Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

ТЕМА 8. СУКУПНІ ВИДАТКИ ТА ЕКОНОМIЧНА РIВНОВАГА

8.1. СУКУПНІ ВИДАТКИ: ДВА ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ РІВНОВАЖНОГО ВВП

Поняття "сукупні видатки" використовувалося для визначення величини валового внутрішнього продукту за видатковим методом.

Сукупні видатки — це загальна сума видатків усіх покупців на кінцеві товари і послуги, вироблені національною економікою.

Сукупні видатки мають дві форми прояву — натурально-речову та вартісну. Натурально-речова форма відбиває структуру кінцевих товарів і послуг, які виробляє національна економіка і які купують населення, підприємства, уряд та іноземці. Натурально-речова структура сукупних видатків охоплює, по-перше, споживчі блага, призначені для задоволення особистих та інших невиробничих потреб; по-друге, капітальні блага та виробничі послуги (наукові дослідження і розробки, спрямовані на поліпшення технології виробництва; зв'язок; економічна інформація тощо).

Вартісна структура сукупних видатків охоплює грошові видатки всіх покупців на купівлю кінцевих товарів і послуг, вироблених у країні. У змішаній економіці сукупні видатки за своєю вартісною структурою складаються з чотирьох компонентів — споживчих видатків домогосподарств (С), валових інвестицій (У), державних закупівель товарів і послуг (G) та чистого експорту (X), тобто:

АЕ = С + І+G + X,

де АЕ — сукупні видатки.

Одні компоненти сукупних видатків відносно стабільні, змінюються повільно (наприклад, споживчі видатки), інші — динамічніші і своїми змінами спричиняють коливання ділової активності. Це насамперед стосується інвестицій, які є найбільш мінливим компонентом сукупних видатків. Унаслідок зміни інвестиційних або інших видатків та сукупних видатків загалом змінюється обсяг національного виробництва, рівень зайнятості або рівень цін в економіці. Отже, кількість вироблених товарів і послуг і рівень зайнятості або рівень цін в економіці залежать від сукупних видатків.

Якщо сукупні видатки є меншими за ті, що достатні для купівлі ВВП, виробленого за повної зайнятості, фактичний рівень безробіття буде вищим за природний. Економіка переживатиме спад, зростатиме вимушене безробіття. Якщо сукупні видатки перевищують ті, які достатні для купівлі ВВП, виробленого за повної зайнятості, загальний рівень цін в економіці зростатиме.

Для аналізу впливу зміни сукупних видатків на стан національної економіки застосовують поняття "рівноважний рівень виробництва". Рівноважний рівень національного виробництва — це такий обсяг виробництва, який індукує сукупні видатки, достатні для купівлі даного обсягу виробництва товарів і послуг.

Умову досягнення рівноважного ВВПу національній економіці відбиває рівняння:

С + І + G + Х = У*,

де У* — рівноважний реальний ВВП.

Дотримання цієї умови означає досягнення макроекономічної рівноваги на товарних ринках країни.

У макроекономіці склалися два підходи до визначення рівноважного ВВП:підхід "видатки — обсяг виробництва" (грунтується на зіставленні сукупних видатків і реального ВВП)та підхід "витікання — ін'єкції (грунтується на зіставленні витікань із потоку "видатки — доходи" та ін'єкцій до цього потоку). Для простоти аналізу рівноважного ВВПприпустімо:

1. В економіці наявні надлишкові виробничі потужності та вимушене безробіття. Тому зростання сукупних видатків збільшує обсяг виробництва, а не рівень цін.

2. Усі заощадження здійснюють домогосподарства (в реальній дійсності заощаджують і ділові підприємства). Тому джерелом інвестицій виступають лише особисті заощадження.

3. Амортизація і чисті факторні доходи, зароблені в країні, є нульовими. Тому валові інвестиції дорівнюють чистим інвестиціям.

4. Економіка країни закрита, приватна, тобто немає експортно-імпортних операцій і відсутній державний сектор. Тому сукупні видатки містять лише споживання та інвестиції, тобто АЕ = С + І.

Із припущень 3 та 4 випливає, що ВВП, національний дохід, особистий дохід і використовуваний дохід дорівнюють один одному. Це означає: якщо ВВП країни становить 300 млрд. грн., то домогосподарства отримують у своє розпорядження саме дохід у 300 млрд. грн., який вони використовують для споживання та заощадження.

Підхід "видатки—обсяг виробництва" ґрунтується на зіставленні сукупних видатків та реального ВВПкраїни. За відсутності експортно-імпортних операцій та державного секторарівноважний - ВВП(У*) дорівнює С + І.

Підхід "витікання—ін'єкції" грунтується на зіставленнівитікань з потоку "видатки—доходи" та ін'єкцій у цей потік.

