Соціальна допомога інвалідам у різних країнах світу

На реабілітацію інвалідів завжди впливають специфічні умови розвитку кожної окремої країни. Існують дві моделі соціального обслуговування - європейська й американська. На європейському континенті соціальне обслуговування формувалося під впливом розпаду громадських і міжгромадських зв'язків та послаблення підтримки незахищених прошарків населення з боку їх найближчого оточення.

У СІНА соціальне обслуговування було спрямоване: на власні сили; особисту ініціативу; вивільнення від впливу державних структур. Це знайшло своє віддзеркалення в соціальній політиці, де роль держави (до 1933 р.) була слабкою. У США інваліди в першу чергу забезпечуються пенсією і страхуванням від нещасних випадків. Для них організовується медичне обслуговування. Спеціалізовані види обслуговування передбачені для непрацездатних. На підставі законів про забезпечення інвалідів і осіб, що мають недоліки у розумовому розвитку, місцеві органи влади США в межах своєї території відповідають за соціальну підтримку інвалідів. Практично вона здійснюється за допомогою спеціалізованих інвалідних організацій і фондів. Муніципалітети (за плату) залучають організації і фонди для надання інвалідам значної частини послуг. Основними серед послуг є: житлово-побутове облаштування, транспорт, надання роботи, навчання, адаптація, виплата спеціальної допомоги і компенсацій. Останні передбачені для проведення заходів соціально-реабілітаційного характеру, що сприяють підвищенню дієздатності інваліда, а також на протезування, професійну підготовку або загальну освіту.

Адаптаційна підготовка допомагає інвалідові пристосуватися до певного стану, що виникає в результаті каліцтва або хвороби, вчить користуватися різними технічними та іншими засобами, передбаченими для підтримки цієї категорії населення. До адаптаційної підготовки залучаються члени сім'ї і близькі інвалідів. її мета - забезпечити соціальну і психологічну самостійність, укріпити дієздатність інваліда. Підготовка до праці покликана полегшити працевлаштування інваліда, укріпити його прагнення пристосуватися до роботи і добитися в ній успіху.

Допомога інвалідові в облаштуванні житла покликана створити умови для нормального і незалежного побуту, самообслуговування. Завдяки переоблаштуванню квартири, придбанню спеціальних пристосувань вдається налагодити життя інваліда дома, а не в стаціонарі. Зменшити або усунути незручності - це головне в перебудові квартири. До пристосувань, що підвищують дієздатність інваліда, належать: автомобіль, спеціально обладнаний моторолер, додаткове устаткування для автомобіля, інформаційно-текстова апаратура до телевізора, телефон з підключеним дисплеєм, пристрої, що дозволяють займатися посильними видами фізкультури і спорту. Для їх придбання інвалідові виплачують спеціальну допомогу. Надаючи транспортні послуги, соціальні служби доставляють людину з важкими формами інвалідності на роботу, в навчальний заклад, на культурні заходи, в басейн.

Американська система допомоги передбачає в основному державну підтримку інвалідів. На початок 2001 р. в США налічувалися близько 54 млн. чоловік з різними фізичними вадами, що приблизно становило 20% населення країни. Державні федеральні програми допомоги інвалідам спрямовані переважно на розробку, виробництво, розширення доступу до нових технологічних пристроїв і пристосувань, що сприяють повноцінному способу життя осіб з обмеженими можливостями, їх ширшому залученню до виробничої і соціальної діяльності. Соціальна допомога американським інвалідам-ветеранам воєн включає додаткові державні пільги і привілеї. Питання, пов'язані з соціальним забезпеченням і працевлаштуванням цієї категорії населення знаходяться у веденні Міністерства у справах ветеранів.

Соціальне обслуговування інвалідів і людей, що мають фізичні недоліки, у Великобританії забезпечують організації, які можна розділити на 3 групи: власники приватних будинків, які заробляють тим, що забезпечують догляд; громадський сектор, що складається з добродійних організацій, які оплачують штат та інші витрати за рахунок державних фондів, пожертвувань окремих громадян і гонорарів за послуги, що надаються; місцева влада, яка забезпечує велику частину соціальних послуг інвалідам. Зазвичай, вони шукають кваліфікованих працівників для роботи за місцем проживання, в денних стаціонарах, у пансіонатах і гуртожитках, у лікарнях або в умовах інтернатів чи денних шкіл.

Соціальний працівник з департаменту соціальних служб різних графств Великобританії надає інвалідові допомогу у вигляді поради, підтримки і консультування з особистих і сімейних справ інваліда. Соціальні служби мобілізують всі можливості для того, щоб допомогти людям жити удома. Ті, хто потребує додаткової підтримки в денний час, можуть відвідувати денний центр, що знаходиться в межах досяжності від їх будинку. Існують декілька типів денних центрів - як у підпорядкуванні місцевих органів, так і незалежних або громадських агентств.

