Розвиток теоретичних підходів щодо аналізу ринку праці

Ретроспективно, при аналізі ринку праці, можливо виділити основні теоретичні підходи, які були в кінцевому вигляді сформовані в XIX -ХХ-му століттях.

Класична модель

Класична теорія зайнятості практично одне з перших вдалих пояснень сутності виникнення безробіття в системі ринку праці. Водночас, творці цієї теорії, а її витоки йдуть до класиків політичної економії А.Сміта та Д.Рікардо, не надавали значної ролі теорії зайнятості та вважали, що безробіття не є серйозною економічною проблемою. Подальші розробки в цьому напрямку обумовили формування класичної теорії "цінової рівноваги" (А.Маршалл, А.Пігу), яка виходить з того, що основним регулятором праці є заробітна плата (ціна праці). За умов існуючої конкуренції в ринковому середовищі вона гнучко змінюється і прагне до свого рівноважного рівня, коли обсяг ринкового попиту на працю дорівнює обсягу її пропозиції.

Проблема безробіття і дефіциту трудових ресурсів у цій моделі вирішується за допомогою механізмів ринкового саморегулювання, а саме:

1. В умовах, коли пропозиція праці перевищує попит, тобто спостерігається безробіття, то загострюється конкуренція з боку безробітних за вільні робочі місця. В роботодавців є вибір працівників, і вони можуть найняти їх за значно нижчими ставками заробітної плати. Зниження ціни праці відбуватиметься доти, доки витрати роботодавців на заробітну плату не стануть такими низькими, що вигідно буде найняти всіх працівників, які запропонували свої трудові послуги. Ринок праці в такому разі повертається до стану рівноваги.

2. У разі, коли запит на працю перевищує його пропозицію, посилюється конкуренція між роботодавцями. Право вибору переходить до найманого. Вони пропонують свої трудові послуги лише в обмін на вищі ставки заробітної плати. Ефект конкуренції проявляється доти, доки витрати роботодавця на заробітну плату не можуть досягнути свого максимального рівня і не почнуть завдавати збитків. На ринку не залишається жодного роботодавця, який би був би згодний сплачувати працівникам заробітну плату вищу за ринкову. Знову встановлюється рівновага, яка була раніше порушена.

У класичній моделі ринку праці як випливає з вищенаведеного, неможливі ні вимушене безробіття, ні тривалий дефіцит праці, що не зовсім відповідає наявним реаліям.

Неокласична модель

Неокласична модель - її дотримувалися неокласики (А.Маршал, А.Пігу, Дж.Пері, Р.Холл, Д.Гілдер, А.Лафер) згідно з цією концепцією ринок праці діє на основі цінової рівноваги, тобто регулятором ринку є ціна робочої сили (заробітна плата), що регулює запит та пропозицію робочої сили. Якщо запит перевищує пропозицію то працівники пропонують свої послуги за вищі ставки заробітної плати і роботодавці вимушені плати вищу заробітну плату від ринкової. І навпаки, коли пропозиція перевищує запит виникає безробіття і тут роботодавці наймають працівників за нижчими ставками.

Кейнсіанська модель

Концепція зайнятості Дж.Кейнса (англійський економіст, державний діяч, основоположник найвідомішої течії економічної думки - кейнсіанство), активно використовує принцип мультиплікатора. Мультиплікатор - коефіцієнт, який характеризує співвідношення між агрегатною величиною та її структурною частиною, ступінь позитивного зворотного зв'язку - впливу однієї величини (вхідної) на іншу (вихідну) у керованій системі. Виходячи з цього підходу, було показано, що початкове збільшення державних інвестицій створює "первинну" зайнятість певної кількості працівників даного виробництва. Витрати цих працівників на споживчі товари (їх споживчий попит) стимулюють розвиток виробництва і вторинну зайнятість, тобто збільшення робочих місць в галузях, де виробляються споживчі товари. Співвідношення між загальним і первинним збільшення зайнятості має назву "мультиплікатора зайнятості".

Дж.Кейнс довів нереальність абсолютної гнучкості заробітної плати, оскільки наявні спроби роботодавців до її зниження спричиняють адекватний опір найманих працівників. Виходячи з означеного, він вважав за доцільне ґрунтуватись на факті незмінності заробітної плати.

Прихильники цього підходу пропонують різні практичні заходи для зростання зайнятості, серед яких: державна підтримка приватного бізнесу, кредитування і фінансування підприємств за рахунок держбюджету, зменшення норми проценту, проведення політики контролю за інфляцією. Остання в умовах стабільних цін набирає форми короткотермінової політики "грошових імпульсів" і має підтримувати попит на трудові ресурси (рис. 1.4).

Рис. 1.4. Взаємозв'язок зростання грошової пропозиції та зайнятості

Отже, фундаментальним регулятором ринку праці в кейнсіанській моделі є держава, яка впливає на сукупний попит на товари і послуги. Кейнсіанці виходять з того принципу, що ціна робочої сили жорстко фіксується і практично не змінюється протягом тривалого часу. Ціна не є регулятором ринку, тому вона має бути внесена зовні державою. Через важелі зниження або збільшення сукупного попиту, тобто виробництва, держава ліквідує нерівновагу на ринку праці, а значить забезпечує повну зайнятість.

Монетаристський підхід

Монетаристи (зокрема, американський економіст М. Фрідмен) та їх прихильники, спираються на класичну економічну теорію, обстоюють можливість досягнення макроекономічної стабільності і довготермінової рівноваги лише за умови повністю вільних конкурентних ринків – гнучкими цінами і заробітної платою без втручання держави, монополій або профспілок. Центральною категорією монетаристської моделі ринку праці є "природний рівень безробіття".