Витікання — це будь-яке витрачання доходу не для купівлі вироблених у країні кінцевих товарів і послуг. Витікання з потоку видатки—доходи відбуваються через заощадження, податки та iмпорт.

Ін'єкція — це будь-яке доповнення до споживчих видатків на купівлю продукції, вироблену всередині країни. Ін'єкціями є інвестиції, державні закупівлі товарів і послуг та експорт.

У підході "видатки — обсяг виробництва" увагу акцентуємо на тому, що безпосереднім визначником рівноважного обсягу виробництва й зайнятості є сукупні видатки. Це — прямий підхід до визначення рівноважного ВВП. На відміну від нього, підхід "витікання—ін'єкції" є непрямим. Проте він має свої переваги: вказує на нерівність сукупних видатків та реального ВВП за всіх обсягів виробництва, крім рівноважного.

1. Фактичні інвестиції — це сума запланованих інвестицій танепередбачених змін інвестицій у запаси.

8.2. МУЛЬТИПЛІКАТОР І АКСЕЛЕРАТОР

Сукупні видатки та рівноважний ВВП рідко залишаються сталими. Розглянемо, чому і як відбуваються їхні зміии.

Сукупні видатки та рівноважний ВВП можуть змінюватисявнаслідок змін у споживанні, заощадженнях або інвестиціях.

Ефект мультиплікатора – це багаторазовий вплив, якийзміна інвестиційних або інших видатків чинить на рівноважний ВВП. Мультиплікативний ефект властивий не лише інвестиційним видаткам, а й іншим видам видатків – споживчим видаткам, державним закупівлям товарів і послуг та експорту.

Мультиплікатор = зміна реального ВВП / зміна у видатках.

Мультиплікатор – це відношення зміни рівноважного ВВП до змінив інвестиціях або в будь-якому компоненті сукупних видатків; число, на яке треба помножити зміну в будь-якому компоненті сукупних видатків, щоб визначити підсумкову зміну рівноважного ВВП.

Мультиплікатор, котрий обчислюють як обернену величину до граничної схильності до заощадження, називають простим. Простий мультиплікатор відображає вплив на рівноважний ВВП витікань із потоку “видатки-доходи” лише у формі заощаджень. На відміну від цього повний, або складний, мультиплікатор відображає вплив на рівноважний ВВП усіх можливих видів витікань (заощаджень, імпорту, податків).

Ефект мультиплікатора має важливе практичне значення. В процесі здійснення урядом монетарної(кредитно-грошової політики) або фіскальної бюджетно-податкової)політики відбуваються зміни в певному або одночасно декількох компонентах сукупних видатків. Урахування ефекту мультиплікатора дає змогу кількісно оцінити, як саме позначаються ці зміни на рівноважному ВВП країни.

.В аналізі процесу встановлення рівноважного ВВП та причин його можливих змін розглядалися автономні, незалежні від обсягу національного виробництва інвестиції. Автономні інвестиції, які здійснюються у вигляді початкових ін'єкцій, внаслідок ефекту мультиплікатора спричиняють багаторазову зміну реального ВВП. Своєю чергою зростання реального ВВП, як свідчить практика, стимулює збільшення інвестицій. Економічне зростання і підвищення рівня зайнятості активізують інвестиційну діяльність підприємців: виникають похідні інвестиції.

Похідні інвестиції — це інвестиції, породжені зростанням реального ВВП. Похідні інвестиції накладаються на автономні й прискорюють економічне зростання, що називають ефектом акселератора.

Ефект акселератора — це прискорення економічного зростання внаслідок похідних інвестицій.

8.3. ВПЛИВ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ Й ДЕРЖАВНОГО СЕКТОРА НА РІВНОВАЖНИЙ ВВП

Досі, розглядаючи умови досягнення рівноважного ВВП, ми не брали до уваги зовнішню торгівлю і державний сектор. Тепер з'ясуємо, як ці сектори впливають на рівноважний ВВП.

Економіка більшості країн є відкритою, отже, вони експортуютьта імпортують певні товари і послуги. Тому одним із компонентів сукупних видатків виступає чистий експорт — різниця між експортом та імпортом товарів і послуг. Чистий експорт є додатною величиною, коли експорт перевищує імпорт, і має від'ємне значення, коли імпорт більший за експорт. Додатний чистий експорт збільшує, а від'ємний — зменшує сукупні видатки на купівлю національного продукту країни. Тому додатний чистий експорт стимулює збільшення реального ВВП, тоді як від'ємний спричиняє його зменшення.