Центри включають обслуговування людей з фізичними недоліками або труднощами в навчанні. У них працюють професійні команди, які окрім соціальних працівників мають психологів, терапевтів, штат медсестер, інструкторів і вчителів. Центри підготовки дорослих (ЦПД) і центри соціального навчання (ЦСН) продовжують тренінг з молодими людьми, що мають труднощі в навчанні після закінчення школи. Наголос робиться на самообслуговуванні і оволодінні соціальними уміннями, таких як здійснення покупок, приготування їжі, поводження з грошима, користування громадськими місцями. Це дозволяє клієнтові жити в суспільстві і розраховувати на власні сили. У центрах також проводяться заняття з малювання, рукоділля, роботи по дереву, фізкультури, читання і письма. Частина ЦПД має робочі місця для інвалідів (робота від простого складання компонентів і рукоділля до складніших процесів, що включають використання електроінструментів). Штат ЦПД включає інструкторів, вчителів і керівників майстерень.

У центрах соціального навчання звертається увага на придбання навичок спілкування і соціалізації. Служби соціального навчання також пропонують альтернативні види діяльності в денний час, такі, як групова робота за місцем проживання.

При соціальних службах у Великобританії існують спеціальні служби з найму інвалідів на роботу. У них інвалідам надається допомога у пошуках роботи, виділяється допомога для оплати спеціального транспорту, забезпечується робоче місце клієнта необхідним устаткуванням. Установи, які беруть на роботу інвалідів, отримують місячну допомогу у розмірі 6 000 фунтів для придбання спеціальної техніки (інвалідних візків, ліфтів для інвалідів, сигнальних систем зі спалахами для слабочуючих пацієнтів). У Великобританії існує комплексна схема, доступна для допомоги інвалідам у роботі. У неї включені: спеціальні види допомоги за схемою зайнятості; доплата на транспорт; придбання устаткування для будинку; служба особистого читця; робота вдома з технологією; введення в роботу.

Інформація про такі схеми і служби зайнятості для інвалідів розміщена в Кодексі практики інвалідів і в буклетах, що випускаються консультативними службами і центрами зайнятості інвалідів. Інваліди приймаються на роботу з випробувальним терміном (6 тижнів), при цьому виплачується субсидія у розмірі 45 фунтів у тиждень. Штат центру зайнятості допомагає обговорити кожну кандидатуру інваліда і відповідну для нього роботу з працедавцями у всіх конкретних випадках. Іноді неможливо забезпечити інтенсивний або тривалий догляд за людьми з серйозними порушеннями вдома, у таких випадках підтримка і догляд за хворими здійснюється в інтернаті або пансіонаті.

Останнім часом практикується створення маленьких сімейних груп з 3 або 4 осіб, які проживають общиною поряд з магазинами, громадським транспортом і розважальними закладами. Штат таких пансіонатів залежить від функцій, розміру центру і потреб людей, що проживають там. У більшості інтернатів є старший службовець, доглядач або наглядач, завідуючий або відповідальний за догляд дітей і низка осіб допоміжного персоналу, наприклад помічник по догляду та ін. Багато пансіонатів наймають кухарів, прибиральниць і садівників.

Інвалідам часто буває потрібне медичне лікування, і лікарні надають короткі і довготривалі послуги амбулаторно або в клініці. Окрім медичного і сестринського догляду, підтримки з боку соціального працівника, інваліди в лікарні можуть також отримувати лікування і терапію від психотерапевтів або трудо-терапевтів. Інвалідів іноді поміщають у лікарню на короткі періоди, щоб створити умови для полегшення умов їх обслуговування родичам.

