Розробка програм як провідний напрямок вивчення психології в європейській школі.

У 70-ті роки програми з психології для шкіл стають предметом наукових досліджень. До кінця 80-х рр. було вже близько 200 різноманітних програм з викладання психології в школі.

Прикладом програми, орієнтованої на особистісний і соціальний розвиток школярів, є, наприклад, Пасторальна програма, яка активно впроваджувалася у школах Англії. Вона активно розроблялася групою оксфордських дослідників в кінці 70-х років у дусі ідей гуманістичної психології. Ця програма вважається перспективною, оскільки методологічною підставою є «прагнення підсилити гуманістичну, загальнолюдську спрямованість шкільного виховання...». Пасторальна програма розрахована на 5 років навчання в середній і старшій школі і припускає також роботу з вчителями. Вона спрямована на впровадження психологічних знань в процес навчання в загальноосвітній школі, містить систему конкретних психологічних знань, основні методи, засоби і форми, а також концептуальні ідеї. Пасторальна програма не є програмою навчання в традиційному розумінні, що припускає наявність певного понятійного змісту і строгого проходження процедури питань - відповідей на уроках. Одна з центральних ідей програми – уявлення авторів про те, що мислення й свідомість формуються і розвиваються під впливом досвіду, що дозволяє їм розглядати учення як процес засвоєння знань через досвід.

В рамках цієї програми увага акцентується на розвиток умінь, орієнтованих на себе, а саме: уміння самопрезентації, самооцінка, критичне та аналітичне мислення, досягнення поставлених завдань, розвиток внутрішнього контролю. Також програма передбачає формування умінь, орієнтованих на інших: комунікація, емпатія, кооперація, підтримка, допомога, дружба, лідерство, позитивна взаємодія в групі. Значна увага відводиться умінню навчатися, профорієнтації.

Іншим прикладом практично орієнтованої програми, яка також розроблялася у 70-80-х роках, є авторська програма навчання психології Керол Оллред. Вона розроблялася протягом 20 років і до кінця 80-х років завоювала визнання більш ніж у 1000 шкіл США і Канади. Програма призначена для учнів від 5-6 до 11-12 років. Навчальний курс включає основи психологічних знань про себе та оточуючих, розвиває навички психічної і фізичної саморегуляції дитини, формує психологічно грамотні уявлення про шляхи подолання труднощів міжособистісного спілкування в сім'ї, з однолітками і дорослими, знайомить дитину з багатством внутрішніх станів і переживань людини, відкриває доступ до раціонального використання своїх емоційних і інтелектуальних можливостей, утворює свого роду унікальний підручник психічного здоров'я для дітей.

Основними поняттями курсу є: почуття відповідальності за власну поведінку, уміння позитивно спілкуватися, чесне ставлення до самого себе, самовдосконалення.

Програма націлена на формування умінь розпоряджатися власними ресурсами, до яких відносять відчуття часу, талант, енергію, думки, почуття, дії, вміння використовувати гроші та речі.

Також багато уваги приділяється питанням впливу емоцій на життя людини. Спеціальні уроки присвячені роботі з такими почуттями: гнів, заздрість, гордість, занепокоєність, страх, одинокість, вдячність, любов.

Під час розгляду поняття «Уміння позитивно спілкуватися» діти засвоюють конкретні практичні способи позитивного ставлення до інших - повага, емпатія, дружба, доброта, співробітництво, позитивна налаштованість.

Сутність ідеї, яку засвоюють діти в ході програми – психічне здоров'я потребує уміння підтримувати в гарній формі свій фізичний та інтелектуальний стан, контролювати їх, спираючись на емоційні стани, пов’язані з хорошим настроєм, задоволенням, енергією.

У 1992 році відбулася значна подія в історії викладання психології як наукової дисципліни в американських школах. Психологія була включена в число предметів, за якими для школярів проводилися університетські програми. Ввести в число цих предметів психологію було дуже важко. Це було пов'язано з тим, що вона розглядалася офіційними органами як курси пристосування до життя і була не схожа на науково-орієнтовані курси, типові для коледжів і університетів. Курси такого типу і екзамени з психології сьогодні дуже популярні серед старшокласників.

2.2 Історія викладання психології на Україні та в Росії. Перші спроби викладання психології (XIX ст.). Психологія як предмет з'явилася в навчальних планах російських гімназій вперше на початку XIX століття.

У статуті 1804 року відносно реформації системи освіти було зазначено, що гімназії з цієї миті стають самостійними середніми навчальними закладами. Вони мали подвійну мету: підготувати до навчання в університеті і дати закінчену освіту тим, хто не мав наміру продовжувати у вищому навчальному закладі.