Фахівці з питань праці вважають, що внаслідок недостатньої гнучкості ринку праці на ньому, як правило є як дефіцит праці, так і його надлишок, вакантні місця виникають у наслідок змін попиту на працю. Нова техніка, скажімо, потребує нових знань, нових професій, вищої кваліфікації., і доки роботодавець шукає необхідних працівників зберігається дефіцит праці

Не меншій критиці монетаристів підлягає і соціальна політика держави, яка спрямована на регулювання ринку праці. Реалізуючи різні програми на підтримку безробітних, держава, на їх погляд часто лише посилює незайнятість населення.

Можливості ринкового механізму на думку монетаристів спотворюються діями профспілок. Підтримка ними вимог робітників про підвищення рівня заробітної плати змушує підприємців скорочувати промислові інвестиції, а отже - і кількість нових робочих місць, рівень безробіття починає перевищувати "природний показник", а безробіття стає вимушеним.

Школа інституціоналістів

Школа інституціоналістів основну увагу приділяє аналізу професійних і галузевих розбіжностей в структурі робочої сили і відповідних рівнів заробітної плати. Інституціоналісти відходять від макроекономічного аналізу і намагаються пояснити характер ринку праці, особливостями динаміки галузей та професійно-демографічних груп.

Марксистька теорія

Марксистська теорія розглядає ринок праці як ринок, особливого виду, а його особливість підкреслюється різницею товару "робоча сила" та фізичного капіталу. Так, якщо в процесі праці робоча сила створює вартість, то решта видів ресурсів лише переносяться на нову вартість самою працею. А тому ринок праці, загалом підкоряючись загальним ринковим закономірностям, має свої характерні особливості, оскільки робоча сила як суб'єктивний фактор виробництва, будучи товаром, може водночас активно впливати на співвідношення попиту та пропозицію і на свою ринкову ціну.

Наведений вище аналіз найбільш відомих підходів, шкіл та концепцій, які знайшли поширення в світовому економічному середовищі, дає підставу стверджувати, що вони лише характеризують окремі елементи ринку праці, але не дають повної та адекватної картини механізму його функціонування. Слід підкреслити, що більшість з цих концепцій базується на припущеннях про те, що:

> ринок праці можливо порівняти з іншими ринками, а параметри робочої сили як товару раз і назавжди задані та незмінні;

> продуктивність праці людини заздалегідь відома і залежить тільки від її особистих зусиль в конкретних умовах;

> лише заробітна плата служить для працівника адекватною оцінкою його праці й відображенням ступеня його задоволенням своїм становищем в безпосередньому виробництві на ринку праці.

"Класичної" поведінки слід очікувати і від тих працівників, послуги, яких в умовах ринкової економіки, навпаки, користується підвищеним попитом і відповідно оплачуються (банківські працівники, юристи, менеджери).

Але умов для створення "класичного" ринку праці в Україні занадто мало. Так, в кінці ХХ-го століття посилились тенденції щодо прихованого безробіття. Практично не був задіяний механізм банкрутства підприємств. Останні підживлюються за рахунок кредитної емісії держави, штучно зберігаючи робочі місця. Заблокованими були й спроби стимулювати галузеву та регіональну мобільність ринку праці, масове вивільнення надлишкової робочої сили з відповідною професійною переорієнтацією та інші заходи, передбаченні Законом України "Про зайнятість населення" (інститут прописки, нестача житла, стрімке зростання цін на послуги, пов'язані з переїздом на нове місце проживання) значно обмежують трудову рухомість населення. Зберігається фіксованість й заробітної плати. Зміцнення позицій окремих профспілок, з одного боку і об'єднання підприємців, з другого, посилюють монополістичні тенденції щодо купівлі-продажу послуг праці.

Не значно більше підстав для провадження "кейнсіанської" моделі зайнятості. Так, процеси, що відбуваються на ринку праці, зокрема, вивільнення певної частини населення, лише на перший погляд поєднанні з падінням національного виробництва, а сучасне безробіття не є циклічним кейнсіанським безробіттям. Річ у тому, що кризові явища в українській економіці не відповідають поняттю економічного циклу як такого. Вони є, насамперед, Результатом розриву господарських зв'язків, у тому числі міждержавних, зростання цін на сировину і енергоносії, невиправданої конверсії, непродуманої 1 суперечливої в багатьох випадках політики урядових інституцій та інших факторів.

Неможливо очікувати "кейнсіанського" ходу подій і від кредитної політики держави. Кредитна емісія сьогодні супроводжується підвищенням процентних ставок. Вона стала постійним і суттєвим фактором інфляції і зменшення реальних доходів населення в кінці ХХ-го століття.

Не "спрацьовує" і основна "монетаристська" категорія - природний рівень безробіття. Якщо структурні зміни в економіці призводять до масових переміщень працівників, стимулюючи фрикційне безробіття, підвищують його природний рівень, то зменшення реальних доходів активізує населення до пошуків основної і додаткової праці, навпаки знижує природну норму безробіття.

Схематично вплив базових факторів на ринок праці в Україні в сучасний період зображено на рис. 1.5.

Рис. 1.5. Визначальні фактори впливу на зайнятість

Отже, проблеми зайнятості і безробіття не можуть вирішуватись ізольовано від загальних проблем національного виробництва. їх треба розробляти в комплексі з політикою доходів, грошово-кредитною і інфляційною політикою. Найреальніше для України початку ХХІ-го століття, очевидно формування власної нерівноважної моделі ринку праці, яка не виключає можливості відхилення фактичної заробітної плати від рівноважної в умовах регулювання попиту і пропозиції за активної участі державних інституцій.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Мобільність робочої сили та сегментація ринку праці	\|	ВИСНОВКИ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.