Інституційні механізми монетарної політики Європейського союзу

Цілі грошово-кредитної політики у країнах ЄС у 1998 р.

Таблиця 5.2.

Країна	Монетарний цільовий орієнтир	Цільовий орієнтир у сфері валютного курсу	Цільовий орієнтир інфляції
Бельгія	-	Х	-
Люксембург	-	Х	-
Данія	-	Х	-
Німеччина	Х	-	-
Фінляндія	-	-	Х
Франція	Х	Х	-
Греція	Х	-	-
Велика Британія	-	-	Х
Ірландія	-	Х	-
Італія	Х	-	-
Нідерланди	-	Х	-
Австрія	-	Х	-
Португалія	-	Х	-
Швеція	-	-	Х
Іспанія	-	Х	Х
ЄСЦБ	Х	-	Х

Монетарна (кредитно-денежная) політика (monetary policy) представляє собою один із видів стабілізаційної або антициклічної політки (поряд з фіскальною, зовнішньоторговельною, структурною валютною та іншими), спрямованою на згладжування економічних коливань. Метою стабілізаційної монетарної політики держави виступає забезпечення: стабільного росту цін; повної зайнятості ресурсів; стабільність рівня цін; рівновага платіжного балансу.

До складу ЄСЦБ входить ЄЦБ і національні центральні банки всіх держав членів ЄС. Вираз «Євросистема» означає ЄЦБ і НЦБ тих держав – учасниць, які ввели у себе в обіг євро.

Сьогодні існує два різних поняття «Євросистема» та ЄСЦБ. Таке розмежування зумовлено тим, що окремі країни – члени ЄС не перейшли на єдину європейську валюту. Відтак, поняття Єврозона означає простір, який складається з держав – членів ЄС, які вже ввели в обіг євро.

Головним завданням ЄСЦБ є підтримання цінової стабільності. Для забезпечення цінової стабільності, ЄСЦБ повинна сприяти проведенню загальної економічної політики Співтовариства, з метою досягнення наступних цілей:

Ø досягнення високого рівня зайнятості;

Ø досягнення стійкого не інфляційного росту;

Ø досягнення високої конкурентоспроможності та конвергенції економіки.

Забезпечення цінової стабільності – важливий вклад, який може внести грошово-кредитна політика у створення сприятливих економічних умов і досягнення високого рівня зайнятості.

На Євросистему покладено наступні основні завдання:

Ø формування і практична реалізація грошово-кредитної політики в Єврозоні;

Ø проведення валютних операцій;

Ø забезпечення достатніх валютних резервів держав – членів і управління ними;

Ø сприяння безперебійному функціонуванню платіжних систем.

ЄЦБ здійснює збір статистичної інформації необхідної для виконання Євросистемою покладених на неї завдань від національних урядів, або безпосередньо від економічних суб’єктів. Крім того, Євросистема покликана сприяти послідовному проведенню політики органами, які відповідають за здійснення пруденційного нагляду[1] за діяльністю кредитних установ і за забезпеченням стабільної фінансової системи.

За згодою ЄЦБ, НЦБ можуть приймати участь у міжнародних валютно-фінансових організаціях. При цьому, ЄЦБ визначає форми участі Євросистеми у міжнародній співпраці.

Розробка, проведення і практична реалізація грошово-кредитної політики здійснюється двома керівними органами ЄЦБ: Радою керуючих ЄЦБ і Виконавчою радою ЄЦБ. Третій керуючий орган ЄЦБ – це Гральна Рада.

В обов’язки Ради керуючих ЄЦБ входять:

· прийняття рішень, необхідних для забезпечення виконання завдань, покладених на Євросистему;

· формування грошово-кредитної політики в Єврозоні.

Формування грошово-кредитної політики для Єврозони включає в себе прийняття рішень, які стосуються «проміжних цілей грошово-кредитної політики, ключових процентних ставок і створення резервів» у Євросистемі.

