Доцільність створення малих підприємств у ринковій економіці

За кількісними ознаками розрізняють підприємства малі, середні та великі. Малими вважаються підприємства з певною кількістю працюючих. Так у США до цієї категорії належать підприємства, на яких зайнято до 500 чоловік, у Японії- до 300.

Згідно із Законом України “Про підприємства”(1999) до малих в Україні відносяться такі підприємства:

- у промисловості й будівництві – з числом працюючих до 200 чоловік;

- у науці й науковому обслуговуванні – до 100 чоловік;

- в інших галузях виробничої сфери (крім роздрібної торгівлі) – 50 чоловік;

- у галузях нематеріального виробництва – до 25 чоловік;

- у роздрібній торгівлі до 15 чоловік.

Законодавство України надає широкі права щодо створення малих підприємств. Так, засновниками їх можуть бути орендні, колективні, спільні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства та інші підприємства та організації, а також громадяни, члени сімей, інші особи, що спільно ведуть трудове господарство. У зв’язку з цим будь-яке створене мале підприємство, зберігаючи пріоритет свого засновника є відповідно і державним, колективним і приватним. Діяльність кожного з них регулюється діючим законодавством. Отже, малі підприємства – це не якийсь конкретний тип підприємств, а частина наявних, виділена тільки за критерієм їхнього розміру й наділена додатковими правами і пільгами.

Малі підприємства – досить поширена й ефективна форма господарювання. Вони мають багато таких рис, які не можуть бути притаманні великим підприємствам. Саме мале підприємництво здатне найоперативніше реагувати на кон’юнктуру ринку і таким чином надавати ринковій економіці необхідної гнучкості. Ця властивість малого бізнесу набуває особливого значення в сучасних умовах: коли відбувається швидка індивідуалізація і диференціація споживацького попиту, прискорення науково – технічного прогресу, розширення номенклатури товарів і послуг.

Малим підприємствам притаманні певні риси, які формують їх економічний зміст та зумовлюють роль і місце в ринковій економіці:

- малі підприємства – це підприємства ризикової виробничої діяльності. Тобто підприємства – підприємці, що за власною ініціативою, за власним розсудом та бажанням здійснюють підприємницьку діяльність;

- вони виконують роль першопрохідників у науково – технічному прогресі, де відпрацьовуються нові технології та розробки, нова техніка. Це дає змогу не ризикувати всім обсягом виробництва, капіталу, робочої сили, а в малих формах моделювати нові виробничі ідеї і лише після певного досвіду перенести їх у суспільне виробництво в цілому;

- малі підприємства позбулися громіздких форм виробничого, фінансового менеджменту та маркетингу, сформували мобільний оперативний менеджмент з мінімальною кількістю менеджерів;

- підприємства малого бізнесу швидко переналагоджуються відповідно до вимог ринку, вони гнучкі і спроможні оперативно реагувати на зміни економічних обставин товарного виробництва;

- підприємства малого бізнесу стійкіші до економічних криз, банкрутств, ніж виробничі велетні;

- малі підприємства спроможні швидкими темпами вирішити проблему зайнятості населення завдяки створенню нових робочих місць у структурах малого бізнесу;

- через створення малих підприємств на базі реструктуризації велетнів ВПК може активізуватися переорієнтація його на виробництво товарів народного вжитку.

Розвиток малого бізнесу також виступає дійовим фактором, що пом’якшує соціальну напругу і сприяє демократизації ринкових відносин, тому що саме він є фундаментальною основою формування середнього класу, а отже й послаблення властивої ринковій економіці тенденції до соціальної диференціації.

Зазначені вище та інші властивості малого бізнесу переконливо свідчать, що його розвиток – це могутній фактор реформування економіки: створення соціально орієнтованого ринкового механізму, подолання нинішнього кризового спаду виробництва й забезпечення умов для економічного піднесення. Звичайно, йдеться не про якісь магічні властивості малого бізнесу, взятого ізольовано. Він дає ефект лише в органічному поєднанні з середнім і великим підприємництвом.

Мале підприємництво вимагає справедливих економічних відносин. Це стосується насамперед фінансових відносин з державою, матеріально – технічного постачання. Формування реальних ринкових відносин, інфраструктури малого бізнесу. Однак нині мале підприємництво майже повсюдно зустрічає перепони як з боку існуючих економічних структур , так і органів в влади.

Розвиток малих підприємств має хороші перспективи. Зарубіжний досвід переконливо свідчить, що в усіх розвинутих країнах такі підприємства давно оформилися в самостійні структурні підрозділи малого бізнесу: вони зайняті виготовленням продукції невеликих серій, сезонного попиту, виробляють компоненти для великих підприємств. Особливо відчутна роль малого бізнесу в галузі НТП. Невеликі науково – пошукові фірми перетворилися у важливий фактор НТП. Так, у США в середині 80 - их років на малий бізнес припадало 63% всіх зайнятих. 45% сукупних активів, 34,9% чистого доходу. Лише в промисловості тут функціонує близько 2 млн. малих підприємств. В обробній промисловості Японії діє 6.5 млн. невеликих підприємств ,на яких працює близько 40 млн. чоловік або понад 80% загальної чисельності зайнятих. У країнах ЄС на малих підприємствах працює приблизно половина всього самодіяльного населення. У країнах з розвиненою ринковою економікою їх частка сягає 90%, і вони створюють до половини національного продукту цих держав.

Малі підприємства можуть створюватися в усіх галузях народного господарства, на основі будь- яких форм власності. Вони можуть виробляти все, що не заборонено.

Держава повинна надавати їм всебічну допомогу.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Відповіді на тести	\|	Основні поняття і терміни

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.