 2Політичні вчення античності.

3.Політичні думки і світоглядні ідеї Стародавнього Риму. 4.Політичні думки епохи Відродження. 5.Розвиток політичної думки ХVІІ-ХVПІ ст.

1. Політичне вчення Г.В. Гегеля. 2.Розвиток ідеї соціалізму у ХVІІ-ХVПІ ст.

Тема № 3 Політична думка Нового і Новітнього часу.

План

1. Основні віхи політичної думки XIX ст.

2. Розвиток теорії утопічного соціалізму.

3. Політичні вчення II половини XIX ст.

4. Основні політичні школи і напрямки сучасності.

Велика французька революція проклала шлях для розвитку капіталізму в Західній Європі. Прогрес нових суспільних відносин прискорився зі здійсненням промислового перевороту-переходу від мануфактури до машинного виробництва. Відбулися докорінні зміни в політичній сфері суспільства: утверджувалися політичні права і свободи, створювалися інститути конституціалізму і політичного представництва, приймалися відповідні конституції. Провідним ідеологічним напрямком стає лібералізм, який проголошує найвищою цінністю свободу, обґрунтовує ідеї недоторканості особи і приватної власності, вільної підприємницької діяльності, невтручання держави в економіку тощо.

Найвідомішими представниками ліберального напрямку західноєвропейської думки XIX ст.. є Б.Констан, А.Токвіль, І.Бентам.

Алексіс де Токвіль (1805-1859) французький публіцист. Найвідоміша його праця „Про демократію в Америці». В центрі уваги вченого були проблеми демократії. Не ототожнював поняття рівності зі свободою, а вважав основою демократії єдність рівності і свободи. Загрозою демократії є надмірна централізація державної влади. Для встановлення свободи і демократії в цілому необхідні представницька форма правління, поділ влади, місцеве самоврядування, забезпечення свободи друку, створення суду, приватна власність.

Ієремії Бентпама (1748-1832) . У своїх працях „Фрагменти про владу», „Принципи законодавства « виходив з того, що сенс людської діяльності складають отримання задоволення та уникнення страждань, а найвагомішим критерієм оцінки будь-яких явищ є їхня користь. В центр ідеї лібералізму виносив не свободу , а інтерес й безпеку особи. Заперечував природні права людини. Обстоював республіканський устрій держави з поділом влади на законодавчу, виконавчу й судову.

Буржуазні політико-правові вчення першої половини ХІХ ст. розвивалися в боротьбі з однієї сторони з феодальними доктринами держави й права, з іншого боку – з ідеями соціалістів-утопістів. Поняття «Утопія» походить від назви однойменної книги Т.Мору й у перекладі означає «місце благословенне, але не існуюче».

Відмінна риса політико-правових поглядів утопістів полягає в тому, що у своїх поданнях про державний устрій вони намагалися виходити не з існуючих реалій, об’єктивного руху суспільних законів, а зі створених ними комуністичних ідеалів, бачення яких у кожного з авторів було різним.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Політичні доктрини епохи Просвітництва	\|	Етапи розвитку утопічного соціалізму

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.