Експорт сприяє збільшенню сукупних видатків на купівлю національного продукту країни, бо певна його частина споживається за кордоном. Завдяки експорту реальний ВВП країни та кількість робочих місць у країні зростають. Імпорт, як зазначалося, означає витікання з потоку "видатки—доходи", тому він зменшує сукупні видатки на купівлю національного продукту країни.

Загальний вплив зовнішньої торгівлі на сукупні видатки в країні залежить від чистого експорту. Додатний чистий експорт збільшує сукупні видатки порівняно з їх величиною у закритій економіці, в якій немає експортно-імпортних операцій, а отже збільшує реальний ВВП країни. Від'ємний чистий експорт знижує сукупні видатки порівняно з рівнем видатків у закритій економіці, а отже, зменшує реальний ВВП.

На активність країни у світовій торгівлі, а разом з тим на її чистий експорт, впливають такі чинники:

економічне піднесення в інших країнах. Збільшення реального ВВП та доходу в інших країнах дозволяє їхнім торговельним партнерам збільшувати свій експорт. Тому кожна країна зацікавлена в економічному зростанні своїх торговельних партнерів;

митні й немитні бар'єри. Якщо певна країна встановлює високі митні й немитні бар'єри, ціни імпортних товарів і послуг зростають, а їх імпорт країною та відповідно експорт іншими країнами скорочується. Зрештою, виробництво у країнах-експортерах скорочується. Тому політика протекціонізму несприятливо позначається на світовій торгівлі та економічному розвиткові в глобальному вимірі;

динаміка валютних курсів. Знецінення валюти країни означає, що ціни вітчизняних продуктів, виражені в іноземних валютах, знизилися. Це стимулює купівлю продуктів, вироблених у цій країні, за кордоном. Тому експорт країни збільшується і зменшується імпорт, а відтак зростає її чистий експорт. Якщо економіка країни перебуває у фазі спаду, зниження курсу національної валюти стимулює збільшення її чистого експорту та сукупних видатків. Це сприяє зростанню реального ВВП та зайнятості. Навпаки, поцінування валюти країни підвищує ціни її продуктів в іноземній валюті, а тому стримує їх купівлю за кордоном. Тому експорт країни зменшується, а імпорт — зростає. Якщо економіка країни перебуває у фазі повної зайнятості, поцінування її валюти й зумовлене цим скорочення чистого експорту та сукупних видатків загалом стримуватимуть розвиток інфляції.

На сукупні видатки та реальний ВВП впливає також державний сектор. Вплив державного сектора відбувається передусім через державні закупівлі товарів і послуг та податки. Для простоти аналізу впливу державного сектора на сукупні видатки та рівноважний ВВП виходимо з таких припущень:

1. Державні закупівлі товарів і послуг не впливають на видатки домогосподарств. Інакше кажучи, державні закупівлі не переміщують функцій споживання, заощадження та інвестицій.

2. Чисті податкові надходження (податки мінус трансфери) формуються за рахунок особистих податків. Хоча використовуваний дохід зменшується на величину податкових надходжень держави, валовий внутрішній продукт, національний дохід та особистий дохід залишаються рівними між собою.

3. Рівень цін в економіці незмінний, аж поки не зазначено інше.

Аналiзуючи вплив державних закупівель на рiвноважний ВВП, припускаємо, що податки відсутні, а державні закупівлі становлять 20 млрд. грн. за кожного можливого рівня ВВП. Задопомогою таблиці, можна показати, що внаслідок наявності державних видатків рівноважний ВВП зростає.

Збалансований державний бюджет — це бюджет, за якого державні видатки та податки одночасно зростають або зменшуються на однакову величину.

"ВВП - розриви" відображають невідповідність між фактичними видатками і видатками за повної зайнятості. Якщо фактичнісукупні видатки менші, ніж видатки за повної зайнятості, фактичний розрив ВВП менший за природний. У національній економіці простежується спад виробництва, зростає безробіття і виникає рецесійний розрив. Якщо сукупні видатки перевищують видатки за повної зайнятості, фактичний ВВП більший за природний. У національній економіці починають зростати ціни — має місце інфляційний розрив.

Рецесійний розрив виникає тоді, коли фактичні видатки менші, ніж ті, що достатні для купівлі ВВП, виробленого за повної зайнятості. Інфляційний розрив простежується тоді, коли фактичні видатки більші, ніж ті, що достатні для купівлі ВВП, виробленого за повної зайнятості.

Рецесійний розрив — це вертикальний відрізок, на який має переміститися вгору лінія сукупних видатків, щоб рівноважний ВВП підвищився до рівня природного.

Інфляційний розрив — це вертикальний відрізок, на який має переміститися вниз лінія сукупних видатків, щоб рівноважний ВВП знизився до рівня природного.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Підсумки	\|	Підсумки

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.