Соціальна допомога дітям

Соціальна допомога дітям у Великобританії спрямована на: запобігання можливих фізичних, психологічних чи соціокультурних проблем в окремих дітей і дітей груп ризику; збереження, підтримку й захист нормального рівня життя і здоров'я дітей; сприяння дітям у розкритті їхніх внутрішніх потенціалів. До британських добродійних організацій, що займаються охороною дитинства, відносяться: Фонд допомоги дітям, Суспільство доктора Т. Барнарда, Національне суспільство захисту дітей від жорстокого поводження, Дитяче суспільство англіканської церкви.

Для хворих дітей і дітей-інвалідів створено спеціальні дитячі відділення трудотерапії в госпіталях графства Норфлок. Вік дітей-клієнтів відділення різний: від декількох місяців до 19 років. Трудотерапевти в галузі педіатрії головним завданням в своїй роботі вважають необхідність розвивати у дітей оптимальний рівень незалежності в повсякденному житті з погляду фізичного, психологічного і соціального. Трудотерапевти також допомагають інвалідам вести нормальне і цікаве культурне життя удома, навчатися професії в спеціальних денних центрах. Якщо в інваліда виникає необхідність виїхати з будинку, то департамент соціальних служб надає йому транспорт (автомобіль, або міні-автобус, або автомобіль з гідравлічним ліфтом).

Інтерес викликає британська практика реалізації державних програм зайнятості молоді. Для прикладу можна навести програму «Кеу Веа» для молодих людей, незайнятих більше 6 місяців, яка здійснювалася на межі 1990-2000-хрр. Вона давала їм можливість виходу з критичної ситуації: субсидійована робота у наймача; піврічна робота в групах по захисту навколишнього середовища; повноцінна загальна освіта або професійне навчання для придбання достатньо високої кваліфікації. Програма передбачала інтенсивний пошук роботи, консультації фахівців служби зайнятості з наданням вільних днів для самоосвіти і підвищення рівня майстерності.

Сучасний стан соціальної роботи Німеччини призвів до необхідності створення поряд з державними, громадськими і приватними соціальними організаціями спеціалізованих соціальних служб, які б змогли охопити всі проблемні групи населення та попередити появу соціальних проблем.

На сьогоднішній час особливого поширення набули Центри екстреної психологічної допомоги по телефону (ЦЕПДТ) та служби «Телефон Довіри». Найбільш активно розвиваються ЦЕПДТ сім'ї та дитини. Перевага надається створенню багатопрофільних центрів, які займаються психологічною реабілітацією. Існують спеціалізовані центри для різних категорій неповнолітніх: інвалідів, дітей з обмеженими можливостями; учнів; правопорушників; неповнолітніх, безробітних.

Основними завданнями таких Центрів є: психопрофілактика і психогігієна; психодіагностика клієнта; психологічна консультація; психологічне втручання в кризових ситуаціях; профорієнтація на основі тестування; психокорекція. Основне завдання працівника ЦЕПДТ - допомогти індивіду зрозуміти проблему, що заважає нормально функціонувати за допомогою соціально-психологічних методів допомоги.

Поширення набули в Росії, Німеччині, США і в інших країнах такі спеціалізовані психологічні соціальні служби: центр соціально-психологічної допомоги молоді для надання методи-ко-педагогічної допомоги молоді, яка переживає кризовий стан, яка знаходиться в конфліктних ситуаціях, профілактика девіації і суїцидального вирішення проблем, консультативний центр для підлітків і молоді, надає кваліфіковану, термінову, анонімну, безплатну психологічну допомогу по телефону.

Важливу роль відіграють психологи в освітніх закладах. У Німеччині психологи входять у штат школи. У сучасній роботі щодо захисту дітей у Німеччині все більше говориться про «насильство над дітьми» замість «жорстокого поводження з дітьми». Поняття «насильство над дітьми» висвітлює нове розуміння проблеми, де в центр уваги виносяться зв'язки між насильством окремих осіб, наприклад, батьків над своїми дітьми (сімейне насильство), і насильство з боку суспільних структур (структурне насильство). Насильство можна розглядати з різних точок зору. Насильство батьків (сусідів, учителів, вихователів) над дітьми, а також і насильницькі структурні відносини (конкуренція і гальмування успіху, дитяче ненависництво, невпевненість у робочому місці, інтенсивність дорожнього руху, руйнування навколишнього середовища, бюрократизація громадського життя) актуалізувалися і стали суб'єктивно відчутні. Іншими словами, сім'ї живуть під впливом і залежно від соціальних структур.

