ДЕГЕНЕРАТИВНІ ЗАХВОРЮВАННЯ СУГЛОБІВ

Загальні питання. Хронічне дегенеративне захворювання суглобів Virchov називав деформуючим артритом, Muller - деформуючою артропатією; також використовувалися назви "сухий хронічний артрит", "остеоартрит" і "гіпертрофічний артрит". Будь-яка з цих назв вказує на одну з характерних особливостей процесу. Загально прийнятими залишились терміни "деформуючий артроз" та "остеоартроз".

Захворювання кістково-м'язової системи й сольові артропатії складають 830-940 випадків на 10 000 населення, при чому 20-45% хворих стають інвалідами. Таким чином в структурі захворюваності інвалідизуюча патологія опорно-рухового апарату виходить на третє місце (після серцево-судинних та онкологічних захворювань). Щороку в Україні реєструється майже 330000 первинних захворювань суглобів у дорослих і 15 000 у дітей, кожний 4-й ортопедичний хворий скаржиться на хронічний біль у суглобах, з них дві третини працездатного віку. Серед інвалідів - 60% осіб мають I та II групи інвалідності.

Структура суглобового хряща (за Benning - Hoff):

Поверхнева тангенціальна зона, що складається з дрібних круглих пласких клітин, які розміщені паралельно поверхні.

Перехідна зона складається з клітин неправильної круглої форми, що розташовуються великими площинами або групами.

Радіальна зона складається з поздовжених клітин, розташованих перпендикулярно поверхні, товщина цього шару визначає і товщину всього хряща.

Зона звапнення, що стикається з кістковою поверхнею. Клітини розташовані у гіаліновій основній речовині, з окремими клітинами та їх групами знаходяться волоконця.

На всьому протязі волоконця нагадують готичні своди, в середині яких розташовані клітини та групи клітин. Гіалінова основна речовина міцно склеює волоконця одне з одним і забезпечує скловидну гладеньку суглобову поверхню. Першою ознакою дегенерації суглобового хряща є розволокнення суглобової поверхні і втрата гладкості.

Під час навантаження система волокон утримує основну речовину, що пересувається і деформується. Суглобова западина має більш м'який хрящ, ніж суглобова голівка. Самим шкідливим є постійний тиск без руху і тиск на невелику ділянку.

Товщина хряща варіює від 0,2 до 6 мм і залежить від співвідношення тиску і тертя.

Будова суглоба.

Епіфізи кісток складають тверду основу суглоба, хрящ, що вкриває епіфізи, не має ні судин, ні нервів і живиться шляхом осмосу - безпосередньо всмоктуванням живильної рідини міжклітинною речовиною. В результаті цього загиблий суглобовий хрящ практично не регенерує.

Суглобова порожнина (вірніше, щілина) утворена суглобовою сумкою і суглобовими поверхнями кісток. Синовіальна оболонка є внутрішньою поверхнею суглобової капсули. Вона утворює багато складок, що містять жирову тканину та багато судин. Складки синовіальної оболонки виконують механічну та живільну функції.

Багата судинами синовіальна оболонка легко реагує на різні зміни кровообігу, особливо навколо суглоба. Холод, висока вологість, коливання барометричного тиску можуть викликати біль і бути причиною запалення (ірітативний синовііт).

У нормі синовіальна рідина (краплі в суглобі) має лужну реакцію (рН 8,8), при запаленні стає кислою (рН 5,6).

Інервація суглобів відбувається з двох джерел - спиномозковими та симпатичними нервами, особливо багато інервована синовіальна оболонка. Функціональні порушення з боку чутливих нервів, що інервують суглоб, у вигляді болю в суглобі можуть бути єдиною ознакою захворювання суглоба, що зветься артралгією. Це підтверджується ефективністю знеболюючої терапії.

Патофоморфологія захворювань суглобів.

При захворюваннях суглобів треба шукати два моменти: схильність та шкідливий фактор (травма, інфекція, застуда та ін.).

Особливе місце, з точки зору патогенезу, займають артрити, що виникають при захворюваннях і пошкодженнях центральної нервової системи, так звані артропатії.

Часто артрити є місцевим проявом загального захворювання (ревматизм, туберкульоз, шигельоз, тифи та ін.).

Дегенеративні зміни починаються з переродження хряща. Він втрачає скловидну гладкість, розволокнюється та розтріскуєтья, частинки його можуть вільно лежати в суглобі. Кістка під хрящем потовщується, на рентгенограмі ми бачимо ознаки субхондрального склерозу. В центральній частині суглобової поверхні хрящ гине, а по краям відновлюється його проліферативна активність.

Крім відновлення кісткоутворення, в субхондральному і в більш глибоких шарах утворюються порожнини, так звані кісти. Дрібні кісти розміщені ближче до поверхні, великі кісти розташовані більш глибоко. Часто кісти сполучаються з порожниною суглоба. Суглобова капсула потовщується, синовіальна оболонка також стає набряклою, гіперемованою та ворсинчастою: ворсинки різної величини, на ніжках, вдаються в порожнину суглоба.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Класифікації захворювань суглобів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.