Згідно цьому статуту, в програму гімназій вводилося обов'язкове викладання психології, логіки, філософії, права, естетики та етичної філософії. Вводилася штатна посада старшого вчителя філософії й політичній економії. В рамках чотирирічного курсу в гімназіях того часу він повинен був викладати цілий комплекс предметів, у тому числі й психологію.

Копіюючи програму зарубіжної середньої школи, укладачі статуту не враховували реальних можливостей вітчизняної системи навчання. А можливості ці були дуже обмеженими. На початку XIX сторіччя ще не склалася сама наука психологія, не було кваліфікованих педагогів, не було підручників, а головне не було відповідної підготовки учнів. Це відносилося не тільки до філософії і психології, але й до інших предметів.

Навчання давалося гімназистам важко. Особливо слабким було викладання філософії і психології. Навчання не було пов'язане з реальним життям. Основна діяльність учнів зводилася до заучування. У зв’язку з відсутністю підручників викладачам доводилося удаватися до диктування матеріалу, який необхідно було засвоїти. Міністерство освіти замовило спеціальний підручник, який був написаний і випущений професором Харківського університету Людвігом Якобом у 1812 році. Підручник був рекомендований Головним правлінням училищ як керівництво для гімназій.

Психологія для гімназії починалася з введення, яке містило такі розділи: «Поняття про психологію»; «Порядок, джерела і користь експериментальної психології; «Література»; IV-«План цієї учбової книги». Крім введення в книзі були три розділи: 1-«Про єство людини взагалі; II-«Розгляд сил душевних»; III- «Про різні стани у різних людей».

Зміст першої навчальної книги з психології містив матеріал, що відповідав рівню розвитку тодішньої психології. У книзі підкреслювалася роль експерименту: Якоб був пропагандистом емпіричної психології.

Проте проблема забезпечення навчальною літературою залишалася, також були відсутні кваліфіковани вчителі, що призвело до переробки навчального плану. У 1819 році Головне правління училищ випустило додаткові правила, згідно яким психологія, так само як естетика та етика, виключалася з навчального плану. А з 1828 року з навчального процесу гімназій були виключені всі філософські предмети.

Таким чином, перша спроба введення психології як навчального предмету в курс середньої школи виявилася невдалою.

Проте елементи психологічних знань продовжували викладатися в курсах словесності й літератури. Прикладом цього може служити, наприклад, книга Глагольова «Умоглядні й досвідні підстави словесності»(1834). У ній, зокрема, трактувалися наступні питання: «Про здібності душі», «Про таланти художника, поета і взагалі письменника», «Про потрійність цілей і предметів красномовства, що виводиться з трьох сил розуму».

Перша частина шкільного підручника М. Чистякова «Нарис теорії витонченої словесності» (1842) містить міркування про душу та її прояви, про витонченість та її види: фізично-висока, етично-висока, грандіозна, чудово виконана і т. д.).

Назва книги Плаксина «Навчальний курс словесності з додаванням попередніх понять про людину взагалі, про її пізнавальні сили, про властивості і зв'язки думок, теорії витончених мистецтв і прикладів у всіх пологах прозаїчних і поетичних творів» вже характеризує роль психологічних знань в характеристиці основних елементів словесності.

У 50-х роках психологія часто викладалася в рамках курсу логіки. Строго обкресленої програми цього курсу спочатку не існувало. Зміст курсу визначався змістом навчального посібника. А навчальні посібники складалися таким чином, що частина книги відводилася і елементам психології. Показовий в цьому відношенні курс логіки, складений Орестом Новицьким під назвою «Коротке керівництво до логіки з попереднім нарисом психології». Книга по розпорядженню Міністерства народної освіти була прийнята як навчальне керівництво в гімназіях Київського округу.

У введенні автор указує на необхідність попереднього ознайомлення з психологічними поняттями. Цьому ознайомленню відводиться 60 сторінок, тобто третина всієї книги. Спочатку автор дає уявлення про життя людської душі взагалі, потім переходить до характеристики приватних проявів і здібностей душі.

Розділ перший присвячений пізнавальним здібностям, до яких відноситься сім видів: зовнішнє відчуття; внутрішнє відчуття, або самопізнання; здатність уявлень (сприйнятливість, пам'ять, спогад); фантазія, або уява; розум; досконалість і недоліки пізнавальних здібностей. У другому розділі йдеться про чуттєві здібності: тілесно-духовні відчуття і чисто-духовні відчуття. Третій розділ присвячений бажаним здібностям: тілесний вираз волі; природне розташування; вільна воля; характер. Фактично, в цій вступній частині курсу логіки надається короткий курс психології.

Ще одним напрямом викладання психологічних знань у XIX сторіччі була філософія. Вона час від часу з'являлася в програмі російської середньої школи, а потім зникала з неї.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Викладання психології в Європі у ХХ столітті.	\|	Післядипломна психологічна освіта.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.