Соціальна робота з жінками

У структурі соціальних служб багатьох зарубіжних країн (Австрія, Велика Британія, Німеччина, США, Франція, Швеція) існують притулки для жінок. Вони функціонують як і інші соціальні служби згідно з відповідними законодавчими документами, у яких визначено правила функціонування, фінансування, кадрового забезпечення тощо. Притулок - це місце, де жінка сама або разом із дітьми може тимчасово перебувати, якщо вона зазнала насильства (фізичного, сексуального, психологічного) або існує його загроза чи у разі іншої небезпеки для її життя, відсутності житла, засобів для існування. Метою діяльності притулків є забезпечення найнеобхіднішою швидкою допомогою та здійснення (повністю чи частково) на подальшому етапі соціальної реадаптації жінок. У притулках жінок забезпечують житлом, харчуванням, а також додатковими соціальними послугами. Як правило, адреса притулку, відомості про його клієнтів не афішуються. Подається інформація лише про телефонний номер, за яким жінка у складній ситуації, стані відчаю може зателефонувати в будь-який час.

У притулку одночасно можуть перебувати до кількох десятків (частіше - до 50) осіб упродовж певного терміну. Точка зору спеціалістів не нав'язується, клієнтки мають самостійно прийти до розв'язання складної ситуації, що склалася в їхньому житті. При підготовці до виходу зі стін притулку соціальні працівники налагоджують зв'язки із соціальними службами, сім'ями, друзями, центрами професійної освіти. Жінкам може бути запропоновано сприяння в наданні житла, тимчасова матеріальна допомога.

Притулки можуть повністю фінансуватися за рахунок державного чи місцевого бюджету, благодійної допомоги. Іноді за перебування в притулку жінка має платити. Проте платня досить невисока, оскільки передбачена система пільг, у тому числі і для дітей. Існує практика, коли в разі відсутності притулку для жінок визначається цільова квота місць у притулках для емігрантів чи в притулках для спільного перебування осіб обох статей. Іноді притулки мають спеціалізований характер, наприклад, існують такі притулки, де надається допомога неповнолітнім матерям чи здійснюється соціальна реадаптація жінок-жертв сексуального насильства тощо. Мережа кризових центрів для жертв насильства діє у Великій Британії. Як правило, основними формами роботи в них є тренінги та індивідуальні заняття з жертвами насильства.

У багатьох країнах діє телефонна служба «Жінки-насиль-ство-інформація». Це служба соціальної допомоги жертвам насильства. Телефонні служби можуть діяти як на загальнонаціональному, так і на локальному рівнях. Як правило в часі, вони розраховані на функціонування протягом доби, забезпечені відповідними технічними засобами, що дає змогу швидко реагувати на кризову ситуацію. «Гаряча лінія» телефону, до якої в будь-яку хвилину може звернутися кожна жінка, працюють у Франції, США. У бесіді з клієнткою співробітники намагаються з'ясувати, якої саме допомоги вона потребує: надання притулку, консультації лікаря, юриста тощо. Зазвичай, співробітники служби насамперед інформують поліцію про небезпечну ситуацію, що склалася, а потім, у разі необхідності, повідомляють працівників притулку. Отже, телефонна служба відіграє роль оперативного посередника, який реєструє екстремальну ситуацію має змогу обрати в оптимальні строки найефективніші методи реагування. Це дозволяє зняти напругу або пом'якшити її.

Окрім того, функціонують Центри інформації для жінок. Такі Центри безкоштовно надають інформацію щодо прав жінок в усіх галузях життя (консультації з сімейного права, забезпечення права на працю, соціальну допомогу тощо). У Центрі можна довідатись про служби професійної підготовки, різні громадські організації, форми організації дозвілля, ознайомитися з літературою, періодичними виданнями для жінок, використати можливості сучасних інформаційних технологій у пошуку відповіді на той чи той запит. Центри інформації можуть працювати повний робочий день або у визначений час декілька разів на тиждень. У європейських країнах Центри інформації для жінок є складовими соціальних служб, що підтримуються на загальнонаціональному та регіональному рівнях. Наприклад, у Франції їхню діяльність координує Державний Комітет із прав жінок. Часто Центри видають власні рекламні листки, публікують інформацію в газетах, організовують виставки, інші культурно-просвітницькі акції.

Інформаційні Центри можуть бути комплексними (дають відповіді на різноманітні питання із багатьох проблем) та спеціалізованими (наприклад, допомагають інформацією та консультаціями з проблем виховання чи здоров'я, наркоманії чи СНІДу). Багатопрофільні жіночі центри, що пропонують комплекс послуг клієнткам, функціонують у багатьох зарубіжних країнах. Вони відрізняються за обсягом послуг, що надаються, кількістю клієнток, механізмами фінансування. Наприклад, у США працює мережа центрів «Жіночий будинок», перший з яких з'явився 1979 р., а на початку 90-х років XX ст. функціонувало вже 20 його філіалів. У межах «Жіночих будинків» реалізуються численні тренінгові програми, діють об'єднання за інтересами (гуртки співів, дизайну, вивчення іноземних мов), проводяться консультації спеціалістів, працюють спортивні та інші секції, надаються сервісні послуги. У центрі працюють психотерапевти, психологи-консультанти, сексологи, соціальні працівники, волонтери. Організовується цілодобова робота «телефону довіри», групи підтримки для залежних від алкоголю та наркотиків. Фінансування центру здійснюється за рахунок державних коштів, благодійних внесків, плати за оренду приміщень, що здаються у будівлі іншим організаціям.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Соціальна допомога дітям	\|	Соціальна допомога інвалідам у різних країнах світу

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.