Антиконкурентні дії органів влади, місцевого самоврядування, адміністративно - господарського управління і контролю

Державна політика у сфері розвитку економічної конкуренції та обмеження монополізму в господарській діяльності полягає у здійсненні заходів щодо демонополізації економіки, фінансової матеріально-технічної, інформаційної, консультативної та іншої підтримки суб'єктів господарювання, які сприяють розвитку конкуренції. Реалізація вказаної політики покладена на органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи адміністративно- господарського управління та контролю.

До даних органів влади відповідно до Закону України «Про захист економічної конкуренції» (далі Закон) належать: міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим, державні органи, що здійснюють регулювання діяльності суб'єктів природних монополій, ринку цінних паперів, державні органи приватизації. Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення та місцеві органи виконавчої влади.

До органів адміністративно-господарського управління та контролю належать: суб'єкти господарювання, об'єднання, інші особи в частині виконання ними функцій управління або контролю в межах делегованих їм повноважень органів влади чи органів місцевого самоврядування.

Надані законом повноваження центральних органів влади, місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління дозволяють приймати рішення, які можуть мати негативні наслідки для конкуренції. Законодавець, намагаючись передбачити їх настання, статтею 15 вказаного Закону встановив перелік заборон на дії даних органів, які можуть обмежувати конкуренцію на товарних ринках.

Відповідно до легального визначення, антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління і контролю, є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), дача письмових або усних вказівок, укладення угод або будь- які інші дії або бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління і контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження або спотворення конкуренції. Дане визначення вказане у ч.1 ст.15 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

У ч. 2 ст. 15 вказаного Закону передбачено перелік антиконкурентннх дій органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління і контролю, яким, зокрема, визнаються:

—заборона або перешкоджання створенню нових підприємств або здійснення підприємництва в інших організаційних формах в будь-якій сфері діяльності, а також встановлення обмежень на здійснення окремих видів діяльності, на виробництво, придбання або реалізацію певних видів товарів;

— пряме або опосередковане примушення суб'єктів господарювання до вступу до асоціацій, концернів, міжгалузевих, регіональних або інших форм об'єднань або здійснення концентрації суб'єктів господарювання в інших формах;

—пряме або опосередковане примушення суб'єктів господарювання до пріоритетного укладення договорів, першочергового постачання товарів певному колу споживачів або першочергового їх придбання у певних продавців;

— будь-яка дія, спрямована на централізований розподіл товарів, а також розподіл ринків між суб'єктами господарювання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації або закупівель або за колом споживачів або продавців;

— встановлення заборони на реалізацію певних товарів з одного регіону країни в інший або надання дозволу на реалізацію товарів з одного регіону в інший за визначеного обсягу або при виконанні певних умов;

— надання окремим суб'єктам господарювання або групам суб'єктів господарювання пільг або інших переваг, що ставлять їх у привілейоване становище відносно конкурентів, що призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження або спотворення конкуренції;

—дія, в результаті якої окремим суб'єктам господарювання або групам суб'єктів господарювання створюються несприятливі або дискримінаційні умови діяльності в порівнянні з конкурентами;

— дія, якою встановлюються не передбачені законами України заборони і обмеження самостійності підприємств, у тому числі з придбання або реалізації товарів, ціноутворення, формування програм діяльності і розвитку, розпорядження прибутком.

Варто підкреслити, що наведений у ч. 2 ст. 15 Закону «Про захист економічної конкуренції» перелік заборонених дій органів влади не має вичерпного характеру, оскільки генеральна заборона, що міститься в ч. 1 ст. 15 Закону, стосується будь-якого обмеження, усунення або спотворення конкуренції.

Також у законодавстві, а саме в ст. 16 вказаного Закону, міститься заборона — органам влади та органам місцевого самоврядування делегувати окремі владні повноваження об'єднанням, підприємствам та іншим суб'єктам господарювання, якщо це призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.

Під заборону також підпадають дії чи бездіяльність органу влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), що полягають у схиленні суб'єктів господарювання, інших органів до порушень законодавства про захист економічної конкуренції, створенні умов для вчинення таких порушень чи їх легітимації.

Як свідчить практика та аналіз теоретичних позицій науковців що займалися дослідженням даної проблеми, головною причиною антиконкурентних дій є об'єднання в особі одного органу функцій державного управління та господарської діяльності. За таких умов природним є бажання цих органів створити своїм підрозділам привілейовані умови в порівнянні з іншими підприємцями, які займаються аналогічною діяльністю. Антиконкурентні дії органів влади, місцевого самоврядування та адміністративно-господарського управління і контролю залишаються одним із найпоширеніших видів порушень антимонопольного законодавства. Це пояснюється повільними темпами відходу частини державних органів, особливо регіонального і місцевого рівня, а також різних об'єднань, від адміністративних методів керування, їх прагненням перекласти труднощі економічної кризи на плечі підприємців. Традиції командно- адміністративної системи, бажання частини керівників тримати під безпосереднім контролем діяльність підприємств незалежно від форм власності, правовий нігілізм, рецидиви якого все ще мають місце, призводить до обмеження законних прав деяких підприємців і наданню неправомірних переваг іншим, невиправданих заборон і обмежень підприємницької діяльності. І як доречно зазначається, що вказане вище об'єднання в особі одного органу владних повноважень і господарських функцій, яке закріплене законодавчими актами і має об'єктивну основу в перехідний період — на сьогодні не може бути швидко усунене державою.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Антиконкурентні узгоджені дії	\|	Контроль за концентрацією суб'єктів господарювання

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.