Виконавча рада:

· здійснює грошово-кредитну політику у відповідності до директивних вказівок і рішень Ради керуючих, з ціллю цього надає необхідні інструкції НЦБ в Єврозоні;

· відповідає за поточні справи ЄЦБ;

· приймає на себе повноваження делеговані йому Радою керуючих.

Генеральна рада покликана сприяти:

· координації грошово-кредитної політики (держав – членів, які ще не запровадили євро) з метою забезпечення цінової стабільності;

· збору статистичної інформації;

· проведенню необхідної підготовчої роботи по встановленню жорстко – фіксованих обмінних курсів для валют країн – членів, які не перейшли на євро.

Значення грошово-кредитної політики та переваги цінової стабільності.

Вплив грошово-кредитної політики на економіку можна охарактеризувати таким чином: центральний банк – єдиний емітент банкнот і єдине джерело банківських резервів, тобто він володіє можливістю поповнення грошової бази. Завдяки цій монополії, центральний банк може впливати на кон’юнктуру грошового ринку та регулювати короткострокові процентні ставки.

В короткотерміновій перспективі, коли своїми діями ЄЦБ викликає зміни процентних ставок грошового ринку, включаються відповідні механізми і починають реагувати економічні суб’єкти, що в кінцевому значенні, здійснює вплив на динаміку таких економічних показників, як обсяг виробництва і ціни. Цей процес відомий як «трансмісійний механізм грошово-кредитної політики», що представляє собою складне явище.

Слід відмітити, що в довгостроковій перспективі, тобто після того, як економіка переналаштувалась на новий ритм, зміна кількості грошей в економіці (за інших рівних умов) проявляється у зміні загального рівня цін, що викликає постійні зміни таких реальних показників, як обсяг виробництва або рівень безробіття. Зміна обсягу грошей в обігу в кінцевому випадку представляє собою зміни одиниці виміру, яка жодним чином не впливає на всі інші показники.

В довгостроковій перспективі центральний банк не може впливати на темпи економічного росту шляхом зміни грошової маси. З цього можна зробити висновок, що в кінцевому результаті інфляція представляє собою прояв монетарного характеру.

Мета забезпечення цінової стабільності пов’язана з підтримкою загального рівня цін в економіці і недопущення, як затяжної інфляції, так і затяжної дефляції. Цінова стабільність зростає зростанню економічної активності і зайнятості декількома шляхами.

Оскільки Рада керуючих ЄЦБ відповідає за прийняття рішень з питань грошово-кредитної політики для підтримання цінової стабільності, важливо представити яким чином грошово-кредитна політика впливає на зміну цін. Процес за допомогою якого вирішення питань грошово-кредитної політики практично впливає на економіку, в цілому, називається передаточним (трансмісійним) механізмом грошово-кредитної політики. Окремі ланки за якими передаються «імпульси» грошово-кредитної політики, отримали назву «каналів передаточного механізму».

Основні канали передаточного механізму грошово-кредитної політики у спрощеній схематичній формі зображені в лівій частині рисунку 5.1. Ланцюжок причинно-наслідкових зв’язків, який вибудовується між рішеннями у сфері грошово-кредитної політики та цінами починається зі зміни офіційних відсоткових ставок, які встановлюються центральним банком для власних операцій. Такі операції передбачають надання грошових коштів банкам. Банківська система має потребу у грошових коштах, емітованих центральним банком, для задоволення потреб населення в готівці, проведення небанківських розрахунків і виконання вимог, які стосуються формування мінімальних резервів на рахунках центральних банків. Враховуючи монопольне право центрального банку на формування грошової бази, він може встановлювати будь-яку процентну ставку для своїх операцій. Оскільки, своїми рішеннями ЦБ впливає на вартість ліквідних активів для банківської системи, то банки перекладають свої витрати на клієнтів шляхом підвищення відсоткових ставок на кредитні ресурси.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Критерії валютно-фінансової інтеграції та конвергенції	\|	Фінансова система та фінансова політика ЄС

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.