Грошова система Візантії

З падінням Константинополя в 1453 р. відійшла в небуття Візантія — не просто одна із держав на карті, але цілий світ, який був складовою епохи в історії людства. Залишились монети — свідки і нерозлучні супутники величі й занепаду цього світу, перемог і поразок на довгому шляху від народження до смерті…

Дивовижно, але перші значні колекції візантійських монет виникли тільки в ХІХ ст. І це при тому, що збирати антики почали ще на зорі Відродження! Цікавість до них зростала по мірі того, як європейцям відкривалась грандіозність візантійської християнської цивілізації, множились розкопки давньохристиянських пам’яток Північної Африки і Близького Сходу, Греції та Туреччини. Матеріальна й духовна спадщина Візантії поверталась з кожною новою розчищеною іконою, відкритою мозаїкою, прочитаним рукописом, знайденою монетою. Однаково суворо дивляться з них лики Христа і Богоматері, однаково величні фігури святих і ангелів, які постають пліч-о-пліч з земними володарями імперії, — образи, які прийшли з минулого, але звернені у вічність.

Спонуки до збирання візантійських монет бувають різні. Комусь хотілось би збирати ікони, рукописи або ювелірні вироби Візантії. Але оскільки такої можливості у людини немає, вона колекціонує візантійські монети. І монети не розчаровують своїх прихильників художніми та іконографічними цінностями зображень, які вони несуть.

Візантія була справжнім мостом між народами і цивілізаціями, країнами і періодами. І візантійська тематика має багато виходів в суміжні області нумізматики.

Неможливо провести чіткої межі між римською і візантійською монетними системами, як не можна однією межею відділити Візантійську імперію від Римської. Візантія була Другим Римом, Римською імперією середньовіччя, її правителі були законними наступниками Августа, які чеканили по тому же праву монету зі своїм іменем і портретами.

«Обличчям» візантійської нумізматики є найбільш прославлена монета європейського середньовіччя — солід. Його історія починалася ще в античності. На четвертому столітті існування Римської імперії Костянтин Великий дарував своїм підданим нову монетну систему — останню загальноримську, з золотим солідом, срібним міліаренсом і мідним фоллісом замість староримських ауреуса, денарія (антонініана) і сестерція. Ця система базувалась на римському фунті — лібрі. У Візантії була прийнята й інша його назва — літра. Цей фунт дорівнював близько 327 г. Стандартна золота монета — солід, або по-грецькому номізма, чеканились із розрахунку 72 штуки із 1 фунта золота. Кількість дорогоцінного металу вимірювалась каратами, які мали ваговий еквівалент 0,2 г золота. Констянтиновий солід містив 24 карати. Саме на обігу повноцінної золотої монети, яка залишалася багато століть без змін (тобто без погіршення), базувалась грошова система вже Візантійської імперії. Включно до ХІ ст. солід виправдовував свою назву, тому що по-латинському solidus означає міцний, надійний, і був світовою валютою. «Всі народи вели торгівлю за допомогою візантійського соліда, який приймався скрізь від одного краю землі до іншого, і був предметом здивування для всіх людей і всіх держав, так як такої монети в інших державах не було», — написав у VI ст. відомий купець-мандрівник Косьма Індікоплов.

Золотий солід був символом багатства і матеріального благополуччя імперії. Косьма розповідає, що, глянувши на нього і порівнявши з перською срібною драхмою, далекий індійський правитель промовив: «насправді римляни (тобто візантійці) блискучі, могутні і мудрі!». Навіть араби, які завоювали візантійський Схід, допускали вільний обіг на своїх територіях візантійської монети «з ім’ям і зображенням» християнських імператорів. Перший арабський чекан був наслідування візантійському (так званий «арабо-візантійський»), і лише поява в самому кінці VII ст. на золотих і срібних монетах імперії неприйнятного для ісламського світу зображення Христа стала приводом для виготовлення власної монети Халіфату.

В наслідування візантійським солідам давньоруські князі Володимир, Святополк, Ярослав почали чеканити власну монету в Х-ХІ ст. — златники і срібляники. Перші руські золоті монети копіювали, наскільки це було можливим, соліди, прикрашені традиційним для того часу образом Христа Пантократора.

І зараз соліди є прикрасою будь-якої підбірки давніх монет. Деякі колекціонери надають перевагу збиранню тільки їх, що, варто відзначити, економічно досить виправдано. Ціни на основну масу візантійських монет коливаються від 200 до 500 доларів. Візантійське золото — це не тільки соліди, історія яких закінчується в ХІ ст., але й іперперсни XII-XIV ст., які відрізнялися від солідів формою, вагою і пробою металу.

Основну масу колекційних монет складають мідні фолліси і срібні гексаграми і міліарісії. Виклавши їх в хронологічний ряд, можна спостерігати, як поступово відбувається розставання з римсько-античними традиціями в імператорській символіці і портреті, як в легендах на зміну переможним гаслам приходять смиренні звернення до Христа, як сама титулатура правителів доповнюється ствердженням їх благочестя і православ’я.

Монети ІХ-ХІ ст. відрізняються особливим багатством і різноманітністю іконографічних типів. Їх можна назвати еталонними, які з найбільшою повнотою втілюють ідею візантійської теократії. Одну сторону монети займає державна символіка, іншу — християнська, представлена будь-яким знаком хреста, або святим ликом-образом.

Cписок використаної літератури:

1. Булава Л.М. Нумізматика й боністика України (з основами теорії й історії грошей). — Полтава: ПДПУ, 2006.

2. www.antik.ru

3. www.ru.wikipedia.org

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Ласкариди і Палеологи	\|	Монети Візантії

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.