Із загальної суми виділених коштів у комітети соціального захисту в графствах Великобританії приблизно 30% виділяється на соціальну підтримку інваліда. Департамент соціальних служб має можливість надати в користування необхідне устаткування для інваліда. Рада графства може виділити субсидію (дотацію) для оплати часткової вартості придбання пристосування до будинку інваліда (наприклад, пандуса для інвалідних візків або установки туалету на 1 поверсі будинку інваліда). Значна кількість британських асоціацій опікуються інвалідами. Серед них - Королівський національний інститут допомоги сліпим, Королівський національний інститут допомоги глухим, Національна асоціація за психічне здоров'я, Ліга друзів лікарень. Національні інститути допомоги сліпим і глухим містять спеціальні школи для відповідних категорій дітей, піклуються про їх професійну підготовку і працевлаштування. Незрячим, які працюють у галузі інформаційних технологій або просто цікавляться комп'ютерами, надає допомогу Британська комп'ютерна асоціація, яка з 1995 р. має статус добродійної компанії. Очолює її Опікунська рада, відповідальна не лише за поточну діяльність асоціації, але і за визначення цілей і шляхів розвитку організації. Британська комп'ютерна асоціація особливу увагу приділяє навчанню незрячих роботі на комп'ютері, практиці використання електронно-обчислювальної техніки в побуті, навчанні, професійній діяльності тощо. Асоціація організовує курси з навчання комп'ютерним технологіям, проводить виставки спеціалізованого устаткування, випускає щоквартальний інформаційний бюлетень як по Л. Брайлю, так і на аудіока-сетах, дискетах. Таким чином, соціальним захистом інвалідів займаються державні, громадські і приватні організації.

У Швеції пенсія по інвалідності в системі народних пенсій дорівнює пенсії по старості. її отримують особи від 16 років і старше, що втратили працездатність через хворобу, інвалідність до пенсійного віку. Якщо людина піклується про неповноцінну дитину до 16 років, то в системі народних пенсій виплачується і допомога на дітей.

Реалізація державної політики щодо інвалідів у Франції здійснюється шляхом контролю за законодавством з питань захисту прав інвалідів. У 2005 р. парламент прийняв відповідний закон, що урівняв права інвалідів та здорових громадян. Зокрема, дітям-інвалідам було дозволено за їх вибором відвідувати звичайні школи, в яких на даний час навчається половина таких дітей.

Для дорослих інвалідів, які можуть працювати, створено відповідні умови з реалізації права на працю. Кожне підприємство зобов'язане надати інвалідам, які бажають працювати, 6 % робочих місць. Підприємство може відмовитися від виконання цих вимог і сплачувати щомісячну компенсацію органам соціального страхування. Проте, оскільки розмір такої компенсації досить великий, останнім часом значно скоротилася кількість підприємств, які відмовляють інвалідам у прийомі на роботу.

Проблеми інвалідів вирішуються соціальними працівниками спільно з трудотерапевтами. Трудотерапія - одна із нових професій. Головна мета трудотерапії - корекція фізичного і психічного станів інвалідів за допомогою специфічної діяльності (трудової), здійснюваної з метою надання допомоги інвалідам і досягнення їх незалежності у всіх аспектах повсякденного життя.

Трудотерапевти працюють з інвалідами (різних вікових груп) і літніми людьми в центрах, госпіталях, школах, департаментах соціальних служб, громаді і вдома у клієнтів. У функції трудотерапевтів входять: оцінка стану інваліда, терапевтична активність (поради, підтримка, підбір і установка устаткування, підбадьорювання, методи трудотерапевтичного лікування), додання максимуму незалежності інвалідові і поліпшення якості його життя.

Робота трудотерапевта багатогранна. Допомога і підтримка клієнта трудотерапевтом добирається конкретно до кожного індивідуального випадку. Це може бути: порада або практична допомога; спільні зусилля по наданню допомоги трудотерапевтом і соціальним працівником; зміна планування будинку інваліда або придбання спеціального устаткування для нього.

При обстеженні клієнта-інваліда вдома спочатку проводиться оцінка його потреб. Потім вирішується, який вид допомоги або послуг найбільш прийнятний для нього. Для надання допомоги в повсякденному житті можливе залучення помічника по дому, який працює щодня або кілька годин кожного тижня. Помічник по дому робить покупки, готує їжу, пере білизну, миє інваліда. Трудотерапевт може надати інвалідові допомогу вдома при вирішенні, яке устаткування або пристосування необхідно підібрати для полегшення життя інваліда. Може надаватися допомога інвалідові по телефону або по інших засобах зв'язку (за необхідності). Трудотерапевти і соціальні працівники допомагають інвалідам і літнім клієнтам швидше реабілітуватися після хвороби і повернутися додому. У кожному госпіталі є відділення трудотерапії, де соціальний працівник і трудотерапевт розробляють програму для кожного клієнта. Вона узгоджується безпосередньо з клієнтом і його сім'єю. Методи, які використовуються у роботі з пацієнтами у відділенні трудотерапії, включають: застосування адаптаційного устаткування або інструментів; методи релаксації й управління стресом; специфічну фізичну активність; активність (діяльність) повсякденного життя; консультування; індивідуальну або групову роботу по підвищенню соціальної, фізичної і психологічної функції; роботу по підбору візків для пацієнта.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Соціальна робота з жінками	\|	Соціальне обслуговування літніх людей у зарубіжних країнах

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.