Захист дітей - це створення дітям у сім'ї та суспільстві гідних умов, підтримки їхніх прав і мобілізація власних сил для реалізації себе в суспільстві. Підставою цьому служать законодавчі акти, наприклад, Закон «Про охорону праці і прав підлітків». Офіційна (службова) допомога дітям і підліткам користується попитом у стомлених від конфліктів матерів і батьків, якщо при розлученнях постають проблеми у відношенні нових батьківських ролей і прав, коли батьки сперечаються про те, з ким із них залишиться дитина, про відвідування дитини іншим батьком.

Окрім того, соціальні працівники у справах молоді розглядають питання опікунства й готовлять експертизи до судового акта про встановлення опікунства. Опікун призначається за рішенням ради, особливо при частковому позбавленні прав обох батьків, якщо не береться до уваги те, що перебування в сім'ї позитивно позначається на дитині. Опікун бере на себе всі батьківські права й приймає відповідні рішення за дитину або дітей. Опіка здійснюється в основному через служби управління у справах молоді, але може здійснюватися приватними особами, наприклад, родичами або знайомими. За наявності проблем з питань щодо опікунства суд з питань сім'ї й опікунства та управління у справах молоді повинні довести до відома всіх закон, який означає, що соціальний працівник проводить бесіди з обома батьками окремо або разом і оцінює їхню життєву ситуацію і стан. Останнім часом все більшого поширення набула позиція на користь дітей про те, що соціальний працівник не встає на одну з батьківських сторін, а, навпаки, підтримує батьків у тому, щоб вони й після розлучення обоє виконували батьківські обов'язки на благо своєї дитини. Всі свої враження соціальні працівники узагальнюють (резюмують) у своєму повідомленні (доповіді) компетентному судді з питань опікунства.

Діяльність соціальних служб та установ з питань захисту дітей є одним із важливих напрямів соціально-педагогічної роботи. Значущу роль у цьому плані виконують лікувально-профілактичні денні установи і притулки як напівстаціонарні організації, у яких діти перебувають щодня з 8 до 17 години. Вони надають спеціальні лікувально-профілактичні і терапевтичні послуги. До цих установ приймаються діти дошкільного і шкільного віку, які під впливом певних чинників (наприклад, багатопроблемні сім'ї) і психофізичних умов звертають на себе увагу і потребують інтенсивної лікувально-педагогічної або терапевтичної допомоги.

Метою діяльності означених установ є не лише зменшення відхилень у поведінці дитини, але також у підтримці і поліпшенні атмосфери в сім'ї за допомогою консультацій батьків, сімейної терапії та інших методів у групах від 6 до 8 чоловік із 2 педагогами. Кваліфікована служба дипломованих психологів, педагогів-терапевтів, соціальних педагогів і логопедів проводить лікувально-педагогічну і терапевтичну роботу з дітьми, а також роботу з батьками й працівниками школи. Служби захисту призначені для дітей, які після свого «розладу» із сім'єю ідуть з дому або інтернату і самі звертаються в службу захисту молоді, тому що не знають, чи повертатися їм у сім'ю. Більшість служб захисту надають їм лише короткочасне перебування (48 годин), діти можуть перебувати там анонімно, після чого батьків або інтернатний заклад інформують про їхнє місцезнаходження. Існують інформаційні служби, які пропонують консультації й підтримку дітям-втікачам без можливого їх розміщення в себе.

В останні роки з'явилися так звані жіночі будинки-притулки, у яких проводиться соціально-педагогічна і терапевтична робота, а також притулки для дівчат, які у своїх сім'ях піддавалися сексуальному насильству й нарузі з боку названих батьків і родичів чоловічої статі. Ці організації надають дівчатам або жінкам і їхнім дітям нетривалу за часом допомогу, організовують захист від подальшого знущання з боку їхніх батьків або чоловіків. Там проводять терапевтичні бесіди, дають поради і виявляють складні ситуації, змінити які покликані соціальні працівники і соціальні педагоги. Такі будинки для дівчат і дітей, які зазнали знущання і сексуального насильства, існують на сьогодні ізольовано, роз'єднано й лише у великих містах. Додатково до таких притулків у всіх містах існує сигнал тривоги або екстрений виклик для тих, хто зазнав насильства, їм надається практична допомога, підтримка, поради, насамперед, з питань судових процесів над чоловіками, що вчинили насильство.

