Підсумки

1. Споживання — це видатки на придбання товарів і послуг для задоволення потреб людей. Заощадження і тією частиною використовуваного доходу, що не витрачається на споживання. Використовуваний дохід є основним чинником, що визначає величину споживання і заощадження домогосподарств. Видатки на споживання та заощадження зростають, коли збільшується використовуваний дохід, і скорочуються, коли використовуваний дохід зменшується. Окрім використовуваного доходу, на споживання впливають інші чинники, зокрема майно споживача, його майбутній сподіваний дохід тощо.

2. Рівень використовуваного доходу, за якого не заощаджують і не витрачають попередніх заощаджень, називають точкою нульового заощадження, або пороговим доходом. Криву, яка відображає зв'язок між споживанням і використовуваним доходом, називають функцією споживання. Функція заощадження виражає зв'язок між заощадженнями і використовуваним доходом.

З Середня схильність до споживання (АРС) — це частка споживання у використовуваному доході. Гранична схильність до споживання (МРС}— це величина додаткового споживання, яку викликає додаткова одиниця використовуваного доходу. Для порівняння вартості грошей у часі використовують поняття поточної вартості. Поточна вартість майбутнього доходу — це та сума грошей сьогодні, яка створить майбутній дохід за наявних процентних ставок. Зведення майбутнього доходу до поточної вартості здійснюють за допомогою дисконтування. Джон М. Кейнс описав поведінку споживача трьома постулатами. Гранична схильність до споживання коливається в інтервалі від нуля до одиниці;середня схильність до споживання зі зростанням доходу знижується; поточний дохід є визначальним чинником споживання. Аналіз статистичних даних за короткостроковий період підтвердив постулати Кейнса. Проте дослідження даних про споживання у довгостроковому періоді не виявило тенденції до зниження середньої схильності до споживання зі зростанням доходу.

4.Інвестиції — це вкладення у капітал, тобто видатки на виробництво і нагромадження капітальних благ. Сукупність рішень та відповідних дій, скерованих на перетворення заощаджень у інвестиції, називають інвестиційним процесом, або інвестиційною діяльністю. Є підстави для виділення п'яти типів інвестиційного процесу: ринково-орієнтованого, банківсько-орієнтованого, програмно-орієнтованого, корпоративно-орієнтованого і директивно-керованого.

5.Для характеристики інвестицій використовують різні напрями їх аналізу, зокрема визначають рівень інвестування, структуру інвестування та віддачу на інвестиції. Рівень інвестування в національну економіку — це відношення валових інвестиції до ВВП, виражене у відсотках. Розрізняють виробничу, технологічну, відтворювальну та територіальну структуру інвестування. Для визначення ефективності інвестицій здійснюють проектний аналіз.

6.У ринковій економіці інвестиційні видатки дуже нестабільні. Найважливішими чинниками мінливості інвестицій є тривалий термін використання капітальних благ, нерегулярність нововведень, мінливість сподівань .Обвал інвестиційних видатків у вітчизняній економіці є результатом дії двох груп чинників — успадкованої залежності економіки України від економіки інших країн та прорахунків уряду в регулюванні інвестиційного процесу. Уряд повинен стимулювати внутрішню інвестиційну діяльність.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
СПОЖИВАННЯ І ЗАОЩАДЖЕННЯ	\|	ТЕМА 8. СУКУПНІ ВИДАТКИ ТА ЕКОНОМIЧНА РIВНОВАГА

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.