Дитячі центри захисту - це специфічні служби допомоги для сімей із проблемами насильства (фізичні, психічні, сексуальні). Допомога центрів захисту поєднується за девізом «Сучасна робота по захисту дітей». Центри працюють як команда, що складається з 5-10 співробітників: соціальних працівників, психологів, педагогів, соціологів. У концепції діяльності співробітники центру виходять із того, що необхідно знати причини прояву насильства, для того, щоб надати діючу допомогу. Розуміння всієї сукупності проблем насильства вимагає розглядати насильство над дітьми не тільки як прояв і відображення сімейних конфліктів, але і як вплив соціальних процесів на відносини в сім'ї. Комплекс психологічних причин (переживання насильства з боку батьків у дитинстві, недовіра стосовно інших людей, низька самооцінка, конфлікти, зміна ролей) і соціальних причин (соціальна ізоляція сім'ї, важкі життєві умови, авторитарні традиції у вихованні, формування насильства в суспільних відносинах) насильства над дітьми в сім'ї називають «синдромом знущання».

Різноаспектна допомога в центрах захисту дітей розглядається як комплексна й взаємозалежна допомога: консультації по телефону, втручання в кризові ситуації порадотерапія для сім'ї і дітей, відвідування вдома, батьківські групи, соціальні служби (практична допомога), конференції працівників служб допомоги, співробітництво з іншими установами, співробітництво з добровільними помічниками, сімейні вечори, сімейні зустрічі із соціальними педагогами, наради і спеціальні зустрічі з колегами інших організацій з проблем насильства, підвищення кваліфікації соціальних працівників з проблеми «Насильство в сім'ї», широка суспільно-просвітницька робота.

Державна політика в Німеччині практикує довготривале утримання дитини в інтернатних закладах та стимулює розвиток прийомних сімей. Пріоритетність форм у Німеччині має такий вигляд: біологічна родина - усиновлення. Усі інші форми визначаються як перехідні і тимчасові. Інтернати та дитячі будинки в Німеччині фінансуються переважно органами місцевої територіальної громади, хоча й існує фінансування на рівні держави, а також стимулюється допомога благодійних організацій. Структура інтернатів забезпечує утримання дітей у групах до 15 осіб, в яких працюють 4 вихователі та 1 соціальний працівник-волонтер. Важливим є подолання в німецьких інтернатах фактору колективного утримання. Переважна більшість інтернатних закладів надає кожному вихованцю можливість проживати по одному або по двоє в кімнаті. Усі без винятку діти, включаючи дітей з фізичними вадами, отримують освіту в загальних навчальних закладах. Зазначена практика сприяє покращенню соціалізації дитини-сироти. Функціональне призначення інтернату в цій системі зводиться до місця проживання. Німецький уряд намагається розглядати державні структури утримання дітей як останній механізм у вирішенні проблем сирітства.

У Сполучених Штатах Америки зростає число соціальних послуг, які стають платними. Разом з соціальними установами, які обслуговують непрацездатних, на платній основі діють служби, що допомагають дітям в отриманні освіти, в їх реабілітації після насильства і в інших випадках. Водночас служби працюють також з молоддю, схильною до наркоманії, допомагають у вирішенні сімейних конфліктів. Комерціалізація соціальної роботи не тільки ініціюється, але і підтримується державними органами США. Для стимулювання діяльності приватних установ і соціальних агентств федеральний уряд періодично надає цільові субсидії, що реалізовуються на рівні штатів у вигляді конкретних соціальних програм. Державні органи зберігають за собою право видачі ліцензій приватним соціальним службам і контролюють відповідність рівня їх послуг нормативним вимогам.

По-новому тепер будується в США і сам підхід до фінансування програм допомоги сім'ям і дітям, термінової допомоги нужденним, програми підтримки в працевлаштуванні незайнятого населення, які реалізуються в окремих штатах. Для того, щоб повністю отримати свою частку федерального фінансування на певний період, штати повинні виділяти з власних бюджетів не менше 75% обсягу коштів, витраченого ними вже в попередній термін за соціальними програмами.

У справі соціального захисту дітей-сиріт заслуговує на увагу американський досвід цільової фінансової підтримки молоді, яка покидає дитячі будинки. У 2002 р. у Сполучених Штатах було виділено близько 60 млн. доларів для підтримки таких молодих людей. Ці кошти надавалися у вигляді ваучерів для оплати навчання в коледжі, інших навчальних закладах або для проходження курсу професійної підготовки.

У США догляд за дітьми є проблемою для багатьох сімей, особливо тих, де матері працюють. Денний догляд вважається соціальною послугою вдома, навіть якщо вона надається поза домом. Ця послуга дозволяє працюючим батькам забезпечити належні умови для виховання дітей. Багато штатів прийняли програми, у яких денний догляд субсидіюється державою. Денний догляд може здійснюватися й у невеликих приватних будинках, і в центрах, що мають ліцензії.

Послуги, пов'язані з веденням домашнього господарства, надаються сім'ям, у яких який-небудь член сім'ї дуже хворий, занадто старий або емоційно нестабільний для ведення домашнього господарства; дітям, у яких один з батьків тимчасово відсутній через фізичну або психічну хворобу. Іноді вони надаються в якості тимчасової допомоги тій сім'ї, у якій батьки не піклуються про дітей. Послуги з ведення домашнього господарства можуть включати прання, покупки, готування їжі. їхня вартість невисока, внаслідок цього вони доступні багатьом сім'ям. Дані послуги надаються державними або приватними агентствами соціальних послуг, діяльність яких часто дозволяє зберегти сім'ю в кризові періоди.

Навчання сімейного життя являє собою соціальну послугу, надану в домашніх умовах і призначену для запобігання появи сімейних проблем і для надання допомоги в їхньому вирішенні. 11,(41 тип освітніх програм пропонується агентствами сімейної служби. Заняття проводяться в агентствах або вдома. Перелік 11 ять варіюються, але найчастіше включають вікові етапи розвитку дитини, психологічні особливості дітей, формування самоповаги, комунікативні здібності батьків, конструктивні методи виховання дітей у сім'ї.

Діяльність служб соціального захисту та спеціалізованих установ у справах сім'ї у США. Іноді, незважаючи на значну допомогу сім'ї з боку служб соціального захисту, умови проживання в сім'ї продовжують залишатися не відповідними для дитини. У цих випадках повинні бути мобілізовані служби, що надають послуги за межами дому. У випадках короткочасної непрацездатності батьків можна скористатися послугами з ведення домашнього господарства, що дозволяє дітям залишитися у своєму домі. Якщо ж дорослий непрацездатний протягом тривалого періоду часу не може забезпечувати та виховувати дитину, доцільно вдатися до таких послуг: передача дитини на виховання; усиновлення; притулки домашнього типу; інституціональне піклування; передача справи до суду.

Гостро постала проблема необхідності соціальної роботи з неповнолітніми матерями в США. На усунення негативних наслідків раннього материнства і вагітності підлітків ідуть значні ресурси. Загальні витрати суспільства на утримання дітей і неповнолітніх матерів, що виховуються в родинах, наприкінці 80-х р. XX ст. становили 20 млрд. доларів. Окрім того, у США впроваджені соціальні виплати для неповнолітніх матерів. Серед жінок до ЗО років, які одержують матеріальну допомогу, 80% народили першу дитину в підлітковому віці. У практиці соціальної роботи з неповнолітніми матерями застосовуються різні технології. Неповнолітнім матерям та їхнім дітям надають допомогу як державні соціальні агентства, так і неурядові організації. Різні освітні програми діють при школах, сімейних службах, церквах, медичних установах. Неповнолітні матері можуть одержати інформацію про можливу допомогу, включаючи соціальні виплати, освітні програми, консультативні послуги. Мами-підлітки можуть продовжити освіту, брати участь в альтернативних навчальних програмах, де поряд з необхідними знаннями оволодівають навичками по догляду за дитиною і плануванням родини; для них створюються можливості для одержання професійної підготовки. Вони можуть брати участь у психологічному тренінгу, який спрямований на особистісний саморозвиток, підвищення самооцінки.

У США, як і в інших розвинутих країнах, практикується створення груп самодопомоги. Така технологія, на думку фахівців, дає ефективні результати, оскільки матері-підлітки залучаються до вирішення власних проблем. Завдяки участі в групах самодопомоги неповнолітні матері здобувають комунікативні навички, нові знання шляхом обміну досвідом, зав'язують контакти, допомагають одна одній проводити вихідні дні і відпустки. Як правило, до такої групи входять 12-15 учасниць. Вони збираються кілька разів на місяць і обговорюють на зустрічах різні проблеми: виховання дітей, можливості працевлаштування чи продовження навчання, відносини з батьками, залучення батька дитини до виховання дитини та інше.

У США програми для неповнолітніх матерів розвиваються паралельно з превентивними програмами з профілактики ранньої вагітності, оскільки на державному рівні обрана стратегія попередження проблеми. Технології соціальної роботи з неповнолітніми матерями, поширені у США, включають організацію груп самодопомоги, тренінг розвитку батьківських навичок, притулки для неповнолітніх мам та їх дітей. США вирішують проблему раннього материнства на рівні соціальної політики, розробляючи національні стратегії, здійснюючи дослідження наслідків даного явища. Спеціалісти соціальної роботи США намагаються вирішити проблему раннього материнства, застосовуючи дві стратегії. Одна із них спрямована на превенцію проблеми, інша на усунення негативних наслідків раннього материнства.

Особливістю вирішення проблем неповнолітніх матерів у США є залучення партнерів неповнолітніх матерів до вирішення проблем їхніх дітей та матері дитини, а також розробка спеціальних програм, розрахованих на молодих людей.

У США, крім груп самодопомоги, які включають тренінговий компонент, поширені притулки для неповнолітніх матерів. Соціальні працівники США широко використовують інформаційні технології в роботі з неповнолітніми матерями та підлітками, створюючи спеціальні сайти, освітні програми для Даної категорії в мережі Інтернет.

Сьогодні друге місце в Європі щодо обсягів витрат державного бюджету на соціальні потреби населення посідає Франція (1 місце - Швеція). Головними принципами, на яких базується соціальна політика у Франції, є свобода, рівність у правах та солідарність. В 2003-2004 рр. департаменти стали основною ланкою в складному механізмі реалізації державної соціальної політики. Вони почали здійснювати виплати в обсязі мінімального доходу, а голови цих департаментів відтоді повністю відповідають за вирішення соціальних проблем. Вся територія Франції поділена на 100 департаментів. До повноважень департаменту входять: соціальна допомога дітям, допомога дорослим інвалідам та людям похилого віку, захист сім'ї з дітьми, боротьба проти соціально небезпечних хвороб (пташиний грип, алкоголізм тощо), матеріальна допомога безробітним. Зокрема, з бюджету департаменту виплачується допомога людям похилого віку, на дітей-сиріт, на житло та малозабезпеченим. Окрім того департамент співпрацює з громадою. До повноважень громади належать: виявлення людей, які потребують допомоги, забезпечення життєдіяльності місцевого населення, зокрема, утримання лікарень. Якщо необхідно, громада може ініціювати додаткові види соціальної допомоги. У кожній громаді є своя делегація (подібно до управління), яка опікується питаннями сім'ї, дітей, людьми похилого віку. З бюджету громади може виплачуватися, наприклад, допомога на шкільне харчування. Одним із найважливіших питань департаменту є захист дитинства. У рамках розв'язання проблемних питань дитинства, материнства та жорстокого поводження з дітьми на департамент покладені завдання щодо надання допомоги майбутнім молодим матерям. При департаменті діють спеціальні служби, які тісно співпрацюють з лікарями, психологами, психіатрами і, в разі потреби, можуть надати консультації на стадії вагітності, організувати спостереження за станом здоров'я дитини. Департамент також фінансує будівництво садків, інших дитячих установ та надає субвенції для забезпечення їх діяльності, що значно здешевлює вартість їх послуг. У Франції досить поширена практика надання послуг вуличними вихователями, які займаються пошуком проблемних дітей на вулицях та спільно з мерією вирішують питання щодо їх влаштування. Дитина, батьки якої позбавлені батьківських прав, може виховуватись не лише в дитячому будинку, а й у сім'ї, яка має відповідний дозвіл

департаменту. Члени таких сімей отримують заробітну плату з місцевого бюджету, проте лише протягом періоду виховання дитини. Кожна сім'я може взяти не більше 4-х дітей.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Особливості технологій надання соціальних послуг	\|	Соціальна робота з жінками

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.